«Я є лобістом Збройних Сил, Нацгвардії і оборонпрому»
6 жовтня ви повідомили про своє рішення піти у відставку з посади Голови наглядової ради “Укроборонпрому”, проте Президент Петро Порошенко прийняв її лише за 1,5 місяці. Чому голові держави знадобилося стільки часу, щоб вас звільнити?
Питання, скоріше, до Президента, не до мене. У відставку я дійсно пішов і вважаю це правильним кроком.
Ви попередньо говорили з Петром Олексійовичем про своє рішення?
На жаль, у мене не було можливості - Президент був у закордонному відрядженні.
Щось не віриться, що ви подали у відставку, заздалегіть не повідомивши про це Президента.
Наша розмова відбулася пізніше. В мене є можливість спілкуватися з Президентом з таких питань.
Ви спілкуєтеся із Президентом напряму?
Так, без перекладача. Я – Голова Комітету з оборони та безпеки, він - Головнокомандувач.
І він як він сприйняв вашу відставку?
Запитав про причини.
А що ви відповіли?
Окреслив їх Президентові, він поставився із розумінням. Хочу пояснити і вам. Я – голова комітету ВР з питань оборони і безпеки. За своєю посадою, я є лобістом Збройних Сил, Нацгвардії і оборонпрому. А лобіювати оборонпром, перебуваючи на посаді голови комітету, якось не дуже зручно - повсякчас звучать якісь смішні звинувачення. Але вони зводяться лише до присутності Пашинського в оборонпромі, мовляв, це -корупція. Так працювати мені незручно.
Звинувачення від кого?
Та від кого завгодно. У нас, слава Богу, від тих, хто звинувачує, відбою нема. Онищенко ж розказав, скільки він таких купляв, скільки їм платив.
Ви настільки не впевнені у своїх позиціях, що піддаєтеся тиску звинувачень ззовні?
Це - не тиск, і я йому не піддавався. Моє рішення було прийняте напередодні розгляду бюджету на наступний рік. В цьому році державне оборонне замовлення виконане менш ніж на 40%, це колосальна проблема. Я не допущу, щоб така ж ситуація була в наступному році. А для цього мені потрібно розв’язати руки, зокрема, для того, щоб окреслити коло негідників, котрим, як я зрозумів з одкровень Онищенка, платилися гроші для шельмування нашої держави, мене, моєї політичної сили.
Арсенія Петровича Яценюка, зокрема.
Так. Я просто хочу мати розв’язані руки в бійці, це - перше. Друге - оборонпром потребує реформування. Не може військово-промисловий комплекс нашої держави бути в такому стані, в якому він є сьогодні. В день Збройних сил України я зустрічався з військовими, ми згадували, як починали війну 2,5 роки тому. 2,5 роки – це невеликий термін навіть в житті людини, а в житті держави, в житті Збройних сил, взагалі, - миттєвість. Але за цих 2,5 роки ми однозначно зробили більше, ніж за попередні 25.
«Процес реформування йде черепашачими темпами, але йде»
Ви обійняли посаду Голови наглядової ради «Укроборонпрому» навесні 2014-го – будучи призначеним в.о. голови держави Олександром Турчиновим - та зберегли її після обрання Президентом Петра Порошенка. Є така думка, що сьогодні “Укроборонпром” повністю під свій контроль хоче взяти Президент. В світлі цього, ваше звільнення викликає питання.
Давайте я на них відповім. Але для цього треба просто прочитати закон України “Про особливості управління військово-промисловим комплексом”, прийнятий ще у 2012 році Януковичем для Януковича. За цим законом, система військово-промислового комплексу держави була виведена з-під порядкування Кабінету міністрів, оскільки - за Конституцією - державними господарствами та підприємствами керує саме він через міністерства напряму, але з 2012 року саме ця галузь підпорядкована Президенту. Він своїм указом призначає членів спостережної ради, Голову правління. Тому дивно казати про бажання посилити контроль за тим, що він і так контролює за законом.
Тим не менш, після свого обрання Петро Порошенко, як було сказано, зберіг за вами крісло.
Зберіг з однієї простої причини - мав забагато викликів.
І ви були найбільш компетентною людиною, котра могла цим викликам адекватно відповісти?
З його точки зору, в цій галузі я був компетентним. З точки зору директорів оборонних заводів, не знаю - це треба в них запитати. Мою компетентність визначають не штатні «борці з корупцією» за гроші Кадирова-Онищенка, а мої колеги, люди, з якими я працюю. Раджу при нагоді запитати в директора будь-якого оборонного заводу, чи був я компетентним.
