Все публикацииПолитика

Іван Вінник: «Саакашвілі — це помилка України»

"Я - людина президента”, - характеризує себе самовисуванець із Нової Каховки, нардеп БПП Іван Вінник, який сьогодні є одним із активних спікерів фракції. В політику він, зізнається, просився ще у 2012-му році. Оббивав пороги то “Батьківщини”, то УДАРу. Та його ідеологічні пориви не оцінив ні Арсеній Яценюк, ні Віталій Ковальчук. Більше того, останній запідозрив в намірах Вінника особистий бізнесовий інтерес. Після цього конфлікту шляхи Ковальчука і Вінника не перетиналися. В парламент амбітний бізнесмен потрапив аж два роки потому. Каже, у 2014-му в БПП його вже запросили.

Вінник не активно коментує чвари, котрі раз по разу виникають між представниками його парламентської команди. Однак, висловлює своє негативне сприйняття щодо поведінки окремих нардепів, котрі підривають ситуацію зсередини.

Дехто з колег по фракції називає Вінника “правою рукою” Сергія Пашинського. І не лише в роботі обох в комітеті з оборони, але й у політичних питаннях. Як приклад наводять неголосування Вінника за визнання звіту Яценюка незадовільним та відставку останнього 16 лютого. Правда, Вінник заявляє, що це його особиста позиція.

Хто запросив Івана Вінника в БПП, чи голосуватиме за відставку Шокіна, чому “Альфа-банк” полює на його майно і звідки в нього 80 тисяч гривень матеріальної допомоги — в інтерв'ю LB.ua.

Фото: Макс Требухов

«У нашій фракції є депутати, які пройшли по списку, а зараз відверто “мочать” президента і своїх колег»

С.К.: Для початку маємо розібратися із вашою самоідентифікацією. В парламент ви пройшли як самовисуванець, стали нардепом у фракції БПП, далі - посада секретаря комітету з оборони, де тісно співпрацюєте з його головою, одним із лідерів "Народного фронту" Сергієм Пашинським. От і хочеться розібратися: ви взагалі «чиїх будете»?

Ідея йти в політику у мене виникла ще в лютому 2012-го року, перед виборами до Верховної Ради сьомого скликання. Тоді я бачив себе представником опозиційної на той час сили. Тобто або “Батьківщини” (яка об'єдналась тоді з “Фронтом змін” Арсенія Яценюка) або УДАРу.

Спершу зустрівся з Арсенієм Петровичем, запропонував себе як мажоритарника по 184 округу в Новій Каховці. Переконував, що виграю виборчу кампанію. Для цього тоді були всі підстави: я народився в цьому місті, заснував завод, де досі працює понад 300 людей. Тож я вважав себе прохідним кандидатом. Але Арсеній Петрович не погодився...

С.К.: Чому?

Напевно тому, що в українській політиці завжди існувала корупція не тільки щодо продажу голосів у Верховній Раді, а й щодо підбору кандидатів...

Коли “Батьківщина” мені відмовила, я пішов в УДАР. Зустрівся з паном Ковальчуком. Моє бажання йти в політику він сприйняв досить агресивно, сказав: напевно ти хочеш захищати свій бізнес... Насправді таких мотивів у мене не було. Я сказав, що хочу реалізувати себе на іншому рівні - не лише як менеджер підприємства, але як державний діяч.

С.К.: Дивна ситуація... 2012 рік. Опозиція перебуває під неймовірний пресом, відчуває кадровий голод. Ви приходите спочатку до Яценюка, він вас посилає, потім до Ковальчука... Можливо ви особисто не викликали в них довіри?

Не знаю, можливо і в мені була певна проблема. Знаєте, в будь-якому мар'яжі (якщо говорити про матримоніальні зв'язки) завжди є дві сторони... Можливо, вони побачили якусь потенційну некерованість, самостійність в моїх політичних поглядах...

С.К.: Хто вас познайомив з Арсенієм Петровичем? Ви ж не могли просто прийти в штаб і запропонувати свою кандидатуру.

З потенційними кандидатами Арсеній Петрович, треба віддати належне, зустрічався сам. Я зателефонував в прес-службу “Батьківщини”, мене відправили спочатку на Ледовських (Олена Ледовских — екс-нардеп від “Батьківщини”, близька соратниця МиколиМартиненка - ред.), ми поспілкувались. Потім я зустрівся з херсонським осередком партії. І врешті мене запросили в Київ, де мав зустріч з Мартиненком. А тоді вже спілкувався з Яценюком.

