Познайомились Олена і Богдан на свято 8 березня. Спочатку зав’язалася дружба, а потім прийшло розуміння, що вже не можуть жити один без одного, що дві половинки нарешті зустрілися. Чоловік любив спорт і після служби завжди ходив у спортзал, займався важкою атлетикою. Бігав на річку купатися і літом і взимку. Старший син рівнявся на батька і теж ходив на річку. Вони і Олену з Богданчиком, молодшим, хотіли прилучити до цієї звички, та ми наполегливо опиралися.Не забував чоловік і про свою маму, яку сильно любив і поважав. Батько у нього помер дуже рано і мати виховувала чоловіка та його старшого брата сама. Вона навчила їх бути чесними, добрими та справедливими, готовими допомогти в будь-якій складній ситуації. Коли в Богдана загинув старший брат – він почав турбуватися про його родину, як про свою. «У чоловіка була мрія - дуже хотів усією сім’єю поїхати у гори. Хотів поставити нас усіх на лижи. Казав, що гори це чудово. Та не встиг…» - пригадує Олена.
Коли почалася війна у Богдана не було жодних вагань - їхати йому чи ні. Щоб родина не нервувалася зайвий раз - ніколи не розповідав про те, що робиться на війні. Під час розмов завжди підбадьорював дружину, запевняючи її, що все добре. Олена себе заспокоювала і переконувала, що не може ця клята війна забрати у неї чоловіка.
В ніч з 12 на 13 серпня 2014 року у Степанівці був бій. Багато хлопців з 30 -ї бригади загинули, багато зникли безвісти. «Свого коханого я шукала довгих шість з половиною місяців. То були 6,5 місяців пекла, коли всі інстанції пройдені і вже не знаєш, в які двері ще стукати, хто може допомогти. Кожен ранок розпочинався з телефонних дзвінків на гарячі лінії - Президента, центра СБУ, волонтерам – в надії на будь-яку інформацію. Це дуже важко і страшно згадувати. Все скінчилося після телефонного дзвінка про те, що є співпадіння по експертизі ДНК» - пригадує Олена Сахнюк.
Богдан Сахнюк зник безвісти в ніч на 13 серпня 2014 р. під час бою біля села Степанівка Шахтарського району Донецької області. Тіло загиблого знайдено пошуковцями Місії "Евакуація-200" ("Чорний тюльпан") на місці загибелі 7-го вересня 2014 р. Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Як знайшла сили все це витримати, я до цих пір не розумію. Напевно Бог допоміг та діти. Дякуючи їм я не збожеволіла. Намагаюся не зациклюватися на своїй болі, весь час перебуваю у русі, щоб погані думки не приходили. Зараз старший син навчається у військовому інституті, а молодший пішов у спорт і професійно займається волейболом» - говорить Олена.
Держава виплатила родині допомогу по втраті годувальника, також отримали земельну ділянку. Олена планує будувати власний будинок, де родина буде жити разом. Хлопці ростуть, потрібно належне харчування, одяг. Давайте разом допоможемо родині загиблого захисника.
САХНЮК ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА (Райффайзен банк «Аваль») 4188370023751517
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?