18 листопада Президент, зрештою, прийняв вашу відставку. Ваш син йде з «Укроборонпрому» разом з вами чи залишається?
Мій син самостійно приймає рішення і несе за них відповідальність. Я ним пишаюся. Він сам приймав рішення претендувати на посаду начальника відділу міжнародних контрактів одного з підприємств оборонпрому…
Так, про ці обставини ми докладно говорили з вами у нашому попередньому інтерв*ю, в березні. Давайте станом на зараз: він йде чи залишається?
Мій син, якщо вірити його керівникам, - абсолютно успішний менеджер. Я думаю, що він залишиться. Оскільки, і на мою думку, і на думку людей, котрим я довіряю, він працює досить ефективно. Давайте не будемо заважати, щоб молоде покоління замінило нас, мене.
У березні минулого року ви анонсували прийняття Верховною Радою законопроекту щодо реформування “Укроборонпрому”, який цю структуру не просто докорінно змінював, а – в нинішньому її вигляді – знищував. Говорили й про підтримку законопроекту Президентом. Чому закон досі не прийнятий?
По-перше, це не один законопроект, а низка. І частина з них була прийнята. Як, наприклад, щодо авіаційної галузі. Власне, відтепер законодавчо закріплено, що концерн «Антонов» може створювати спільні підприємства. Я поставив завдання, і депутати нашого комітету мене підтримали. Ми пройдемо непростий бюджетний процес, тому що для армії це - питання життя і смерті, і, думаю, що в першому кварталі наступного року потихеньку підемо шляхом реформування. Хочу однозначно заявити, що без реформування галузі ВПК ми не виживемо в боротьбі з Росією. Не виживемо.
Але ж з березня пройшло стільки часу! Підтримка законопроекту Президентом є, а ухваленого варіанту реформування «Укроборонпрому» досі нема!
Повторюю: пакету законів, не одного. Я обіцяю, що в першому кварталі наступного року ці законопроекти будуть внесені на розгляд.
Внесені на розгляд не синонім до «будуть ухвалені». Знадобився цілий рік на те, щоб підготувати проект закону?
Сподіваюся, що лише рік.
І це під час війни?
Звичайно. А нічого, що в нас йде війна, а виконання державного оборонного замовлення в цьому році не забезпечене? Ви подивіться на погоджувальні засідання Верховної Ради - там ніхто ніколи слова не скаже ні про армію, ні про безпеку. Лише одні сварки та демарші.
Про це можна було б дискутувати, як би ви не очолювали профільний комітет з питань національної безпеки і оборони. І це, вибачте, викликає питання щодо вашої кваліфікації як лобіста законопроектів щодо реформування ВПК.
Моя не/кваліфікація визначається результатами моєї роботи. А за два роки ми реформували усю галузь безпеки. Прийняли більш як 70 законів, котрі вступили в дію. Вдумайтеся, 70 (!) законів. І прийняття кожного в нашій Верховній Раді, на жаль, – це колосальна робота. Сьогодні зранку на голосування ставилися комітетом три дуже потрібні закони. Два з них пройшли, а третій - ні. Знаєте який? Про електронний реєстр військовозобов’язаних. Законопроект, який ні в кого не викликає сумнівів. Авторами якого були, зокрема, представники «Самопомочі». Його тричі ставили (на голосування - С.К.) , а він набирав 210 голосів, чому?
Коаліція не працює - немає голосів, ось чому.
Навіть автори закону за нього не голосували! І на питання “чому”, вони відповіли: «Це взагалі була провокація ставити його на голосування». Якби тільки в мене була кнопка з 226 голосами, така зелена, знаєте?..
У вас її немає і ніколи не буде.
В мене немає.
І в Президента Порошенка її немає.
Можливо, й не буде. Саме тому, на жаль, процес реформування йде черепашачими темпами, але йде. Якщо говорити про якісь результати як законодавця - є підготовлені та прийняті закони. За два роки комітет реформував весь масив, починаючи від, вибачте мене, заробітних плат і закінчуючи змінами до закону «Про національну безпеку і оборону». І це правда, це всі знають. І це - колосальна робота. Чи можна було зробити більше? Звичайно, можна було б.
Якби була погода в коаліції, зокрема.
Якби була «зелена кнопка».