Фото: Макс Требухов

С.К.: Мартиненко не озвучував тариф для проходження в парламент?

Ні. Напевно зрозумів, що я не з комерційною пропозицією прийшов. Я одразу почав говорити про політику, ідеологію...

С.К.: Значить, після відмови Яценюка і Ковальчука взяти вас у свою команду ви вирішили балотуватися як самовисуванець.

Так, врешті-решт я пішов самовисуванцем проти кандидата від Партії регіонів (Миколи Дмитрука — ред.). Це був цікавий досвід, загартовувальний. Одразу проти мене було порушено кілька кримінальних справ, у мене вдома провели щонайменше п'ять обшуків, послідували атаки від преси і т.д. В принципі такий перебіг подій в той час був цілком звичним.

Ми проводили свій екзит-пол. І він показав мій результат з перевагою у 7400 голосів. Та захистити свою перемогу мені так і не вдалось. Ще не було досвіду... “Регіонали” переписали всі протоколи дільничної комісії. З різницею у 22 голоси я програв.

А в 2014 році перед позачерговими виборами мене запросив як кандидата по округу від БПП.

В.М.: Хто запросив?

Андрій Путілов (екс-голова Херсонської ОДА, нині голова облради, представник БПП — ред.) і Роман Романов (керівник передвиборчого штабу Порошенка в Херсонській області на виборах президента, нині — голова “Укроборонпрому” - ред.). Згодом я мав зустріч з Березенком (нардеп від БПП — ред.) і Зубком (віце-прем'єр, на парламентських виборах відповідав за роботу регіональних штабів БПП — ред.). Так я став кандидатом від БПП.

А що стосується роботи з Пашинським, то я, як секретар комітету з оборони, не можу бути в опозиції до свого керівника, щоб ефективно працювати.

В.М.: Так хто ви? Послідовний представник БПП чи депутат, який займає середню позицію між БПП і “Народним фронтом”?

Я - людина, яка підтримує президента Порошенка...

С.К.: Правильна кон'юнктурна відповідь!

Це правда, я його завжди захищаю.

…Я - системна і командна людина. Вважаю, якщо ми обрали президента, то подобається чи не подобається нам його робота, зможемо оцінити її лише на наступних виборах.

Якщо говорити про роботу в команді (БПП — ред.), то треба обирати: або ти підтримуєш її курс і діяльність, або виходь з її складу. У нашій фракції є депутати, колишні журналісти: Лещенко, Найєм, Заліщук, котрі пройшли в парламент по списку, а зараз відверто “мочать” президента і своїх колег, не виходячи з БПП. Я цього не сприймаю.

Треба мати сміливість вийти і відверто сказати: “Так, я прийшов в парламент на плечах президента, але вирішив перейти у власний проект”.

От про власні проекти дехто говорить, як от Мустафа Найєм (в програмі “Лівий берег” з Сонею Кошкіною — ред.). Але тим не менше, він залишається в команді...

«Я не знаю, чи є членом партії «Солідарність», чи ні»

В.М.: Про ситуацію у фракції поговоримо трохи пізніше, наразі продовжимо щодо вас. Після програшу на виборах 2012 року ви стали помічником тоді нардепа від УДАРу Валерія Карпунцова. Хто вас з ним познайомив?

Путілов і познайомив... Він (Путілов — ред.) тоді зайшов в парламент як самовисуванець по 183 округу (в Новій Каховців — ред.). Всі опозиційні кандидати тісно спілкувалися, намагалися допомагати одне одному. І коли виникли фальсифікації на моєму окрузі, я намагався знайти підтримку в демократичному секторі.

Тоді звучали публічні заклики від Арсенія Яценюка, що вони готові підтримати спірні округи, щоб набрати більше людей в політику. Тож я знову поїхав в штаб “Батьківщини”, зустрівся з Павлом Петренком, який був керівником юридичної служби партії, а також з нинішнім міністром Кабміну Ганною Оніщенко. Правда, вони не зробили жодних дієвих кроків, щоб мені допомогти.

І тоді Путілов познайомив мене з Карпунцовим. Фактично він «взяв мене за вухо» і повів в ЦВК. Саме Карпунцов допоміг мені захистити результат, попри шалений тиск з Банкової. І розрив між мною і Дмитруком скоротився з 88 до 22 голосів виборців.

