Тому сьогодні я підготувала вже колективне депутатське звернення від депутатів з різних фракцій та груп до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Чиновникам не вдасться сховатися, я буду кожного разу добиватися від них відповіді на всі болючі питання та виносити це на суд громадськості.
Сьогодні одна з найголовніших проблем в системі охорони здоров’я — повний зрив поставок ліків в Україну вже третій рік поспіль. Незважаючи на те, що держава повністю профінансувала закупівлю медикаментів для населення, в лікарнях ці ліки відсутні, і громадяни вимушені купувати їх за власні кошти в аптеках.
Як це сталося? Після реформування системи держзакупівель ліків та залучення міжнародних спеціалізованих організацій всі ми розраховували, що, нарешті, проблему корупції та затримки з постачанням медикаментів буде вирішено.
Для міжнародних організацій були створені безпрецедентно пільгові умови — спрощену реєстрацію лікарських засобів, звільнення від податків та зборів, від державної реєстрації оптово-відпускних цін, від державного контролю якості під час ввезення та використання, знято обмеження щодо мінімальних термінів придатності ліків при ввезенні на територію України...
Здавалося б, за таких ультраліберальних умов ліки повинні постачатися до країни зі швидкістю світла. Але відбулося навпаки: держава, перераховуючи міжнародним організаціям за ліки мільярди бюджетних гривен — за три роки не отримала навіть половини із закупленого.
Так, поставки ліків за 2015 рік, на які було виділено 2,2 млрд. гривень, завершилися лише у другій половині 2017 року. За 4,4 млрд. гривень, які Україна перерахувала в 2016 році, на 13 лютого 2018 року було поставлено лише 76% від перерахованих коштів. А 5,9 млрд. гривень, перерахованих у 2017 році — взагалі розчинилися, і жодних відомостей про їх використання та поставки ліків — немає.
У 2018 році на державні закупівлі ліків також виділено 5,9 млрд гривень, але урядом досі не визначено навіть перелік препаратів, які необхідно закупити. Такими темпами ліки до України можуть надійти лише у 2020 році.
Тим часом українці, які мали би отримувати в медичних закладах ліки безкоштовно — вимушені витрачати власні гроші та купувати їх в аптеках. Загалом за останні три роки наші громадяни безпідставно витратили на ліки, оплачені для них за кошти держбюджету, близько 6,7 млрд гривень власних коштів. Саме на таку суму міжнародні організації досі не поставили до України оплачені ліки.
При цьому міжнародні організації працюють для нас не безкоштовно — за їхні послуги передбачені комісійні — від 4% до 5,5% від суми закупівель, що складає за три роки приблизно 600 млн. гривень. Для порівняння, в цьому році на лікування онкохворих передбачається 709 млн. гривень — лише трохи більше, ніж отримують наші “посередники”.
Головна причина такого становища полягає в тому, що уряд своїм рішенням дозволив відтерміновувати поставки на півтора роки з моменту здійснення авансових платежів. Відтак міжнародні організації отримують оплату, комісійні за власні послуги, а ліки в Україну постачають як їм заманеться.
В результаті зриву постачання вакцин до України в нас фактично було знищено колективний імунітет до багатьох небезпечних хвороб. При рекомендованому ВООЗ рівні вакцинації на рівні 99% — від кашлюка, дифтерії та правцю (АКДС) в нас щеплені лише 53,2% дітей, від поліомієліту — 51,9%, від туберкульозу — 83,6%, від гепатиту В — 57%, від гемофільної інфекції — 34,8%.
Крім того, в Україні відсутні сироватки від ботулізму, сказу, дифтерії та правцю, які вводяться хворим для порятунку життя. Це означає, що більшість з тих, хто може захворіти на ці хвороби — помруть внаслідок непрофесійних дій уряду у сфері державних закупівель ліків.
В Україні ширяться хвороби, люди продають майно, щоб купити вже оплачені їм державою ліки... А уряд удає, що нічого екстраординарного не відбувається.
І це не дивлячись на мої неодноразові звернення до МОЗ та уряду, на результати аудиту Рахункової палати, яка зафіксувала численні недоліки та зловживання під час держзакупівель, на те, що Комітет ВР з питань охорони здоров’я 4 ! рази визнавав роботу МОЗ у сфері держзакупівель ліків незадовільною та звертався до Президента, прем’єр-міністра, СБУ, Генпрокуратури, НАБУ та до інших органів влади із закликом вжити невідкладних заходів для вирішення проблеми.
Зрештою, я подала до парламенту законопроект №6194 про внесення змін до закону “Про лікарські засоби” щодо термінів придатності лікарських засобів, але і його ніяк не можуть винести на розгляд парламенту. Мої колеги з комітету подали законопроект №6367, яким скасовується процедура закупівлі ліків через міжнародні організації, і який я також підтримую.
Але уряд не реагує. Можливо, комусь із його представників вигідний такий стан речей? Адже іншими причинами нехтування здоров’ям та життям мільйонів українців пояснити таку байдужість важко.
Ще раз наголошую — ані я, ані мої колеги — не відступимося і не залишимо у спокої тих, хто своєю бездіяльністю створює загрозу здоров’ю нації та національній безпеці. Моє депутатське звернення підписали керівники різних фракцій та комітетів Верховної Ради, і я сподіваюся, що в парламенті назріває консенсус щодо незадоволення роботою уряду в сфері держзакупівель ліків.
Ми будемо постійно нагадувати суспільству про те, до чого призводить бездіяльність уряду, і вже через півтора роки їм доведеться нести політичну, а, можливо, і кримінальну відповідальність за свої дії та бездіяльність.