«Онищенко виходить і розказує, що це він знищував Яценюка. До нього про це саме говорив і Саакашвілі…»
Останнім часом багато уваги в інформаційному просторі приділяється заявам народного депутата Олександра Онищенка, який зізнався, що саме він організував інформаційну «травлю» Арсенія Яценюка на замовлення Банкової.
Йому б посперечатися із Саакашвілі. За тиждень до Онищенка, він покаявся в тому, що «травля» Яценюка - його рук справа.
Можливо, вони обидва брали участь у задумі Банкової?
Знаєте, я скептично ставлюся до обох персонажів. Одкровення Онищенка сприймаю радше як спробу показати себе жертвою політичних репресій перед англійським судом. Він прекрасно розуміє, що найближчим часом йому доведеться прийти до суду, де на нього чекатиме подання від Генеральної прокуратури України щодо екстрадиції. І йому треба буде пояснювати, чим саме ці політичні репресії обумовлені, з його точки зору..
Послухайте, доки немає подання Генеральної прокуратури України на видачу Януковича, Клюєва, Пшонки і інших, я не повірю, що воно буде по Онищенку.
Вони є! Подання на розшук є, на всіх зазначених осіб.
Я кажу не про розшук, а про фактичні подання. В розшук Україна їх подала. А що за цим слідує?
За цим слідує, що вони (високопосадовці часів Януковича - С.К.) знаходяться в Росії, а Росія не виконує міжнародні норми про видачу.
Ви ж розумієте, що заяви Онищенка виникли не ситуативно і невипадково.
Онищенка хай коментує сам Онищенко. Щодо нього в мене дуже чітке розуміння. До речі, депутат нашої фракції ще півтора роки тому почала звинувачувати його в крадіжці трьох мільярдів - вдумайтесь тільки в цю цифру - гривень! Три мільярди.
Ви говорите про Тетяну Чорновіл?
Так. Вона навіть з його офісу отримала якісь документи і опублікувала їх. Рік назад НАБУ, нарешті, порушило справу і довело її до якогось логічного кінця. Верховна Рада дала згоду на притягнення Онищенко до кримінальної відповідальності. Але на той момент ця людина вже переховувалася в Росії, звідки поїхала до Англії. І через місяць затишшя Онищенко почав робити гучні заяви. Цікаві, до речі. Наприклад, він сказав про те, що витрачав на підкуп депутатів, журналістів, телеканалів по три мільйони доларів…
Очевидно, це були не його гроші?
Наскільки я розумію, це - частина з тих трьох мільярдів, про які ми говоримо. Далі. Онищенко виходить і розказує, що це він знищував Яценюка. До нього про це саме говорив і Саакашвілі, зазначаючи, що йому пообіцяли посаду прем’єра…
Натякаєте на існування «єдиного центру» зі знищення Яценюка? Це - Банкова? З одного боку вона діяла через Саакашвілі, з іншого - через Онищенка?
Я точно знаю, що центр зі знищення Яценюка знаходиться не на Банковій, а в Москві. І активно він працює й досі, знищуючи всі фракцію «Народного фронту»…
Чи не перебільшуєте ви значення Арсенія Петровича?
Ні. Я точно знаю, що Яценюк пройшов найстрашніших півтора роки як прем’єр-міністр. При ньому ми почали фінансувати армію. У нас не розвалилася система. Зараз дуже багато бруду ллється, здається, що три роки тому ми вийшли на Майдан не за свободу слова, а за свободу брехні. Політики брешуть абсолютно безкарно, без жодної відповідальності. Чим Онищенко цікавий? Тим, що назвав усе, що він фінансував. Пам’ятаєте під Кабміном стояло наметове містечко, де не було жодної людини? Там сидів такий собі Каплін, борець із корупцією, і поливав брудом Яценюка. І Онищенко говорить, що фінансував його. Нагадаю вам й про Добродомова.
Зі сторони все виглядає так, ніби Яценюк був скомпрометований штучно. Працював собі успішно прем’єр-міністром, проте одного дня Банкова вирішила, що він - ворог №1, і його потрібно ліквідувати через різні канали – чи то Саакашвілі, чи Онищенка, ще якось. Погоджуєтеся з цим?
Ні. Можливо, краще, щоб про це говорили Яценюк і Порошенко? Президент міг би зробити публічну заяву.
Не вірю в те, що це можливо. Принаймні, на даному етапі.