Скажу більше, якби я познайомився з фаховим юристом на тиждень раніше, то, думаю, зміг би виграти вибори...

Фото: Макс Требухов

Після виборів я прийняв пропозицію Карпунцова стати його помічником. Повірте, не переслідуючи жодної практичної мети. У Верховній Раді за два роки сьомого скликання я був всього один раз, і то на екскурсію ходив.

С.К.: З Ковальчуком ваші шляхи більше не пересікались?

Ні, особисто більше не спілкувались.

В.М.: У 2014-му ви зайшли в БПП по квоті УДАРу?

Я не знаю, що таке квота УДАРу, йшов від БПП. По моєму округу іншого кандидата партія не висувала.

С.К.: Сьогодні ви є членом партії БПП “Солідарність”?

Точно не знаю (посміхається — ред.). Влітку минулого року на черговому з'їзді БПП, мені подзвонили і сказали: терміново прибути, написати заяву. Що я і зробив. Але моя заява, як і інших, хто хотів вступити в партію, на з'їзді не розглядалась. Тому не знаю: є я членом «Солідарності» чи ні. Хоча думаю, що це не має жодного значення. Партквиток на мою діяльність у Верховній Раді не вплине.

«Я не збираюсь голосувати за відставку Шокіна»

С.К.: Деякі ваші колеги по парламенту вважають, що ви — права рука Пашинського не лише по роботі в комітеті, але й в політичних питаннях. Саме через нього, а не через «старших» колег по фракції комунікуєте з представниками Банкової.

З Пашинським ми познайомились в парламенті. Раніше не пересікались.

А щодо Банкової, то так, Пашинський і більшість нардепів “Народного фронту” - не в опозиції до Адміністрації та президента. І це, як на мене, дуже правильно. Не вистачало нам ще протиріч на цьому рівні...

В.М.: Фактичним доказом вашої дружби з Пашинським і “Народним фронтом” є голосування всупереч позиції фракції БПП щодо незадовільного звіту Яценюка і його відставки 16 лютого. Ви ж були в той день в парламенті, але витягнули картку.

Так, напевно треба було голосувати червоною кнопкою, а не витягувати картку...

Свою позицію з цього приводу я озвучував. Ще раз повторю: не підтримав відставку, бо не було погодженої кандидатури на заміну Яценюку. Більше того, я не збираюсь голосувати за відставку Шокіна. Допоки Верховна Рада не погодить кандидатуру наступника...

Фото: Макс Требухов

С.К.: Зачекайте... Ви розумієте, що ваше неголосування - як члена БПП - за відставку Арсенія Яценюка, послабило вашу фракцію? Більш того, підлило вогонь у конфлікт Банкової і Грушевського. Тобто, в тому числі і ви, стали частиною політичної гри між АП і Кабміном.

Я вважаю, що не дійшов до того рівня, коли можу давати оцінку такій політичній грі. Можливо пізніше зможу, але поки не готовий коментувати.

Читайте: Зависание

С.К.: Вам не здається, що політичне напруження по лінії Кабміну і Адміністрації президента - ситуація, котра явно не сприяє нормальному розвитку країни?

Я вважаю, що президента в даному випадку підводить його фракція, найбільша в парламенті.

От від представників “Народного фронту” в останній час звучить один і той самий месидж: вони проголосують за будь-яку кандидатуру, запропоновану демократичними силами, котра набере 160 підписів. Для БПП це дуже легке завдання. Фракція сьогодні налічує 135 депутатів...

В.М.: Під яким прізвищем підписуватися?..

Не буду називати прізвища... Перш за все, новий кандидат в прем'єри повинен представити свою програму, а вже тоді Верховна Рада визначатиметься.

І яка різниця, хто буде керувати урядом з точки зору прізвищ? Взагалі Кабінет міністрів — це не політичний орган за своєю суттю. Так, в законодавстві є натяки, що уряд має право займатися політикою. Але в цивілізованому світі політикою мають займатися ті, кого обирав народ. Кабмін призначає Верховна Рада. Яка політика?!

Якби ми могли знайти робота, що працював би керівником уряду, — можливо, це було би найкраще рішення.

