Сьогодні на батьківщині регіоналів відбувається мітинг опозиції. Свою ініціативу стражі безпеки проявили, аргументуючи побоюванням, що в Донецьку може бути повторення київських подій з 18 травня. Після того, як ми на фотографіях побачили, кого саме охороняла міліція у Києві, як викручувався головний міліціянт у парламенті, називаючи біле чорним і навпаки, напрошуються кілька злостивих запитань.Навіщо міліції знати, де є журналіст? Варіантів є два. Перший: щоб журналістів не чіпати, не бити і не громити їм камери у присутності міліції, як це нерідко траплялося із донецьких журналістом, головним редактором сайту «Новости Донбасса» Олексієм Мацукою. Тому що побий ти Вадік «Румин» Тітушко якусь випадкову дівчину у вишиванці, ніхто би й не дізнався. А то зачепили на свою голову Ольгу Сніцарчук, і весь «антифашистський марш» коту під хвіст. Журналістська солідарність у країні, де влада увесь час бреше, страшна річ.
Другий: побити їх тоді, коли мітинг закінчиться і вони почнуть ті жилети знімати, але все одно потрібним хлопцям а-ля Вадік вже буде відомо, ху із ху. Як написав незабутній Микола Куліш про совєтські методи, «їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а потім знищити разом, щоб і духу не було…». А методи совєтські дуже вже глибоко пустили ментальні корені в свідомості влади регіоналів. Ба більше, вони ними пишаються. Менше активних журналістів, менше правди, і можна вже клепати статті прямо в партійних офісах та присилати редакторам «на вичитку». Розповідати, приміром, про «грандиозное шествие в столице» та про «красоту и масштабность марша в бело-голубых цветах партийных стягов и символики марша» (газета «Сегодня» від 20 травня, с. 5).
Також хочеться запитати, чи наша міліція така, вибачте, тупа, що не вміє читати, що написано на посвідченнях? Що, не бачить камер у руках журналістів та беджів? А на них написано великими літерами «ПРЕСА», також зазвичай написано, що перешкоджати діяльності журналістів при виконанні професійних обов’язків не можна? Виходить, що нашій міліції (і іншим випущеним під заставу молодикам) тільки колір може засигналізувати: не чіпать, може бути гірше.
Раденькі журналісти у соцмережах тішаться з того, що тепер вони будуть марковані і майже недоторкані. Але чи думають вони, що коли влада накинула свою думку раз, і сьогодні в жовтих жилетах журналісти таки вийшли у Донецьку, то наступного разу влада перепише наші статути, редакційні політики, а теж скасує журналістські посвідчення за непотрібністю, - будемо ходити в жилетах. Який же журналіст без жилета, без жилета то так – писака без роду і редакції! А в жилетах, як розумієте, будуть ходити тільки ті працівники пера й клавіатури, які пишуть про «грандіозні шествія» правильно, в дусі партії. І звісно ж, жилети видаватимуть лише в МВС.