Все публикацииПолитика

Председательство Украины в ОБСЕ: формальность или историческая возможность?

17 января в Институте Горшенина состоялся круглый стол на тему: «Председательство Украины в ОБСЕ: формальность или историческая возможность?» Предлагаем вашему вниманию стенограмму выступлений участников мероприятия.

Фото: Артем Атаманюк

Владимир Застава, Институт Горшенина: Уважаемые коллеги, мы начинаем нашу дискуссию. Тема сегодняшнего круглого стола: «Председательство Украины в ОБСЕ: формальность или историческая возможность?» Обсуждать вместе со мной эту тему будут Елена Бондаренко, народный депутат Украины; Борис Тарасюк, народный депутат Украины; Анатолий Орел, генеральный директор Центра международных и сравнительных исследований; Владимир Арьев, народный депутат Украины; Алексей Резников, вице-президент Ассоциации юристов Украины; Валерий Чалый, заместитель генерального директора Центра Разумкова. Также в нашей дискуссии примут участие Андрей Куликов, журналист; Олег Базар, главный редактор LB.ua; Вячеслав Пиховшек, политический аналитик; Олег Грицаенко, представитель Центра международных и сравнительных исследований.

Совсем недавно Казахстан главенствовал в ОБСЕ, и было много критики. Ряд политиков и экспертов говорили: «Как же так, страна, к которой много вопросов относительно соблюдения прав и свобод граждан, будет главенствовать в ОБСЕ – организации, которая призвана защищать эти права?!»

Тем не менее, Казахстан попытался использовать этот шанс для того, чтобы улучшить свой имидж. Впервые за последние 11 лет был организован съезд ОБСЕ в Казахстане, и ряд экспертов отметили это как успех. Как мы понимаем, Казахстан вложил в это мероприятие немалые средства.

Сможет ли Украина использовать свой шанс главенствования в ОБСЕ? Ведь ситуация очень схожа на ту, которая была с Казахстаном: тоже есть критика, тоже есть вопросы. Будет ли это формальность для Украины или возможность улучшить свой имидж?

Елена Бондаренко, народный депутат от Партии регионов: Чтобы ответить на этот вопрос, наверное, нужно соизмерять свои чаяния и желания с реальностью. Я прекрасно понимаю, что любая политическая команда, любой политик, любой человек, находясь в кресле того же министра иностранных дел и председательствующего в ОБСЕ, может рассматривать данную позицию и с точки зрения формальностей, и с точки зрения возможностей.

Что касается Леонида Александровича Кожары, который сейчас председательствует в ОБСЕ, то я уверена, что он будет использовать свой пост исключительно как возможность. Все зависит от человеческих качеств, от того, насколько его команда, министерство в целом и наша политическая команда смогут воспользоваться данной нам возможностью.

Я как политик рассматриваю председательствование Украины в ОБСЕ как возможность. Вы знаете, что в ОБСЕ, как правило, есть всего лишь три главных направления: военно-политическая проблематика; экономическая и экологическая безопасность; защита прав человека.

Я могла бы много рассказывать о том, что будет, а чего не будет делать МИД. Но вместо этого хочу рассказать, чем в своей политической и парламентской деятельности буду заниматься на протяжении текущего созыва Верховной Рады. Моей задачей будет корреспондирование отечественного законодательства с европейским, а также выписывание новой редакции закона о телевидении и радиовещании. Последнее можно рассматривать как мое участие в утверждении целей и задач ОБСЕ как по третьей корзине, так и по второй (поскольку закон о телевидении и радиовещании будет регулировать и экономическую деятельность телерадиокомпаний).

Володимир Застава: Пане Тарасюк, на Ваш погляд, чи зможе Україна змінити свій імідж завдяки головуванню в ОБСЄ?

Борис Тарасюк, народний депутат України від фракції «Батьківщина»: Я думаю, що навряд чи сам факт головування може змінити імідж України. Він формується не зовні, а всередині країни. Тому від того, наскільки у нинішньої влади буде політична воля змінити стан справ у країні, буде залежати врешті-решт і наш зовнішньополітичний імідж.

На мою думку, головування в ОБСЄ дає серйозний шанс будь-якій країні. Питання полягає в тому, чи вдасться Україні використати цей шанс на свою користь, в тому числі і на користь зовнішньополітичного іміджу. Скажу відверто, що не дипломати будуть визначати успіх або неуспіх головування України в ОБСЄ. Він буде визначатися головним чином діями нинішньої влади всередині держави. Але загалом Україна має серйозні шанси, щоби це головування ознаменувалося успіхом.

Україна відома як країна, що є одним із гарантів врегулювання Придністровського конфлікту, де активну роль відіграє ОБСЄ. Тут, на мою, думку, мають бути сконцентровані основні зусилля. Водночас думаю, що не лише від України залежить успіх Придністровського врегулювання. Ключ від нього – у Москві.

На головуванні України позначиться також великий негатив, який накопичився майже за три роки нинішньої влади. Звичайно, що це буде позначатися негативно на спроможності України бути успішним головою в ОБСЄ.

Владимир Застава: Господин Орел, Вам слово.

Анатолий Орел, генеральный директор Центра международных и сравнительных исследований: Насколько я понимаю, цель Украины не улучшать или ухудшать свой имидж, а выполнить те обязательства, которые возложили на нее 56 стран. Уже сам факт, что Украине доверили быть председателем в ОБСЕ, говорит о высоком доверии и о достаточно высоком имидже страны.

В декабре 2013 года пройдет «дипломатическое Евро-2013», или «ОБСЕ-2013». Приедут в нашу страну 57 министров иностранных дел стран-членов организации и 11 глав МИДов стран, которые являются партнерами ОБСЕ. Такого уровня заседания в нашей столице никогда не было.

Главенство Украины в ОБСЕ – очень большое свидетельство доверия к нашей стране и свидетельство того, что Украина способна решить те огромные задачи, которые стоят перед ОБСЕ. То есть главная задача нашей страны – не имидж, а выполнение тех функций, которые на нее возлагают страны-участники.

Владимир Застава: Господин Арьев, Вам слово.

Володимир Ар’єв, народний депутат України від фракції «Батьківщина»: Я, звичайно, більше погоджуюсь із моїм колегою, колишнім міністром закордонних справ, фаховим дипломатом Борисом Івановичем Тарасюком. Хочу лише додати, що вже був досвід головування України в одній серйозній європейській організації – у 2012 році Україна головувала в Раді Європи. На іміджі країни це аж ніяк не позначилося, оскільки не посада головуючого прикрашає країну, а сама країна має зробити все для того, щоб, по-перше, гідно провести своє головування, по-друге, своїми діями поліпшити свій імідж.