В будь-якому випадку ми не повторимо 2005 рік (коли розсипалася демократична команда Ющенка і пішли зустрічні звинувачення - С.К.).
Ви його вже повторюєте.
Ні. Ми вже його не повторили, тому що Яценюк набрався мужності і пішов у відставку.
В нього не було іншого вибору. Та й рейтинг мав нульовий.
В нього завжди був вибір. Він міг, як його попередники, триматися за крісло до останнього. Я був присутній при тому, коли він прийняв своє рішення.
І як це було?
Він сказав, що ми не повторимо трагедії 2005 року, тих відносин, які склалися між тодішнім президентом і прем’єром. І що ми не розвалимо державу в угоду політичним амбіціям. Він пішов на жертву, зробив мужній вчинок. До нього можна по-різному ставитися, але вперше в історії України прем’єр-міністр був не копняком вигнаний, а вийшов на трибуну і його фракція проголосувала за його відставку. Це - факт. А блазні, найняті за гроші Онищенка, бігають і щось розказують.
Наразі фракція “Народного фронту” вимагає від Генеральної прокуратури та інших компетентних органів, НАБУ розслідувати ці факти.
Нам дуже цікаво, кому Онищенко платив гроші. Він мав телефонні комунікації, СМС- листування, зустрічався з кимсь, це все зафіксовано.
Ви ж розумна людина і прекрасно розумієте, що команда компрометувати Яценюка могла виходити виключно з одного центру - конкретно з Банкової.
Я пам’ятаю, коли почався конфлікт навколо Яценюка. Підніміть стрічку новин. Саме в час, коли - за поданням фракції «Батьківщина» - був призначений міністр (екології - С.К.) Ігор Шевченко, сформований уряд.
Так, Шевченко - ставленик Онищенка. І що?
І вся ця ситуація (з дискредитації Яценюка - С.К.) почалася тоді, коли Яценюк відмовив у призначенні начальником Геослужби - за поданням Шевченка - помічника Онищенка, вгледівши в цьому корупцію. він зробив це публічно. Через три дні з’явилися Каплін і уся інша нечисть. Почала розкручуватися істерія.
Вся ця ситуація, взаємні викриття, можуть стати наразі формальним приводом для розвалу коаліції?
Ви знаєте, за це келихи шампанського підняли б не тільки наші псевдоопозиціонери, а й в Кремлі. Не дочекаються! Коаліція не буде розвалена. І якщо пан Кадиров (колишнє прізвище Онищенка - С.К.) за 30 мільйонів доларів не зміг розвалити її рік тому разом зі своїми подільниками, то зараз їм це – за допомогою рейкових зяяв – тим паче не вдасться.
Дійсно, накопичилося багато якихось суперечностей, особистих антипатій, симпатій. Яценюк заради збереження курсу нашої держави, внутрішньої стабільності в умовах російської агресії, зробив свій мужній крок, я впевнений, що наші партнери з БПП розуміють свою відповідальність так само, як і ми. В нас немає іншого виходу, як, зчепивши зуби, приймати бюджет.
Сьогодні ми встановили мінімальну зарплату в розмірі 3200 гривень. А виходять відомі політики і говорять: «Людоньки добрі, милі мої, знаєте, що це значить? Що тепер зарплата двірника і директора школи буде однаковою».
Це ви Юлю Володимирівну (Тимошенко – С.К.) цитуєте?
Я цитую відомих політиків, можете по новинах подивитися. Вони кажуть відверту брехню, але вона тиражується. Я звертаюся до всіх вчителів, лікарів: те, що ваша зарплата буде на рівні двірника, це неправда.
«Не бачу передумов для відставки Гройсмана»
В мене є ще кілька питань по коаліції.
Вона (коаліція – С.К.) працюватиме далі.
Ви можете вдавати, що одкровення Онищенка не мають ніякого значення, але ви ж і без його свідчень знаєте, хто стоїть за дискредитацією Яценюка.
Що ви хочете від мене почути?
Що ви знали про роль Банкової у цій історії і мовчки ковтали образи. Це як зрада - її можливо пробачити, але неможливо забути.
Пам’ятаєте такого «героя нації», депутата БПП Олега Барну?
Він тут до чого? Це просто депутат, не списуйте все на Барну.
Хвилиночку, він стягував Яценюка з трибуни, і що, це - причина розвалити державу?
Тобто Яценюк готовий проковтнути те, що відбулося?
