І хоча, в Європі до останнього були готові підписати угоду, Янукович виявися справжнім взірцем непохитності та керуючись відомою фразою «утром деньги, вечером стулья», вирішив залишитися на стартових позиціях. Такі кроки Києва оточення Віктора Федоровича намагається видати за бажання виторгувати максимум преференції від ЄС для України, але це не зовсім так – благі наміри в діалозі з європейськими політиками є тільки маленькою, ледь-помітною в мікроскоп, часткою тієї сили, яка змогла зупинити Великого «євроінтегратора»… Адже на саміті у Вільнюсі вирішувалась доля не тільки українського цивілізаційного вибору, а й ще кількох країн з пострадянського простору.
Брусиловський прорив Путіна
Без жодних сумнівів, для Кремля результат переговорів на саміті Східного партнерства у Вільнюсі відгравав ще важливішу роль ніж для України. Відмежування Києва від впливу зі сторони Москви, стало б свідченням смерті мрії Путіна – відновлення геополітичного гіганта на уламках колишнього радянського Колоса. Тому не дарма ще в вересні Путін запевняв, що обов’язково зустрінеться з Україною…
Як показав час, слово Путіна, на відміну від слів Януковича, таки має вагу і вже за кілька місяців перед Україною постала «перспектива» повернення в лоно братніх радянських народів…
Взагалі, організатори саміту у Вільнюсі під час церемоніальних заходів сміло могли окрім гімну України вмикати ще й пісню Back in the U.S.S.R. гурту The Beatles – її назва цілком відповідає тому напрямку, в якому зараз розвернули українську державу.
До цього часу невідомо, які саме аргументи росіяни застосували в діалозі з українським президентом під час останніх двох візитів до Російської Федерації: можливо йому пообіцяли дійсно чудові економічні преференції і зараз вся критика кроків влади є неконструктивною, можливо в Кремлі пообіцяли допомогти на майбутніх президентських виборах, можливо його просто били або ж загіпнотизували… Як би там не було, а про хід та сказане на переговорах можна тільки здогадуватись, адже до простих смертних інформацію з владного Олімпу вирішили не доносити. Що б там не робили з Януковичем, але результатом своїх дій в Москві точно можуть бути задоволені – ціль досягнуто…
Масштаби успіху зовнішньої політики РФ можна порівняти з ефектом, який викликав на фронтах Першої світової війни Брусиловський прорив, тоді російській армії вдалось серйозно потіснити німецько-австрійські війська та практично повністю взяти ініціативу в свої руки.
І якщо в далекому 1916-у Російська імперія заплатила за перемогу майже півмільйоном вбитих, поранених або ж полонених солдат, то для їхніх сучасників перемога в геостратегічній битві не коштувала практично нічого.
Більше того! В ті дні коли нульовий результат саміту став прогнозованим і Янукович вже готував країну до повернення в гравітаційну зону Росії, Путін продовжив політику «батога» без жодного натяку на пряники. Особливо яскраво це відобразилось у заяві про неможливість перегляду ціни на газ для України, а також в нагадуванні В.В.П. про майже 30-мільярдні кредитні зобов’язання українських позичальників перед банками РФ.
Таким чином, операція по зупинці євроінтеграції не обійшлась і в подальшому (всі обставини на це вказують) не буде обходитись Москві надто дорого.
Чи є надія на березень?
Одразу після провалу у Вільнюсі політики, наближені до влади почали наввипередки говорити про можливість підписання Угоди про асоціацію з ЄС вже в березні 2014-го. Звичайно, той факт, що Україна не звертає з європейського шляху тішить, але чому щойно відмовившись від підписання, оточення Януковича обіцяє нову спробу вже в березні? Відповідь проста і лежить вона на поверхні. На сьогоднішній день проблемою №1 для влади стала не позиція ЄС чи РФ, а внутрішня ситуація в країні, народ, якої зараз демонструє дива соціальної свідомості. Вже зараз зрозуміло, що така масова громадянська позиція не була прогнозованою, а отже і алгоритм її вирішення на Банковій не розроблявся.
Сьогодні люди вийшли на вулиці і будь-яка категорична заява про зупинку курсу на Європу, може бути сприйнята протестуючими, як сигнал до більш радикальних дій. За таких обставин нинішній владній верхівці, набагато доцільніше розповідати про євроінтеграції в березні, квітні, травні і т.д., аніж бути самим інтегрованим в добре розвинену мережу пенітенціарної системи України…
P.S. або День народження диктатора…
Сьогодні стало відомо, що «БЕРКУТ» ПІДСТУПНО РОЗІГНАВ МАЙДАН! Влада показала своє істинне обличчя вже в перший день після закінчення саміту у Вільнюсі! Але злодійське вбивство євроінтеграції, яке було зроблене у гидкий, але вже звичний для сьогоднішньої влади спосіб є скоріше не вбивством, а актом політичного харакірі!