Імідж поліпшується лише діями керівництва країни, зокрема Президентом, Кабінетом міністрів, парламентом. У даному випадку поки що я не бачу жодних дій, спрямованих на те, щоб Україна була гідно представлена на міжнародній арені з позитивного боку. Навпаки, постійно порушуються взяті нашою країною на себе міжнародні зобов’язання, зокрема із питання декриміналізації законодавства, яке стосується ситуації із Тимошенко і Луценком. Керівництво країни давало обіцянки? Давало, але не виконало. Таких прикладів досить багато, тому сам факт головування України в ОБСЄ нічого для іміджу країни не дасть, тільки дії.

Володимир Застава: Пане Чалий, Вам слово.

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова: Наша дискусія відбувається паралельно із представленням міністром закордонних справ Леонідом Кожарою у Відні пріоритетів головування України в ОБСЄ. Очевидно, що саме тут повинні бути основні питання: що саме буде Україна робити.

Якщо ж говорити про імідж, то насправді все залежить від того, що Україна вкладає в це питання, які ресурси витрачає. Сьогодні кожен громадянин скинувся по гривні, щоби на головування витратити 44 млн гривень. Оцінити, наскільки кожна вкладена гривня буде ефективною, ми зможемо після закінчення головування.

Я би не перебільшував його значення. З одно боку, дійсно, це мільярд людей, найбільша регіональна організація у світі, 57 країн, від Ванкувера до Владивостока. Але організація перебуває у певній кризі, і Україна сьогодні може додати свій інтелектуальний внесок до розвитку ОБСЄ.

Але, на мою думку, основні моменти пов’язані з можливістю контактів. Коли була боротьба дипломатів за це головування, тоді саме ця можливість розглядалась як майданчик для двосторонніх та багатосторонніх зустрічей. Де ми ще зустрінемось із Австралією чи Монголією? Це основне завдання для МЗС, насправді.

Я би також використав це головування для просування ключового пріоритету України в цьому році – підписання Угоди про асоціацію із Європейським Союзом, адже значна частина країн ОБСЄ – держави ЄС. Тобто я би ставив додаткові пріоритети, які стосуються європейської інтеграції України.

Владимир Застава: Господин Резников, Вам слово.

Олексій Рєзников, віце-президент Асоціації юристів України: Важко не підтримати колег, які висловили свої позиції, тому я, напевне, продовжу тезу про те, що Україна має шанс.

Я би порівняв цей шанс із інструментом, який нам даний на цей рік. Як Україна скористається цим інструментом, так, відповідно, і далі будуть розвиватися події, в тому числі стосовно іміджу України. Якщо ви маєте в руках молоток, ви можете забити цвях і відремонтувати дах або розбити собі палець чи голову – це залежить лише від вас, а не від молотка.

ОБСЄ була створена на основі багатьох політичних зустрічей, домовленостей – до 1975 року це були просто конференції учасників, країн, які мали бажання та натхнення опікуватися безпекою та співпрацею в Європі, і тільки в 1975 році в Гельсінкі відбувся «фінальний акт», який зафіксував створення вже організації з безпеки та співробітництва в Європі, а не конференцій. Досі всі зустрічі ОБСЄ мають назву «самміт». Результатом конференції в Гельсінкі фактично стали політичні домовленості. Тобто рішення органів ОБСЄ не мають обов’язкового характеру, мова йде про добропорядність і добру волю кожної країни-учасниці.

В даному випадку в залежності від того, який зовнішньополітичний курс буде визначений в Україні, зокрема на 2013 рік, такі цілі і має ставити перед собою Україна як голова в ОБСЄ. Я абсолютно підтримую тезу, що сьогодні Україна має дуже важливий шанс проводити зустрічі на рівні як мінімум міністрів закордонних справ. Ми всі розуміємо, що Україна сьогодні не є в ідеальному стані з точки зору іміджу, і не завжди представники інших країна мають бажання зустрічатися навіть із міністром закордонних справ України. І будучи сьогодні головою Ради міністрів ОБСЄ, наш міністр зовнішніх справ має можливість на зустрічах сприяти зовнішньополітичному курсові України (який буде визначений або вже, я сподіваюсь, затверджений).

Кожна країна, яка головує в ОБСЄ, має можливість представити свою програму подальшого розвитку цієї організації. Рік писалася програма головування України в ОБСЄ. Сприйняття цієї програми іншими країнами залежатиме як від того, що саме в цій програмі ми запропонували, так і від ситуації всередині нашої країни. Бо будь-які ініціативи, з якими ми будемо виступати як країна-голова ОБСЄ, відразу будуть піддаватись критиці, зважаючи на події, які відбуваються в Україні. Це будуть нелегкі часи для нашої країни, але я сподіваюсь, що Україна правильно використає цей інструмент.

Володимир Застава: Переходимо до дискусії. Пані Олено, у мене до Вас таке питання. Всі погодились із тим, що головування в ОБСЄ – це серйозний шанс для України. Ви вважаєте, що ця посада зможе сприяти руху України до Європи. Наскільки влада зможе використати цей шанс, щоб підписати та ратифікувати угоду про створення зони вільної торгівлі із ЄС?

Елена Бондаренко: Вопрос, скажем так, на перспективу. Потому что на самом деле оценки действиям украинской власти можно будет поставить через определенный период. На сегодняшний момент мы можем давать какие-то оценки в отношении украинского законодательства. Опять-таки, я не хочу говорить о каких-то масштабных вещах, я опускаюсь на нашу грешную землю и буду говорить исключительно из своего опыта как законодателя. Здесь представлена «Батькивщина», здесь представлена Партия регионов, и они также могут сказать о том, что же они будут делать в парламенте.

Фото: Артем Атаманюк

Возвращаясь к целям и задачам ОБСЕ, можно вынести за рамки какие-то масштабные военные конфликты и обсуждать две корзины целей и задач ОБСЕ - вторую (это экономическая и экологическая безопасность) и третью (это защита прав человека, мониторинг выборов в других странах). Давайте возьмем вторую корзину. Цели и задачи нас как законодателей – максимально приблизить украинское законодательство к европейскому. Нужно внедрить в законодательство европейские принципы как работы наших хозяйствующих субъектов, так и общения государства со своими гражданами-налогоплательщиками.