С.К.: “Народний фронт” виграв останні парламентські вибори під лозунгом: “Обирай Прем'єра, а не парламент”. Сьогодні рейтинг недовіри до Яценюка близько 70%. Очевидно, що в таких умовах він має піти у відставку.

Міряти рейтинг прем'єра недоречно. Його не обирав народ України... Та й взагалі говорити про рейтинги — розхитувати ситуацію всередині країни.

А лозунги — це всього лише політична агітація. Україні треба вийти з постійного перебування в стані передвиборчого піару.

С.К.: Повернемось до протиріч Адміністрації і Кабміну... Системні спроби команди президента скинути Яценюка з посади виглядають підло. В тому числі, за рахунок дискредитації оточення прем'єра зі сторони Саакашвілі.

Саакашвілі — це взагалі помилка України. Не в контексті дискредитації Яценюка, а в цілому.

С.К.: Тоді це помилка президента, він же особисто запросив Саакашвілі в Україну.

Я не хочу давати оцінку вчинкам президента, але можу сказати, що ми всі — живі люди й іноді помиляємося.

С.К.: Саакашвілі є сьогодні загрозою для Порошенка?

Загрози для президента немає. Є загроза для України. Ми отримали чергового популіста, який не приховує свого бажання йти на вибори.

На одному зі своїх “шабашів” в Івано-Франківську Саакашвілі заявив, що треба терміново розробити процедуру імпічменту президента. І це говорить людина, котра декілька місяців тому отримала з рук президента українське громадянство!

С.К.: Ви сказали, що президента підводить його ж фракція... Окремі депутати зазначають, що взаємодія президента з БПП нагадує часи Віктора Януковича. Коли президенту щось потрібно, він каже: треба! Здебільшого не пояснюючи своїх мотивів. А от депутатам важко навіть добитися нормальної з ним комунікації.

У комунікації немає жодних проблем. Періодично президент приходить на засідання фракції...

С.К.: Приходить, висловлює свою позицію і йде. Взяти, от засідання БПП, проведені перед голосуванням за відставку Яценюка.

Ви помиляєтесь... У зв'язку з голосуванням 16 лютого, відбулося три засідання фракції. На одному із них президент запропонував депутатам висловитися відносно того чи варто звільняти прем'єра. Він сам нічого не казав, просто слухав. Тоді хтось запропонував проект рішення (про підтримку відставки — ред.) і всі проголосували.

Була група депутатів, котрі зайняли позицію, що без принаймні політичного погодження нового очільника Кабміну, не голосуватимуть.

С.К.: І багато таких у БПП на сьогодні?

Тоді було близько десятка. А зараз — до 30% фракції.

С.К.: Така позиція цілком співпадає з риторикою “Народного фронту”.

Помиляєтесь. "Народний фронт" зайняв таку позицію лише останні кілька тижнів. А раніше казали, що Яценюк — керівник уряду, який сформувала коаліція. І, мовляв, БПП також несе відповідальність за діяльність Кабміну.

Про конфлікт з «Альфа-банком»

В.М. Спробуємо реконструювати ваше бізнес-минуле. У 2007 році ви заснували і стали гендиректором ТОВ “Завод будівельних матеріалів №1” в Новій Каховці. Наступного року “Альфа-банк” відкрив підприємству кредитну лінію на суму понад 335 млн грн. І в 2014 році Новокаховський міський суд Херсонської області прийняв рішення про стягнення цієї суми з вас і вашого бізнес-партнера Станіслава Ткачука.

Так, у 2007 році в Новій Каховці я вирішив побудувати підприємство. Вважав, що кожна людина повинна щось серйозне в своєму житті реалізувати... Тож розробив кошторис, бізнес-план, і звернувся до двох банків - “Укрсиббанку” і “Альфа-банку” з пропозицією профінансувати проект на 70%. Пропозиція від “Альфа-банку” була кращою, і ми купили земельну ділянку і почали будівництво заводу.

Коли на балансі підприємства було 30% коштів, необхідних для початку кредитування, банк відкрив кредитну лінію.

Фото: Макс Требухов

У 2009-2010 була шалена криза в будівельній галузі, ми не здатні були реалізовувати продукцію з тими прибутками, котрі би дозволяли сплачувати відсотки. І банк капіталізував відсотки в тіло кредиту. Врешті у 2012 році ми вийшли зі структурою капіталу: 50% - капіталізовані відсотки, 50% - тіло кредиту. До того часу я сплатив 57 млн, що становило 20% загального боргу.