Не готовий, і він буде вимагати – як і фракція на його підтримку - від НАБУ розслідувати заяви Онищенка. Встановити тих народних депутатів, тих негідників, які брали по три мільйони на місяць. Це ж чиста корупція, кримінальний злочин! Щоб на майбутнє усі депутати - усілякі Добродомови і Капліни - в момент, коли Кадиров пропонує у конвертику гроші, пам’ятали, що за це можна не тільки політичну відповідальність понести.
Вони є виконавцями, але не замовниками.
Я казав, що до дня пам’ятаю, коли почалася “травля” Яценюка - коли він не дав Онищенку поставити свою людину на видачу ліцензій по надрах. Є багато всяких версій. Але є й базові речі: я впевнений в тому, що Порошенко розуміє, яка відповідальність на ньому лежить. Це прекрасно розуміє і Яценюк. Думаю, що більшість наших команд, попри всі ці інсинуації, звинувачення, розуміють, що треба рухатися вперед. Не дамо повторити 2005 рік. Не буде розвалу держави.
Пан Турчинов вашу думку поділяє?
Звичайно. Мою думку поділяють усі мої однопартійці.
А що ви можете сказати про можливу зміну Володимира Гройсмана на Олександра Турчинова?
Ви мене лякаєте.
Я не лякаю. Я знаю, про що говорю.
Ми можемо критикувати Гройсмана. Є за що. Він зараз працює. На ньому лежить колосальна відповідальність. Я зроблю все можливе, щоб ми прийняли бюджет. Мені подобається те, що він робить, і якщо ситуація зміниться, чи сам Гройсман не захоче працювати прем’єр-міністром, або стануться ще якісь форс-мажорні обставини, тоді ми думатимемо про кандидатуру наступного прем’єр-міністра. Поки що прем’єр у нас є, і я не бачу ніяких чи політичних, чи економічних передумов для його відставки.
«Вимагаю розслідувати, чому «псевдо борці» не голосують за закон про спец конфіскацію»
З вашим ім’ям пов’язано багато контраверсійних історій. Я б хотіла, щоб ми зараз їх проговорили. В останньому нашому - березневому - інтерв’ю йшлося про паливо Курченко.
Мем.
Майже мем, так. Але, взагалі, тема цікава. Тоді ви мені сказали наступне: «Друге, що я зробив, щоб зняти питання із паливом, звернувся до профільного міністра, пана Демчишина (на той час він був міністром) з проханням призначити міжнародний аудит та перевірити, що відбувалося насправді. Він відреагував адекватно, за що я йому вдячний. До речі, в мене є фінальний звіт, що для аудиту обрана міжнародна англійська компанія «Baker Tilly». Я публікував його у своєму Фейсбуці». На питання, коли очікуються результати аудиту, ви сказали, що оприлюдните їх. Я так розумію, що результатів з березня немає, якщо ви їх не оприлюднили? Зрушення є якісь?
Раз на півроку я надсилаю депутатське звернення. Наскільки я розумію, розслідується кримінальна справа по Курченку. І я звернувся до Луценка. 90% палива, здається, вже продано, є виторг. 300 млн грн нараховано та сплачено ПДВ та акцизи. Цікавий момент: з усіх активів Януковича та його оточення до бюджету надійшли тільки оці гроші, розумієте? Це - так, маленька, ремарка.
Натякаєте на закон про спецконфіскацію (який Верховна Рада провалює рік поспіль - С.К.)?
Так. Усе, що від вкрадених десятків мільярдів доларів Януковича за 2,5 роки отримав бюджет, - це акциз та ПДВ з цього палива. Ми мали з генеральним прокурором розмову. Сподіваюся, справа Курченка буде наразі завершена і передана до суду. І кошти після вироку суду будуть перераховані до бюджету.
І коли ви прогнозуєте судові засідання? Бо на сьогодні тільки й розмов. Гроші за цей час не знеціняться?
Маю надію, що пані Гонтарева витримає курс національної валюти.
До речі, по паливу Курченка є цікава деталь. Вперше заяву про те, що Пашинський «вкрав» паливо, написав саме Онищенко у лютому 2015 року.
І в березні ми з вами про це говорили!
Знаєте, я вдячний пану Онищенку за те, що він визнав факт фінансування ним цих «брудних» кампаній, зокрема, й проти мене, за «вкрадені» у держави гроші. А це, за оцінкою слідства, тільки на даному етапі - 3 млрд грн. Ми повинні сконцентруватися на тому, що скоро три роки як Янукович утік, а нічого із вкраденого ним не повернуто державі, ні-чо-го!
І ви, як представник верховної влади, несете за це відповідальність. В тому числі.
Як представник верховної влади я особисто написав закон про спецконфіскацію.
Який не можуть прийняти з третьої спроби.
З третьої?! З дванадцятої!
Гарний, виходить, закон, якщо його з дванадцятої спроби не ухвалено.
Так, настільки поганий, що прибалтійці сплагіатили його та за цим законом перерахували в свій бюджет 50 млн євро Арбузова. Тим часом, під час обшуку в офісі Онищенка знайшли договір купівлі-продажу ним однієї з фірм за 36 млн доларів, з дисконтом 80%. Це - одна із фірм, яка володіє 168 млн доларів в Ощадному банку (що заарештовані та чекають на конфіскацію з дозволу Верховної Ради - С.К.). А тепер «Батьківщина» на смерть лягає: «Не пропустимо (законопроект про спецконфіскацію - С.К.), і все, ворог не пройде!». За нею - якісь єврооптимісти. Ніхто не голосує! Що тільки не придумають. Що, наприклад, Пашинський хоче вкрасти ці гроші.
Ви виправдовуєтеся?
Я звинувачую депутатів і я вимагаю від НАБУ встановити мотиви неголосування за закон про спецконфіскацію! Чи не отримували вони часом хабарів від Онищенка?
Ви прекрасно розумієте, що це неможливо з законодавчої точки зору. Що вони перевірятимусь, які підстави? Хіба що ваша заява?
Так, за моєю заявою. Ми її передали вже. Вимагаємо розслідувати чи отримували ці «псевдоборці» (що не голосують за закон про спецкофіскацію - С.К.) кошти від Онищенка чи ні? Є їхні контакти, є їхні зустрічі, можливо, якісь транзакції з його фірми надходили? Адже ми десять разів вносили в зал цей законопроект, по ньому є позитивний висновок Єврокомісії, який підготували євроексперти, його перевніс уряд Гройсмана.
Так, а в чому ж причина? Закон позитивний, уряд Гройсмана його перевніс. А нардепи все одно не голосують. Називають його “законом Пашинського” і не підтримують. Як так може бути?
Причина - в корупції. Я втретє повторюю: одним із власників 168 млн доларів в Ощадному банку є пан Онищенко, який визнав, що корумпував депутатів. Він визнав це! У нас є два доведені факти: перший – це вилучені документи, котрі підтверджують, що Онищенко є власником цієї компанії, в якої арештовано 168 млн доларів, друге - його підтвердження того, що він «платив хабарі депутатам для вирішення цього питання».
Ви знали про хабарі депутатам до того, як він про це заявив сам?
Я неодноразово, публічно, з трибуни зокрема, пальцем показував.
В Генеральну прокуратуру чи НАБУ заявляли?
Звичайно.
Є ваші письмові свідчення?
Є мої публічні звернення з трибуни Верховної Ради.
Публічних недостатньо.
Згідно з законом про статус народного депутата, правоохоронні органи зобов’язані порушувати кримінальні справи.
Але з практики ми знаємо, що цього не відбувається.
Щоб відбулося, група народних депутатів «Народного фронту» приїхала до НАБУ і зареєструвала заяву (мій підпис там також стоїть) з проханням не забувати про свої обов’язки. До речі, я був автором першого закону про НАБУ, разом із Тетяною Чорновіл, Оленою Тищенко. Але вносив його (на розгляд Верховної Ради – С.К.) я.
Олена Тищенко – скандальний зам пана Авакова, дружина вашого колишнього бізнес-партнера Сергія Тищенка?
Так. Та Олена Тищенко, яка почала повертати активи Фірташа і Януковича.
І ви зареєстрували закон про НАБУ?
Так. І доповідав про це ще в 2014 році.
Відтак, вас можна назвати «батьком» і засновником НАБУ?
Я б собі цього не приписував.
Але ж ви кажете, що зареєстрували законопроект.
Лише констатую факт. Але тоді закон не пройшов, пройшов в іншій редакції - в наступному скликанні. Втім, до чого я це все веду. Вчора на фракції було жваве обговорення: всі знають, що арештовані 1,5 мільярди доларів. Так?
Так.