Вот если посмотреть на эти задачи, то на самом деле домашних заданий Украины еще очень много. И для того, чтобы претендовать на позитивный имидж в глазах Запада, нужно понимать, что домашнее задание кроме нас никто не выполнит. И если кто-то в этой стране думает, что эта задача стоит только перед властью, то мне очень жаль таких людей. Потому что на самом деле у каждого мера ответственности своя.

Я неоднократно говорила о том, что есть мера ответственности у дворника за чистоту того или иного двора, есть большая ответственность у Президента, который отвечает за внешнюю и внутреннюю политику, есть ответственность у Кабинета министров, у депутатов, у большинства и меньшинства. И если кто-то думает, что всем этим займется только власть, то он очень сильно ошибается. На самом деле перед каждым из нас стоит большой ворох задач, в том числе и перед журналистами, политологами и экспертами.

Для меня показателем низкой гражданской активности в этих процессах является такой момент. Я уже полгода занимаюсь новой редакцией закона о телевидении и радиовещании. Если таким вещам, как Налоговый кодекс или новый Уголовный процессуальный кодекс, были посвящены масса статей, прямых эфиров, то основной закон, который регулирует деятельность журналистов, вообще никого не интересует. Никто его не обсуждал, никто не читал концепцию. То есть самим людям, которые работают в журналистике, вообще неинтересно, какие правила игры создает сейчас власть для них, по каким правилам игры будут работать телекомпании, медиахолдинги. Вот для меня это показатель очень низкой гражданской активности. Я не хочу никого обвинять, я просто констатирую, что происходит в нашей стране.

Если кто-то, еще раз подчеркиваю, думает, что это не его удел, это не его ответственность, он глубоко ошибается. Поэтому я бы хотела воспользоваться возможностью, данной этим круглым столом, и призвать каждого не сидеть, сложа руки, не смотреть только в сторону Банковой или Грушевского, а принимать активное участие в построении демократического общества в Украине, во внедрении европейских принципов, в том числе в своей собственной работе.

Владимир Застава: Спасибо. Господин Куликов, Вам слово.

Андрій Куликов, журналіст: Виходячи з того, що сказав пан Чалий і пані Бондаренко, мені здається, що головування в ОБСЄ є дуже зручним інструментом, щоби відволікти увагу українців від питань стосунків із ЄС. Тобто є величезна організація, в якій ми маємо покращувати наш імідж, ми маємо провести небачену досі зустріч у Києві, і от на це ми пустимо із задоволенням усі ресурси. І потім відсутність прогресу у стосунках із ЄС будемо виправдовувати тим, що ми були зайняті в ОБСЄ, у цьому аморфному об’єднанні 57 країн. Будь ласка, спростуйте це твердження.

Анатолий Орел: Когда говорят об отвлечении внимания от внутренних проблем, у нас сложилось несколько драматизированное отношение…

Фото: Артем Атаманюк

Андрій Куликов: Не від внутрішніх проблем, а від проблем у стосунках із ЄС.

Анатолий Орел: Мы же обсуждаем вопросы не Европейского Союза, а ОБСЕ. Если говорить о том, что кто-то хочет использовать это председательствование для того, чтобы не говорить о внутренних проблемах, то давайте посмотрим на европейский опыт. У нас, действительно, сейчас одни говорят, что надо то делать, другие, что надо другое делать. Это активно обсуждается, слава Богу, есть свобода слова. Но давайте посмотрим на наших соседей, на тот же Европейский Союз. Ведь они стоят перед серьезным выбором. Великобритания стоит перед референдумом относительно того, оставаться ли ей членом ЕС или выходить из него. Очень скоро будет этот референдум. Греция стоит тоже перед большим вопросом: выгонят ее из зоны евро или нет. Испания тоже стоит перед выбором. Германия - огромная ответственность, что делать дальше с ЕС. Турция – ее новая роль в связи с событиями «арабской весны». И это касается нас непосредственно.

То есть каждая страна имеет какую-то внутреннюю проблематику, достаточно сложную. И вот как раз возможность Украины лежит в том, что наша страна внеблоковая и ей доверяют. Она может говорить на одном языке и на Западе, и на Востоке, и говорить с открытыми картами.

Еще один маленький аспект, который показывает возросшую роль Украины, такой: сейчас линия противостояния, которая раньше проходила между Западом и Востоком в Европе, ушла. Сейчас она в районе Тихого океана. Это значит, что внимание к Европе, в том числе и к Украине, значительно уменьшилось со стороны основных игроков. Это дает Украине огромный шанс – мы теперь можем принять любой выбор без какого-либо давления извне. То есть мы более свободны сейчас в выборе.

Но, повторяю, что главная все-таки проблема – это оправдать доверие 57 стран и сделать то, чего от нас ожидают. От нас ожидают одного – добиться нормального функционирования ОБСЕ, чтобы был консенсус.

Владимир Застава: Я хочу уточнить – как я понял господина Куликова, суть его тезиса в том, что может произойти подмена: вместо того, чтобы реально улучшать отношения с Евросоюзом, которые сейчас находятся в тупике, по мнению некоторых, Украина будет говорить, что она занята работой в ОБСЕ.

Валерій Чалий: Я почну з того, що ще раз наголошу: головування в організації визначається заздалегідь. Ні для кого не секрет, що часто якісь обміни відбуваються, одна країна підтримує іншу, тому варіант, про який говорив пан Куликов, точно не був спланований. Але фактом може стати. Тому що, дійсно, МЗС і його голова будуть приділяти пріоритетну увагу головуванню України в ОБСЄ. Єдине, що заспокоює: давно вже в МЗС не вирішується питання євроінтеграції. Воно вирішується в інших будівлях.

Я не думаю, що головування в ОБСЄ буде спрямовано всередину нашої країни, присвячено реформам в Україні. Ні, це буде зовнішній вимір. Безпековий (Придністров’я), питання другого пакету, екологія в енергопостачанні, гуманітарний вимір, в тому числі свобода слова. Тобто в основному це буде зовнішній вимір. І всі ці завдання ляжуть в основному на МЗС. Тобто, справді, зусилля можуть бути зменшені на напрямі європейської інтеграції. Значить, їх треба не просто компенсувати, а підсилити у команді Президента, тому що незабаром пройде самміт Україна-ЄС, тому що готується самміт Східного партнерства, підписання Угоди про асоціацію із ЄС.