До 2012 року підприємство вийшло на самоокупність. І я запропонував реструктуризацію боргу. Банк погодився. Але згодом дніпропетровська компанія з виробництва бетону UDK зацікавилась нашим заводом і запропонувала банку суму, що перевищувала вартість залишку по кредиту.

“Альфа-банк” вирішив, що це буде вигідна оборудка... Я суджуся з “Альфа-банком” уже два роки.

В.М.: Як прокоментуєте заяви працівників заводу, що ви разом з вашим другом Дмитром Васильєвим створили кілька підприємств, зокрема, ТОВ “Каховка Маркет”, засновником якої виступила Людмила Васильєва, а керівником — Дмитро Васильєв. І реалізували схему з виведення кредитних коштів з підприємства, оформлюючи фіктивні договори купівлі-продажу майна заводу на підставні підконтрольні компанії.

В результаті, завод визнано банкрутом, а заборгованість по зарплаті у розмірі 1,5 млн грн не погашена до сьогодні.

Це маніпуляція і введення в оману працівників підприємства. Таку інформаційну кампанію якраз проводив “Альфа-банк”.

На дискредитацію мене особисто банк витратив вже більше коштів, ніж становили майнові претензії до мене. Бачили, напевно, борди по всьому Києву, що я повинен сплатити зарплату працівникам підприємства... Так от, їхня вартість приблизно дорівнює сумі заборгованості по зарплаті.

Зарплата на підприємстві свідомо не виплачувалась, щоб потім все звалити на мене і озлобити народ перед виборами 2014 року. Правда, чомусь за спожиту підприємством електроенергію чи газ розрахувались, а от зарплату людям не виплатили...

Натомість влаштовували публічні акції, зігнали під Верховну Раду близько 300 людей з плакатами, розмістили ці лайт-бокси в урядовому кварталі... Ви ж приблизно розумієте, скільки коштують в Україні проплачені акції...

С.К.: Не ображайтеся, але видається, що ви — занадто дрібний персонаж, щоб “Альфа-банк” вів таку масштабну, за вашими словами, війну.

Запитайте про це Олександра Луканова, президента “Альфа-банку”. Він особисто веде цю справу.

В.М.: Чим ви йому перейшли дорогу?

Не знаю, мені здається, це щось особисте...

Під час останньої нашої зустрічі я пропонував йому, щоб ми вийшли на будь-яке рішення для вирішення цієї ситуації. Запропонував два варіанти: або я продовжую працювати на підприємстві і сплачувати кредит, або вони повертають мені частку коштів, яку я вклав у завод. Бог з ним, готовий був навіть не оцінювати капіталізацію підприємства, над якою я працював стільки років...

Луканов сказав мені буквально наступне: “Ми не можемо перейти рубікон. Наші економічні інтереси, як банку, суперечать твоїм. Будемо воювати”.

Ну що ж... Я здаватися не збираюся.

Фото: Макс Требухов

В.М.: З вашої зарплати відраховують 20% за рішенням суду?

Так... Але, надіюся, я потім ще поверну те, що вони з мене стягують. Через суд...

…Взагалі не розумію, чому стільки уваги привернула моя ситуація з “Альфа-банком”. Це звичайний корпортивний конфлікт... Сьогодні банк “наплодив” декілька структур і перекидає майно заводу з однієї в іншу, щоб захиститися від судових процесів, котрі я зініціював.

В.М.: Ну ви зараза народний депутат... Невже не пробували застосувати політичні механізми, щоб залагодити ситуацію з “Альфа-банком”? Наприклад, через Пашинського чи Авакова.

Ні, це - моя особиста справа.

В.М.: Що вас пов'язує з громадянином Росії Дмитром Васильєвим, дружина якого сьогодні є вашим помічником в парламенті і депутатом міськради Нової Каховки від “Нашого краю”? Він ваш бізнес-партнер?

По-перше, він — громадянин України, а не Росії, як писали ЗМІ. Можу паспорт його показати... По-друге, він просто мій товариш. Нічого більше.

В.М.: Ви разом з ним були співвласниками ТОВ “Азія Фудс”, про що “забули” вказати в декларації за 2014 рік.

Це не бізнес. Ця компанія не приносить жодного прибутку вже три роки. У 2014 році вона не значиться в моїй декларації, бо фактично була в процесі ліквідації.

