Все публикацииПолитика

Євромайдан як інкубатор “нової реальності”

Що таке Євромайдан і в чому його суть? Останніми днями можна було прочитати та почути багато відповідей на це важливе питання. Як правило, більш-менш серйозні пояснення стосуються заглиблення у хитромудре політичне прогнозування та у складні соціологічні та економічні розрахунки. Такі калькуляції переконливо показують, що студентський ентузіазм - це щось одне, а справжня реальність - це щось інше. І одне іншого не дуже то і стосується. Такою є думка панів серйозних аналітиків. Але у ній є один суттєвий промах.

Фото: Макс Левин

Поважні економічно-політичні міркування виходять з тієї реальності, яка оточує нас саме зараз. Як на мене, сутність Євромайдану якраз в тому, що він здатний змінити цю реальність. Яким саме чином? Змінюючи насамперед людей.

Сенс та значення Євромайдану - не у вірно обраному плані дій, не у реалістичності поставлених завдань. Його суть - у ньому самому. Він цінність сама по собі. Причому з тих цінностей, присутність яких має здатність змінювати оточуючий світ. Пригадаймо світові студентські заворушення 1968 року. Чи мали вони якісь конкретні економічно-політичні результати? Як стверджують історики, швидше поразки. Після піднесення настала реакція. Однак, ми-то сьогодні розуміємо, що основна цінність тих подій, в тому, що після них світ уже не був таким як раніше. Купка студентів Сорбонни змінила реальність. Гніт залишився, але впали авторитети. Дихати стало вільніше. І у новому повітрі почали народжуватися вже зовсім інші люди. Ось головний результат травневих подій 1968 року.

Власне, про авторитети, як на мене, йдеться і сьогодні на українських майданах. Точніше, про прощання з ними. Мається на увазі не лише авторитет особистостей.Також авторитет - і гніт - певних цінностей, певних травм, певних невидимих банальностей.

Янукович не міг насмішити більше, звернувшись до українців з позиції "батька народу". Але з драматургічної точки зору вийшло доволі гарно - з одного боку, "батько" у шапці-вушанці, з іншого - "сопляки" з прапорами і танцями. Хто у цій ситуації поставить на "сопляків"? Справа в тому, що ці "сопляки" зараз ставлять самі на себе. Вони не потребують керування. Виходячи на Майдан, вони позбуваються своєї "шмаркатості", діалектичним чином залишаючи Януковича - батька на попередній еволюційній пост-совковій сходинці розвитку. І це прекрасно!

Утром в субботу, 30 ноября, Украина проснулась в Беларуси – мирный митинг в поддержку евроинтеграции на Майдане Независимости жестоко разогнал Беркут.— Хроника Евромайдана

Євромайдан - це такий собі обряд ініціації для тих, кому вже набридло постійно відчувати над собою сковуючу тінь пост-радянських (саме пост-радянських, бо радянських вже давно нема - це не совок, це, власне, пост-совок) батьківських фігурок. Євромайдан - це бездумна пригода, епічний квест, після завершення якого ти вже не можеш бути тим, ким був досі. Ти змінюєшся. Це подія, яка буває раз в житті. Вийшовши з цієї події, ти станеш тим, ким будеш вже до самої смерті. Минула така подія - розпад Радянського Союзу. Вона породила лем'я пост-совків, яке вже не зміниш. І ось нарешті (!) з'являються пост-пост-совки. Хоча навіщо нам вже ці складні "пост-пост-" конструкції? Краще так - "нові українці".

Фото: Макс Левин

Бездумно вплутуючись у велику політику, у велику економіку, виходячи на майдани з (будьмо щирі) плоскими гаслами, "сопляки" потихеньку змінюють свій розум та своє тіло. Як у фантастичних фільмах, у них відбуваються незворотні трансформації - з'являється хребет, з нової, твердішої речовини ніж раніше, в голову завантажуються нові програми, які переформатовують попередній допотопний "Віндовс". Уявімо велике гніздо, в якому раптом починають вилуплюватися невідомі нам істоти - "нові українці". Вони ще не надто розумні, не надто мудрі, не надто далекоглядні. Але вони нові. В них відсутній інстинкт плазування. Не у всіх. Але чим довше триватиме Майдан, тим збільшуватиметься кількість переформатованих, “нових”. Ось у чому цінність Євромайдану. Це процес народження нової реальності, яку не вирахуєш методами екстраполяції.

Нам, усім іншим, усім пост-совкам, хто вилупився ще раніше, зараз слід теж кинутися у бездумну допомогу цим новим створінням. Не задаючи їм багато питань. Просто - допомагати чим можемо. Нас їхній Євромайдан вже не змінить. Але слід це робити вже не заради себе. А заради тих цінностей, які на короткий час мелькнули у повітрі початку 1990-х років - свобода, різноманіття, безмежність, бунт, відмова - і які ми успішно профукали. Передати естафету далі - ось що ми можемо зробити зараз. А не гундосити собі під ніс, зігнувшись під вагою свого досвіду. Немає чого приховувати - наш досвід - лайно! Короткі спалахи утопічних ілюзій в темряві побутового болота. Це не досвід, це перегній. Але з нього може вирости щось інше.

Ось наш шанс. Ось суть Євромайдану конкретно для нас, пост-совків. А чим є Майдан для них, для "нових шмаркачів", ми уже не переживемо і не зрозуміємо.