Прем’єр Азаров нещодавно заявив, що бере на себе координацію і контроль за європейським напрямком в умовах, коли не залишилось жодного віце-прем’єра-«важковаговика» в уряді, який би займався євроінтеграцією.

Я міг би запитати, чому не виділені кошти на завдання Президента щодо інформаційної стратегії з євроінтеграції. Це, радше за все, вже не відбудеться цього року. При тому, що це не такі великі кошти, як на головування в ОБСЄ. Тобто є питання.

Але я би все-таки розділяв ці завдання, тому що завдання дипломатів і МЗС, зокрема через інститут головування в ОБСЄ, дещо інші, ніж процес євроінтеграції. Я тільки ще раз наголошую на тому, що міністр закордонних справ мав би використовувати кожну двосторонню зустріч для створення основи для підписання та ратифікації угоди про асоціацію.

Ще один момент. Якщо всі зусилля будуть спрямовані на просування ініціатив, які загальмували зараз в ОБСЄ (процес Корфу, договір про безпеку, ініційований Росією), якщо всі сили будуть кинуті на підтримку ініціатив Росії, то, я думаю, це буде шлях в нікуди. Бо на цих напрямках нічого не реалізується, а ми свій імідж принесемо в жертву ідеям нашого партнера.

Очевидно, що ключовим пріоритетом і оцінкою залишиться оцей ефект від міністерської зустрічі, від молодіжного форуму, від такого формату, яким, в принципі, ОБСЄ і є (а це великий форум значної групи держав). Найгірше, що зараз може зробити наше МЗС, - задати перевищені очікування від головування України в ОБСЄ. Так не має бути, має бути нормальна робота, якою ми займалися і раніше, а зараз є додаткові можливості. Розділяючи заклик Олени Бондаренко працювати всім разом, я думаю все ж, що головування в ОБСЄ більшою мірою є завданням виконавчої влади.

Хочу зауважити, що вже на етапі підготовки пріоритетів головування в ОБСЄ наше МЗС звернулося до громадських організацій, аналітичних центрів з проханням надати свої пропозиції до головування, і деякі пропозиції були враховані. Це позитив, цей механізм дозволяє долучитись громадянському суспільству до іміджевих ефектів від головування. Я також думаю, що ідеї щодо проведення паралельного громадського форуму у грудні абсолютно доречні, сподіваюсь, що вони будуть фінансово забезпечені.

Фото: Артем Атаманюк

В принципі, поділяючи Ваше, пане Куликов, занепокоєння, я думаю, що висновок можна буде робити дещо пізніше.

Володимир Застава: Пане Рєзников, Вам слово.

Олексій Рєзников: Намагаючись відповісти на Ваше, пане Куликов, запитання, я висловлю таку позицію: давайте не будемо ідеалізувати значення ОБСЄ для громадян. Я думаю, що громадяни України, так само як і громадяни інших країн, навряд чи навіть готові назвати, а хто до України головував в ОБСЄ. Навряд чи хтось скаже, що перед тим головувала Ірландія, перед нею Литва, а перед Литвою Казахстан. Ми з вами Казахстан пам’ятаємо тільки тому, що там був самміт. І знову ж таки, це ми з вами знаємо, бо ми цією темою цікавимось.

Тому ідеалізувати, я думаю, непотрібно – для пересічних українців немає жодного значення, чи головує Україна в ОБСЄ. Я повторю свою тезу: ця організація – великий політичний клуб, в якому є можливість саме виконавчій владі в особі міністра закордонних справ і посла України, який в Австрії безпосередньо перебуває (він очолює постійний орган ОБСЄ у Відні), представляти Україну. Ці дві особи будуть визначати позицію України на всіх міжнародних саммітах, зустрічах тощо.

Крім того, давайте будемо відвертими: в таких організаціях, як ОБСЄ, править бал не країна-голова, а бюрократичний апарат. Є відповідні виконавчі органи, давно спланована програма. Саме через все це здійснюється діяльність, яка є покликанням цієї організації.

Ще раз повторю: цього не потрібно боятися, не треба розчаровуватися, а слід просто розуміти, що в першу чергу всі наші очікування покладені на міністра закордонних справ, а от питання, які в нього завдання щодо зовнішньополітичного курсу – чи нам рухатись в Європу, а чи в Митний союз або ще кудись – от це буде зрозуміло впродовж цього року.

Володимир Застава: Пане Тарасюк, до Вас таке питання. Експерти за цим столом сказали, що основний напрям докладання сил у головуванні в ОБСЄ – це зовнішній вектор. Але все ж таки, чи може це головування покращити ситуацію із громадянськими правами в Україні?

Борис Тарасюк: Коротка відповідь – може, але за умови наявності політичної волі у нинішньої влади.

Фото: Артем Атаманюк

Говорячи про загальну відповідальність, слід зазначити, що не опозиція винна в тому, що такий значний негативний потенціал накопичився за останні три роки і з боку ЄС, і з боку ОБСЄ та Ради Європи. Нинішня влада відповідає за такий стан речей.

Відповідь на запитання, чи може головування покращити ситуацію із правами людини в Україні, така: я маю великий сумнів у цьому. Тому що це повністю залежить від дій української влади, а вони призвели до того, що в усіх міжнародних авторитетних рейтингах щодо прав і свобод людини позиції України погіршились. Погіршилась ситуація із проведення парламентських виборів, і це констатує якраз ОБСЄ, її Бюро з демократичних інституцій і прав людини.

Отже, маю сумнів, що головування позначиться позитивно на правах і свободах людини і загалом демократії в Україні.

Володимир Застава: Пане Ар’єв, як Ви вважаєте, чи доцільно зараз Україні дистанціюватися від Росії публічно, в реальних кроках під час головування України в ОБСЄ?

Володимир Ар’єв: Я вважаю, що це абсолютно різні речі. Якщо брати співпрацю із Росією, то вона має бути, тому що ми є найближчими сусідами, а якщо країна хоче розвиватися добре, то вона із найближчими і сильними сусідами повинна вибудовувати нормальні стосунки. Інша справа, що ми бачимо і в Росії зараз величезні проблеми, зокрема структурні, в економіці, про які вже неодноразово писали російські ЗМІ, в тому числі демографічні – Далекий Схід уже фактично переходить під контроль Китаю (якщо оцінювати саме демографічний стан в тих регіонах). Тобто Росія має зараз свої величезні проблеми, найголовніші з яких економічні - Росія є сировинною економікою, вона не експортує товари з великою доданою вартістю, енергетична сировина складає близько 80% зовнішніх надходжень РФ.