Він (Васильєв — ред.) не був моїм бізнес-партнером. Я просто на нього переписав компанію, яку тривалий час не міг закрити. Як народний депутат, не маю права володіти певними компаніями, тому віддав йому корпоративні права. От і все.

С.К.: Чому ви так занервували, коли мова зайшла про Васильєва?

Фейкова інформація про Васильєва щодо російського громадянства — чергова вдало розвинута кампанія “Альфа-банку”.

В.М.: У 2013 році ви фігурували в ряді кримінальних справ, про що згадували на початку нашої розмови... У зв'язку з чим вони були порушені?

За несплату податків... Які ще можуть бути справи по відношенню до директора підприємства, на якого почали гоніння Партія регіонів?

С.К.: Так “Альфа-банк” чи Партія регіонів? Визначтесь.

Думаю, то був збіг обставин. З одного боку, саме в той час почалися перипетії з банком, з іншого — помства від “регіоналів” за шоу на 184 окрузі проти їхнього кандидата. Порушення кримінальних справ якраз почалося після моєї участі у виборах.

В.М.: Ви фігурували як підозрюваний? За якою статтею Кримінального кодексу?..

Так, в якості підозрюваного, за статтею “службова недбалість”. Що цікаво, що ця стаття застосовується лише до держслужбовців, аж ніяк не до директорів комерційних підприємств.

В.М.: І суд вас амністував, наскільки нам відомо. Тож судимості у вас на сьогодні немає. Правильно?

Так.

В.М.: А 25 травня 2014 року Новокаховським міськвідділом УМВС України в Херсонській області було відкрито кримінальне провадження за ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю) за фактом вашої участі в рейдерському захопленні підприємства.

Ні, це неправда. Я чув про цю справу, але моє прізвище в ній не фігурувало. Ані в якості підозрюваного, ані в якості свідка.

Фото: Макс Требухов

С.К.: У вас є зареєстрована зброя?

Є.

С.К.: Яка?

Мисливська. Марки Benelli M, точно не пам'ятаю...

С.К.: Один ствол?

Ще є травмат...

С.К.: І ви не знаєте, яка зброя фігурувала в цьому провадженні?

Ні... Я ще раз хочу вам сказати, що не маю відношення до цієї кримінальної справи.

В.М.: Васильєв фігурував в цій справі?

Можливо... У заяві до міліції могли фігурувати і Васильєв, і його дружина, і я, і ще з десяток моїх адвокатів. Але в матеріалах справи нікого з нас немає. Можливо, вам вже набридло слухати про мої розборки з «Альфа-банком”, але саме він виступав в ролі заявника...

Про 80 тисяч матеріальної допомоги: «Друзі дали»

В.М.: У ваших деклараціях за 2013 і 2014 рік помітно мало доходів. Більш того, окремі позиції викликають запитання. Наприклад, за 2013-ий задекларовано 80 тисяч матеріальної допомоги. Від кого?

Друзі дали.

С.К.: Що?! Вам 37 років, ви були власником великого бізнесу і кажете, що друзі дали матеріальну допомогу?! Самому не соромно?

Ну, дивіться... Мені доводиться виходити з ситуації, в яку мене завів російський банк. “Альфа банк” арештував всі мої активи. Якщо б я поклав кошти на банківський депозит, відповідно задекларував би їх, сплатив податок, то їх одразу забрав би банк...

В.М.: А 500 тисяч доходів в 2014 році — це також “допомога” друзів?

У мене був кредит в “Укрсоцбанку”, який я погасив. І частку боргу банк списав. Згідно з законодавством, що діяло станом на 2014 рік, списана сума кредиту подається банком як дохід, який я отримав. І з цих 500 тис, до речі, я ще сплатив податки.

В.М.: За минулий рік що збираєтесь декларувати?

Зараз розбираюсь з новим законодавством, що потрібно декларувати: майно, яке маю у власності, чи те, чим я користуюся.

Застосування нового закону про електронне декларування часом доводить до абсурдних ситуацій. Наприклад, один посадовець з Міноборони (прізвище називати не буду) живе у військовій частині. Ну, такий у нього спосіб життя... І він задекларував це приміщення. От цікаво, чи треба декларувати будівлю Верховної Ради чи комітету, якими я користуюсь?

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист
Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua