Перша. Прагнення миру вони трансформують в прагнення "мир за будь-яку ціну". В цьому контексті озвучуються тези про необхідність "прямих переговорів з "молодыми республиками", про те, що в "Києві панує "партія війни", яка не бажає миру", про "необхідність переговорів Порошенка з Путіним", про "Київ нічого не робить для досягення миру", про "Україна перебуває під "зовнішнім управлінням США" і таке інше.
Друга. Вони настійливо підводять суспіьство до думки, що досягнення миру можливе лише на умовах Росії. Тут використовуються наступні наративи: "Росія - братній народ і нам нема чого ділити", "З Росією треба домовлятись", "В Україні іде "громадянська війна", "Нас ніхто не чекає в ЄС", "Україні потрібен "нейтральний статус"...
Спростую.
Ті самі соціологічні опитування свідчать, що лише 15% опитаних згодні на "мир за будь-яку ціну"! Отже, переважна більшість громадян мають відчуття гідності і розуміння того, що існують певні "червоні прапорці", за які виходити (навіть заради миру) люди не бажають! Про це "кремлівські голуби миру" сором'язливо замовчують. Як і про те, що 18% опитаних вважають, що звільнити окуповані території можливо лише військовим шляхом.
* Попри те, що жодні опитування на дають відповіді на запитання про ці "червоні прапорці", (про що я казав пані Ірині Бекешкиній), інші опитування свідчать, що до них можна віднести питання належності Криму, та питання євро-анталатчиної інтеграції нашої країни.
Якщо узагальнити результати опитування, то 15% виступають за "мир за будь-яку ціну", 18% - за "військовий шлях" і переважна більшість - за політико-дипломатичний і згодні на деякі компроміси.
Починаючи з 2014-го року, окрім відомого мему "нас_тут_нет", ми багаторазово чули з Москви ті самі тези про "Київську хунту", про "нейтральний статус", про "необхідність "прямих переговорів з Донбасом"... Варто лише прочитати останню Заяву Держдуми РФ і порівняти її істеричний текст з тезами деяких наших політиків, аби зрозуміти їхню тотожність.
Суттєве посилення інформаційних атак з боку прокремлівських сил на переважній більшості вітчизняних ТВ-каналів свідчить виключно про прагнення зменшити кількість тих, хто має в серці "червоні прапорці", перетягнувши їх до табору "мир за будь-яку ціну". Цьому процесу сприяє і войовнича риторика деких націоналістичних партій та груп. Наприклад, серед тих 70% знайдеться небагато прихильників ідей ані Фаріон або ідеї "поновлення ядерного статусу".
Далі буде.