Я не вважаю, що це є хорошим прикладом для України, яка не може запропонувати таку саму сировинну базу для експорту. Україні потрібно шукати інші рішення, і вони для нашої країни лежать у європейській площині. Давно вже треба припинити сподіватись, що Росія нам у чомусь допоможе в контексті ОБСЄ чи в контексті ЄС. Ні, Росія буде завжди переслідувати власні інтереси. А інтерес Росії – це якщо не територіальна, то політична анексія України (принаймні її частини). Це ми бачимо на прикладі, зокрема, проекту Медведчука, який сьогодні активно пропагує ідеї федералізації в нашій країні.

Фото: Артем Атаманюк

Тому я абсолютно підтримую пана Чалого, який сказав, що Україні під час роботи в ОБСЄ потрібно професійно займатися питаннями, які їй будуть вигідні (для того щоб, вирішивши їх, наша країна стала більш впливовим гравцем, зокрема, у східноєвропейському регіоні), а не бути інструментом в руках Росії.

Володимир Застава: Передаю слово В’ячеславу Піховшеку.

В’ячеслав Піховшек: Я спочатку хотів би відреагувати на дві речі, які були сказані. Процеси головування в ОБСЄ і євроінтеграції паралельні. І слава Богу, що за 20 років Україна вперше головує у такій організації.

Наша «велика європейська держава», у столиці якої по півроку не буває гарячої води, не має де провести самміт ОБСЄ. Ми навіть Чорнобильську конференцію, де було зібрано 550 млн євро, проводили у передбаннику Українського дому. Тому «велика українська нація» повинна подивитися на себе трохи збоку. Де ми будемо цей самміт проводити, в готелі Hyatt?

Друга ремарка така. Ніхто ніколи з керівництва української держави не обіцяв ОБСЄ декриміналізації статей Кримінального кодексу, за якими сидить Тимошенко. Ідею про декриміналізацію статей Тимошенко вигадав Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції, коли зустрічався із Януковичем у рамках Ялтинської конференції. Після того цю ідею активно піарить опозиція. Нікому цього не було обіцяно, я особисто кілька разів про це перепитував керівників України.

Мені здається трохи неправильним ставити питання, що Україна не може ніяк змінити пріоритети ОБСЄ. Справа в тому, що звіт ОБСЄ щодо українських виборів був опублікований «Інтерфаксом» і УНІАНом розміром в одну сторінку. Але весь звіт займає 36 сторінок, і у ньому сказано достатньо багато про те, що могла би Україна зробити. Я би сказав, що це достатньо зважений звіт, тільки треба всі ці 36 сторінок прочитати. Наприклад, ідеться про те, що п’ятилітній ценз проживання в Україні для обрання народним депутатом є завеликим. Чи варто це змінити? Це питання до народних депутатів, український парламент міг би з цього приводу висловити свою позицію. Далі. Багато говориться у звіті ОБСЄ про запобігання адмінресурсу. Згадується застосування амінресурсу з боку Партії регіонів і з боку партії «Свобода» в Тернопільській області. Тобто про цю тему можна було би дискутувати – як зарадити адмінресурсу. Мені здається, що якщо цей звіт уважно прочитати, то можна знайти рекомендації, які могла б використати Верховна Рада.

Олег Базар, головний редактор LB.ua: Питання до Бориса Тарасюка. Ви згадали проблему Придністров’я. Це одна з тих проблем, якими би мала зайнятися Україна у найближчий рік, тому що ця тема стосується нас безпосередньо. На Вашу думку, наскільки є можливість зрушити цю проблему з місця у найближчий рік в контексті головування України в ОБСЄ?

Борис Тарасюк: Як людина, яка від самого початку виникнення громадянського конфлікту в Придністров’ї займалася цією тематикою, хочу сказати, що не випадково Україна стала однією із двох країн-гарантів Придністровського врегулювання (разом із РФ). Це надає Україні додаткові шанси під час головування активізувати тему Придністровського врегулювання. Це можливо, але за умови конструктивного підходу з боку Росії.

Фото: Артем Атаманюк

Чи є такий підхід? За 20 років тривання цього конфлікту Росія завжди демонструвала деструктивний підхід у Придністровському врегулюванні, на відміну від України. Втім, я вважаю, що якщо вдасться новому міністру закордонних справ домовитися зі своїм російським колегою, то зрушення у Придністровському врегулюванні цілком можливі. Тим більше, що конфлікт не перебуває в активній стадії.

А успіхи у двосторонніх контактах між Кишиневом і Тирасполем є, і це дає підстави для того, щоби активізувати діяльність головуючої України в питанні Придністровського врегулювання. Але знову ж таки, хочу сказати, що цей процес багато в чому буде залежати не від ОБСЄ, не від Кишинева і Тирасполя, і навіть не від ЄС та США, а від Росії - чи буде політична воля з боку Росії конструктивно підходити до Придністровського врегулювання.

Олег Грицаенко, Центр международных и сравнительных исследований: Я немного не соглашусь с прозвучавшим тезисом о том, что председательство в ОБСЕ – это далекая от народа вещь. По моему мнению, это не так. Хотя бы потому, что это достаточно уникальный случай в истории нашей дипломатии, когда председательство в ОБСЕ очень широко обсуждалось на общественных форумах, на круглых столах. В этом большую роль играл Национальный институт стратегических исследований, который провел огромное количество мероприятий в прошлом году – в Одессе, в Киеве в других городах. Я не припомню подобных мероприятий касательно, например, председательствования в Совете безопасности ООН.

На самом деле, программа председательствования Украины в ОБСЕ, которую сегодня Леонид Кожара представит, абсолютно сбалансированная и консенсусная. Она учитывает пожелания всех стран, не содержит ни одного конфликтного предложения. Она не идет в русле какой-то страны, например России, и учитывает пожелания Украины. Это я говорю в ответ на беспокойство, высказанное Валерием Чалым.

Те события, которые анонсированы в этой программе, - пусть они, может быть, и выглядят небольшими, - принесут огромный результат с точки зрения и экономики Украины, и даже благосостояния населения. Это произойдет, например, если будет сделан существенный вклад в урегулирование Приднестровского конфликта, ведь он не является лишь дипломатической проблемой: это экономика, транспорт, приграничное сотрудничество. Все эти вещи, если будет успех в этом направлении, получат очень большой толчок для развития.

Возьмем, например, анонсированную встречу в формате «5+1» во Львове. Коллеги, вспомните, когда последний раз Львов принимал мероприятия подобного уровня? Лавров, министр иностранных дел России, впервые приезжает во Львов. Возьмите статистику – сколько российских туристов приезжает во Львов и оставляет там деньги?

Фото: Артем Атаманюк

Насколько я знаю, во время всего периода председательствования будут проводиться многочисленные общественные форумы, включая, например, детский форум в «Артеке», молодежный форум и так далее. То есть все эти мероприятия, пусть и кажутся отвлеченной высокой дипломатией, на самом деле способны принести большой положительный эффект для Украины и для ее экономики.

Валерий Чалый: Я всегда опасался, что будут завышенные ожидания от деятельности МИДа. Например, что от министерства будут ожидать поднятия благосостояния народа. Я все-таки думаю, что программа уничтожения жидкого ракетного топлива (меланжа) и другие, которые не поднимают благосостояние украинского народа, но являются очень нужными с точки зрения экологии, важны.

Приднестровье также важно, потому что там десятки тысяч наших граждан – граждан, не просто соотечественников. Впрочем, не верю в то, что можно будет этот процесс сдвинуть как-то кардинально, осуществить прорыв. Согласен с экс-министром иностранных дел Борисом Тарасюком в том, что позиция России здесь очень важна. Действительно, когда Россия шла навстречу, удавалось решать некоторые вопросы, которые не очень афишировались, но они касаются и проблем экологических, и пребывания огромного военного контингента. Кстати, обещание его вывести, заменить на полицейскую миссию так и не реализовано.

Здесь я напомню, что Украина до сих пор одна из немногих стран, которые все еще рассматривают Договор об ограничении обычных вооруженных сил в Европе как механизм. Наши партнеры из России уже давно крест поставили на всем этом. Поэтому мы часто остаемся один на один с этими проблемами, и эти вопросы надо ставить в ОБСЕ. То есть, в принципе, есть комплекс вопросов жизненно важных для Украины.

Одним из приоритетов Украины во время председательствования будут вопросы энергетической безопасности в связи с экологией. Вопрос в том, чем конкретно наполнить этот приоритет. Можно туда вложить обеспокоенность прохождением обходных газопроводов, потому что некоторые страны высказывают вопросы по этому строительству, связанные с экологией, а можно повернуть этот вопрос совершенно иначе.

Я согласен, что проведение форума ОБСЕ очень важно, но я призвал бы всех не ожидать от него величайшего прорыва. Я думаю, что приоритетом будет дипломатическая работа.

Фото: Артем Атаманюк

Приоритет страны, приоритет Президента и премьера – евроинтеграция. И надо так этот вопрос сегодня и ставить. Они должны дать главные ответы на внешнеполитические интеграционные вызовы Украины. А министр иностранных дел и дипломаты отработают свою роль в ОБСЕ успешно, это задача посильная, и ожидать каких-то провалов, как и больших свершений, не стоит. Поэтому я бы просто призвал спокойнее относиться к этому председательствованию, поскольку оно не изменит жизнь украинцев в одночасье.

Хотя некоторые элементы могут быть использованы. Кстати, я хочу отметить, что очень редко наша внешняя дипломатия оценивает региональные проблемы. А здесь придется с первых дней нового года выражать оценки председательствующей в ОБСЕ страны по поводу, например, азиатских стран. И я вижу здесь приоритет: чтобы мы показали, что Украина выходит за рамки своей вечной дискуссии касательно того, между кем она находится, и продвигается немножко дальше в международную проблематику. Это возможность, которая дана этим председательствованием.

Кстати, 24 января будет презентовано председательствование Украины в ОЧЭС. То есть 2013 – уникальный год, Украина получила массу председательствований, и есть все возможности проявить себя. Но завышать ожидания не стоит, потому что ключевые вопросы нашей внешней политики находятся внутри страны, мы их знаем, и именно здесь их нужно решать.

Я думаю, что заявление по евроинтеграции, которое готовится в парламенте, не менее важно, чем председательство в ОБСЕ.

Анатолий Орел: Знаете, когда меня приглашают на дискуссию, то независимо от ее темы я всегда ожидаю, что будут говорить о России и Украине. Мы говорим об ОБСЕ, но возвращаемся к России.

Мне очень понравилось выступление господина Тарасюка, который действительно занимался Приднестровьем, большой профессионал. Он, в конце концов, сказал: нужно договариваться. Господин Чалый тоже сказал, что роль России важна. Так вот, Украина сейчас имеет уникальную возможность и в ОБСЕ добиваться консенсуса по многим вопросам (их огромное количество) на международном уровне, и в своем, так сказать, регионе тоже искать консенсус. К этому нужно стремиться, а не искать виновного.

Я думаю, что Украина имеет очень хорошие шансы справиться с этим. И когда алгоритм поведения изменится у нас, – а я вижу, что он уже меняется, - и мы будем искать консенсус, тогда у нас все будет хорошо.

Фото: Артем Атаманюк

Кстати, я недавно был в Малайзии, и там выдающийся деятель Махатхир сказал: очень важно, когда к человеку вызывает высокое доверие тот факт, что он принципиален, но еще более важно то, умеет ли он договариваться. Поэтому я считаю, что роль Украины как страны, которая может договариваться, должна сказать свое веское слово.

Представник Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України: У мене є одна ремарка загального характеру. Не потрібно відповідальність за всі пріоритети покладати лише на МЗС. МЗС в рамках головування вирішуватиме, напевне, лише одну третину завдань, які будуть визначені. Існує багато інших міністерств і відомств, які згідно з відповідними чинними документами відповідають за діяльність України і виконання завдань, які визначені корзинами ОБСЄ. Тому дуже важливо звертати увагу і на ці органи. Окрім того, існує цілий організаційний комітет з підготовки до головування України в ОБСЄ, який на фаховому рівні займається цими питаннями. МЗС є своєрідним виразником ідей, модератором всіх тих заходів, які будуть здійснюватися в рамках головування. Тому в рамках дискусії щодо головування України ОБСЄ було би цікаво послухати представників і цих органів влади.

Декілька слів хотів би сказати щодо загрози підміни євроінтеграційних процесів діяльністю, пов’язаною із головування в ОБСЄ. Питання підписання угоди про асоціацію є акт, а для того, щоб цей акт мав практичний ефект, він має мати підґрунтя. Головування України в ОБСЄ дасть практичну можливість показати здатність України виконувати ті завдання, які покладаються на країну, яка відповідає всім критеріям членства в ЄС. Це буде своєрідний показник.

У мене ще питання до депутатів, які тут сидять. Чомусь не обговорювалась роль Парламентської асамблеї ОБСЄ. Цей орган – один із ключових, і роль депутатського корпусу, парламентської делегації України в ОБСЄ буде безпосередньо залежати від вас. Що ви плануєте робити в якості безпосередніх членів, так би мовити, парламентської делегації України в ОБСЄ, і які її пріоритети?

Елена Бондаренко: Я сразу скажу, что я не являюсь членом делегации. Но для меня услада услышать этот вопрос, потому что я очень терпеливо выслушивала некоторых выступающих и поняла, что ответственность на себя они точно брать не будут. Были заявления, что за все отвечает кто-то другой, только не я. Для меня эта позиция безответственных людей. У каждого мера ответственности есть своя, но она есть. И говорить о том, что за тебя кто-то другой будет заниматься твоей ответственностью, глупо.

Что касается парламентской работы, даже несмотря на то, что ты не являешься членом делегации, все равно у тебя есть задачи, в том числе и по твоему профилю, по твоему комитету, по тому куску законодательства, которое регулирует те или иные отношения. Мои коллеги, присутствующие тут, работают в других комитетах, я работаю в комитете, который ближе, наверное, журналистам, - в комитете по вопросам свободы слова и информации. Я могу сказать точно, что в Украине есть огромная проблема – существенное отставание, в том числе от технических реалий, профильного законодательства, которое регулирует деятельность журналистов, телерадиокомпаний, кабельных операторов, провайдеров, то есть всех, кто относит себя к СМИ.

Фото: Артем Атаманюк

Очевидно, что это законодательство нужно менять, но очевидно и то, что, к сожалению и увы, на нынешний момент очень мало тех, кто взял бы на себя такую огромную ношу. Потому что одно дело, когда ты вносишь просто поправку в текущее законодательство, и другое – когда ты занимаешься созданием совершенно нового закона, в котором предусмотрены революционные и радикальные принципы.

То есть мы можем долго обсуждать темы спасения планеты или Украины. О них можно говорить много банальностей. Но когда мы доходим до конкретной работы, то оказывается, что конкретики в работе депутатов мало. Вот я бы призвала своих коллег, чтобы они взяли на себя ответственность по своим направлениям и заявили хотя бы об одной стратегической задаче. Заявили о том, чем они собираются заниматься – и во время председательствования Украины в ОБСЕ, и помимо этого – для того, чтобы приблизить Украину к европейским ценностям, к тому качеству жизни, которое присуще европейским гражданам. Это моя точка зрения, я призываю быть честными перед собой.

Борис Тарасюк: Будучи професійним дипломатом, я, звичайно, приділяв, приділяю і буду приділяти достатньо уваги питанням зовнішньої політики, в тому числі в контексті головування України в ОБСЄ. Говорячи про відповідальність, хочу зазначити, що за мою бутність міністром закордонних справ мені не соромно відповідати. Зокрема, мені не соромно відповідати за те, що я зробив і який внесок зробила Україна в діяльність ОБСЄ.

Наведу один приклад. На початку 2005 року, після Помаранчевої революції, коли я був вдруге призначений міністром закордонних справ, виник план Придністровського врегулювання, який отримав назву «план Ющенка», хоча вироблявся він мною і моїми колегами у МЗС. Це був серйозний реалістичний план. На жаль, знову ж таки, через нашого партнера Росію цей план не був реалізований.

Говорячи про сферу відповідальності, хочу зазначити, що є один невідпорний фактор, який може посприяти успішному головуванню України в ОБСЄ, - якщо у 2013 році Юлія Тимошенко і Юрій Луценко будуть випущені на свободу і будуть відновлені в своїх політичних та громадянських правах. Тоді буде успіх України, успіх головування, успіх у наших взаєминах із ЄС.

В’ячеслав Піховшек: Я хотів би ще про одну річ згадати, про ще один резерв - контакт нашого дипломатичного відомства та народних депутатів з Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ у Варшаві.

У звіті бюро про українські вибори є відверто безглузді речі. Наприклад, там сказано, що під час виборів треба радикально збільшити кількість дискусійних програм на українському телебаченні. Крім того, там сказано, що треба радикально зменшити кількість політичної реклами. З цього приводу можуть дещо сказати Бондаренко і Куликов. Зарплата Куликова певною мірою залежить від кількості політичної реклами на каналі ICTV. Тобто є можливості дискутувати з цією, мабуть, найбільш консервативною структурою у рамках ОБСЄ.

Анатолий Орел: Я Вам скажу, что в ОБСЕ, действительно, есть много проблем. И одна из важнейших – уже 8 лет заключительное заседание министров иностранных дел никак не может принять совместный договор. 8 лет не могут договориться! Почему? Потому что нужна консенсусность. Стоит одной стране сказать «нет», и решение не принимается. Я вначале говорил, что Украина получила высочайшее доверие, потому что никто не сказал «нет» при ее избрании председателем.

Фото: Артем Атаманюк

Что касается варшавского Бюро, то есть разные есть точки зрения. Во-первых, это Бюро – вроде бы организация ОБСЕ, но оно полностью автономно. Оно не подчиняется политическому руководству ОБСЕ.

В’ячеслав Піховшек: А його бюджет?

Анатолий Орел: Да, бюджет они получают от ОБСЕ, и это явное противоречие.

Что касается выборов. Многие страны выступают за то, чтобы выработать какие-то критерии. Например, Италия четко говорит: нам никакие наблюдатели не нужны. Вспомните историю, которая была в США, когда представителей БДИПЧ отправили подальше. Другой вопрос – о количестве наблюдателей. Ведь должны быть какие-то критерии, а их нет.

Кроме того, отчет по украинским выборам, в принципе, позитивный, если вы внимательно его просмотрите. В конце, действительно, есть замечания. С ними можно соглашаться или нет. А у нас что получается? У нас то, что в конце, выставляется на первые страницы, и выходит, что все осуждают.

Но критерием того, позитивный или негативный отчет, служит признание выборов. Выборы признаны! Все. Если бы выборы были не признаны, тогда другое дело. А то, что там были недостатки, то это совершенно нормально. Не было таких недостатков, которые могли бы повлиять на результат выборов. В тех округах, где такие недостатки были, будут проводиться перевыборы. Это вещи совершенно обычные на Западе.

Валерій Чалий: Було би останньою справою зараз включити в завдання України під час головування в ОБСЄ те, що Вас, пане Піховшек, хвилює, - реформування БДІПЛ. Згадайте, що Росія також не сприймає оцінки Бюро. Проблема полягає в тому, що десь 50 країн сприймають, а 7 країн СНД не сприймають. Тому не треба зараз Україні лізти у ту сферу.

Але мене навіть не це більше хвилює. Мене хвилює, де мільярд на камери на виборчих дільницях, де ці камери і так далі. У нас є внутрішні проблеми щодо виборів, і краще їх на рівень ОБСЄ не виносити.

А щодо звіту, то я погоджуюсь, що він має різні частини: технічну і політичну. І якщо про політичну частину говорити, то там міститься те, що пан Тарасюк говорив, - звільнення Тимошенко і Луценка. Тобто це, мабуть, основа для наших внутрішніх реформ. Починати треба з прийняття справедливості того занепокоєння, яке висловлює щодо нас ОБСЄ у цій царині.

До речі, питання стосовно парламентської делегації у ПА ОБСЄ мене також хвилює. При всій повазі до опозиції, хочу, щоб не було при формуванні нового складу делегації такої ситуації, як при включенні представника від «Свободи» у парламентську асамблею Ради Європи. Туди їде людина - поважний юрист, професор, - що з 1968 року не була закордоном. Ця людина також не володіє іноземними мовами. Тому я закликаю більш серйозно поставитися до кандидатів у цю делегацію.

Владимир Застава: В качестве завершения нашей дискуссии я предлагаю каждому спикеру сделать короткое резюме в блиц-режиме. Все-таки, чего вы ожидаете от главенствования Украины в ОБСЕ?

Олексій Рєзников: Я очікую, що наш дипломатичний корпус максимально використає цю можливість для проведення переговорів і налагодження контактів. Це зможе покращити імідж України якщо не на міждержавному рівні, то, принаймні, на рівні стосунків із представниками дипломатичних корпусів іноземних держав. А вони вже зможуть формувати та транслювати свою думку до очільників своїх країн.

Фото: Артем Атаманюк

Валерій Чалий: Я якраз очікую більшого в іміджевій частині, аніж у частині, яка стосується результатів. Більше того, може, нереалізація деяких ініціатив, які звучать в ОБСЄ, теж буде досягненням України під час головування. Але правильно говорилось, що в ОБСЄ визначальну роль відіграє не країна-голова, а країни-учасниці. Я очікую двох речей: іміджевих здобутків та дипломатичної роботи і просування або ініціювання хоча б базових питань з Придністровської проблеми.

Володимир Ар’єв: Найголовніше, що я очікую від головування, - це привернення уваги преси до України, і, відповідно, європейської та світової громадськості. Ми бачили подібне, коли проводилось Євро-2012, - дуже велика увага була прикута у ЗМІ до України. Підстави для того, щоб увага до України збереглася, хоча й не в такій мірі, ми теж бачимо. Особливу роль у порядку денному світових ЗМІ будуть відігравати питання політичних репресій, політв’язнів, дотримання прав людини. І вони повинні підніматися навіть більше, ніж при проведенні Євро-2012, тому що певним чином головування в ОБСЄ накладає моральні зобов’язання на керівництво країни. Якщо вони будуть реалізовані, то тоді можливі іміджеві здобутки від цього головування.

Анатолий Орел: Для Украины очень важно это председательство во внутреннем смысле. У нас появляется очень большой шанс объединить нацию. Обратите внимание: когда было Евро-2012, мы на какое-то время забыли о наших разногласиях, отложили их в сторону. Нам было приятно, когда в Украину приехало столько людей, когда они восхищались нашей страной. Обратите внимание, сколько людей сейчас, после Евро, приезжают в Украину. Поэтому мне кажется, что если у наших людей будет правильное понимание того, что дает нам ОБСЕ, то тогда мы действительно сможем продвинуться вперед в достижении консенсуса среди наших политических сил.

Борис Тарасюк: Я очікую, більше того, я впевнений в успішній високопрофесійній роботі українських дипломатів під час головування. Втім, ця високопрофесійна робота не зможе собою закрити внутрішньополітичні проблеми. Тому лише у разі, якщо будуть створені умови для зняття того негативу, який накопичився і в ЄС, і в ОБСЄ через дії нинішньої влади, буде успіх нашого головування в ОБСЄ.

Елена Бондаренко: Для того чтобы оценить, выпал ли шанс Украине повысить качество своих политических решений, качество жизни наших граждан, прежде всего, нужно понимать, как кто воспринимает события и условия. Я любые условия и события воспринимаю как возможность. Поэтому и председательствование Украины в ОБСЕ я рассматриваю как возможность. Я хотела бы, чтобы председательствование Украины в ОБСЕ нам, прежде всего, открыло окно в Европу. Потому что украинская власть, украинский гражданин в правилах, нормах, традициях ведения дел в Европе, взаимоотношениях между властью и обществом знают очень мало. Особенно по части ответственности.

Я неоднократно говорила о том, что Украина достигла этапа, когда и гражданин, и власть понимают и знают свои права (однако пока они их не уважают). Но, к сожалению, мы еще не пришли к тому, чтобы каждый гражданин и чиновник понимали, что у них кроме прав есть и обязанности. Потому что прав без обязанностей не бывает.

Поэтому расцениваю председательство Украины в ОБСЕ как шанс украинской власти и чиновников научиться быть ответственными. Понимать, что такое платить налоги, понимать, что такое ставить машину в положенном месте, а не посредине тротуара. От этих мелких банальных вещей зависит, сможет ли Украина измениться внутренне, изменить качество принимаемых решений. Как мне кажется, наша готовность меняться в лучшую сторону, соответствовать неким высоким стандартам – это, прежде всего, вопрос нашего экономического, политического, гуманитарного выживания. Насколько украинец готов меняться в лучшую сторону, развивать себя, - это вопрос нашего успеха как государства.

Владимир Застава: Ну что ж, все спикеры за нашим круглым столом сошлись в том, что для Украины председательствование в ОБСЕ – это возможность. Будем надеяться, что мы ее используем. Спасибо всем, до новых встреч.