Всі нормальні люди вважають, що їх потрібно повернути до бюджету. У нас є НАБУ, є заяви Онищенка. А жодної реакції немає. Так от, ми вимагаємо реакції. Днями ми саме обговорювали, що зарплати в працівників НАБУ в 10-12 разів перевищують зарплати хлопців в Авдіївці, вони вищі за оплату праці будь-кого - міністрів, депутатів. Я не буду говорити, чи справедливо це. Так от, ми думаємо, що варто поставити питання про фінансування НАБУ зі спецфонду - з тих грошей Януковича, які повернуть до державного бюджету.
Думаєте, їх реально повернути?
Я думаю, що це буде справедливо і правильно. Я не знімаю з себе вини, але державне оборонне замовлення в цьому році повинно було фінансуватися як раз за ці гроші. Через це я і лобіював так активно законопроект про спецконфіскацію. А ми цього зробити не змогли. І тепер, коли заговорив Онищенко, я розумію чому. Зараз це вже буде не лише проблема Пашинського, Полторака й Порошенка, а всього суспільства, правоохоронної системи.
Чи правильно я розумію, що фракція партії “Народний фронт” не голосуватиме за державний бюджет України на 2017 рік у разі, якщо перед цим не буде прийнятий закон про спецконфіскацію?
Ми провели переговори з Володимиром Борисовичем Гройсманом, тому що політика - це компроміс. Ми дійшли компромісу. Користуючись нагодою, хочу звернутися до колективу Житомирського бронетанкового заводу, Львівського бронетанкового заводу, Шепетівського ремонтного заводу і багатьох інших, котрим я дав обіцянку. Ми закінчили процедуру видачі державних гарантій щодо цих підприємств і домовилися з Володимиром Борисовичем, що в бюджеті на це додатково будуть виділені кошти. Сума невелика, близько 500 млн на обслуговування державних гарантій. Ми наразі завантажуємо ці заводи, виконуємо обов'язок перед державою - доставляємо в армію зброю, і це нам дає можливість не висувати Гройсману ніяких ультиматумів.
Це питання не до Гройсмана, а до Верховної Ради. Ще раз: “Народний фронт” не голосуватиме за державний бюджет України на 2017 рік у разі, якщо не буде прийнятий закон про спецконфіскацію?
На фракції ми прийняли рішення, що у випадку виконання Кабінетом міністрів умов, зазначених вище, за бюджет голосуватимемо.
Тобто, спочатку бюджет, а потім закон про спецконфіскацію?
Так. Уряд Гройсмана виконав величезну, просто колосальну роботу.
Добре, зрозуміла. Маю ще кілька питань щодо промислово-оборонного комплексу. Зокрема, на круглому столі в Інституті Горшеніна 16-го жовтня ви зазначили, що «Україна не здатна створити свій військовий літак».
Я говорив про новий військовий літак. В нас потенціал літакобудування здебільшого радянський. Є напрацювання, є куди рухатися, але ви повинні розуміти деякі цифри. Хочу звернути увагу, що в цьому році - в рамках державного оборонного замовлення - на програму модернізації, створення нової техніки, закупівель - ми витратимо всього 3 мільярди 800 мільйонів гривень. Це 160 мільйонів доларів, навіть не 200. Росія, наприклад, за останні 15 років на створення нового винищувача Т-50 витратила вже близько 5 мільярдів доларів. На створення одного типу озброєння!А ми в рік витрачаємо 160 мільйонів.
Розумієте, з такими капітальними вкладеннями нам - для того, щоб створити літак - потрібно років 200. США на створення нової бойової одиниці витрачають від одного, якщо це проста бойова одиниця, до десятків мільярдів доларів, якщо це літак. Для того, щоб створити найпростіший літак, треба інвестувати в його створення - не у виробництво, а у створення - 500-700 мільйонів доларів. Розумієте? От коли в нас бюджет буде не два трильйони гривень, а два трильйони доларів, я сам вимагатиму, щоб ми виділили три мільярди доларів на створення нового літака. Наразі ж прошу, дайте хоча б п’ять мільярдів гривень, щоб забезпечити модернізацію та необхідніше.
І наостанок: чи правильно я розумію, що полишаючи посаду Голови наглядової ради «Укроборонпрому» ви, разом з тим, залишаєтеся головним лобістом ВПК?
Звичайно. І не тільки лобістом, а людиною, яка в рамках закону про Верховну Раду, про парламентські комітети відповідає за парламентський контроль над цими галузями.