Звернімо увагу на заяви фракції Юлії Тимошенко, яка зголосилася увійти до нової коаліції. «Батьківщина» - єдиний потенційний учасник коаліції, що не просить посад в новому уряді. Нічого дивного і жодного альтруїзму, бо пані Тимошенко вже напоготові. На критиці нинішнього Кабміну Юлія Володимирівна відновила тонус електоральних м’язів, і впевнено ділить з Петром Порошенком лідерство у президентських рейтингах. Персона Яценюка вже не цікавить її для виходу на фінішний президентський забіг. А от Гройсман цілком підходить для проміжної мішені, через яку можна прямою наводкою цілити у нинішнього господаря Банкової. Через критику прем’єра Гройсмана Юлія Тимошенко розпочне масовану облогу Порошенка. Усі прорахунки цього уряду будуть записуватися в пасив президенту. До того ж, його звинувачуватимуть в узурпації влади.
«Батьківщина» відмовляється від посад в уряді, щоб мати підстави щодуху критикувати його і Порошенка. Для більшої впевненості фракція Тимошенко висунула низку вимог, за яких вона повертається до коаліції. З одного боку, це алібі перед виборцями, щоб завжди можна було пояснити, чому саме «Батьківщина» знову сформувала коаліцію зі «злочинною владою». З іншого боку, вимоги сформульовані настільки декларативно, що у будь-який зручний момент буде можливість критикувати уряд за їх невиконання. Чого тільки варта друга з п’яти оголошених умов: «розірвати корупційні зв'язки між олігархами і урядом». Що саме виступатиме індикатором виконання чи невиконання цієї вимоги, відомо лише пані Юлії.
Олігархи не залишаться байдужими. Вони шукатимуть балансу для розширених повноважень президента і його команди. Тож Юлія Тимошенко буде бажаним гостем на провідних телеканалах держави. До генерації теми дочасних президентських виборів підключиться ще один потенційний претендент на перемогу – Андрій Садовий.
Їхніми попутниками стане Саакашвілі, надії якого на швидкий злет Банкова різко змарнувала. До антипрезидентського фронту приєднаються й лідери інших позапарламентських політичних сил. Критика президента і його ручного уряду стане найзручнішим інструментом для нарощення електоральних симпатій тих, хто не у владі. Небайдужим буде і широкий спектр громадських сил, які заслужено вимагатимуть у Порошенка боротьби з корупцією.
Тож призначення Володимира Гройсмана на посаду прем’єра не завершить політичної кризи, а лише трансформує її в інший формат і знову переведе основний вектор суспільного невдоволення на Порошенка. Все через те, що основна причина системної політичної кризи у державі не в уряді і не в парламенті. Живильною основою для суспільного невдоволення є змарновані надії людей на стрімкі зміни в Україні. Їх не буде доти, доки не розпочнеться системне викорчовування корупції. Майже всі важелі для цього в руках Президента України. Починаючи кампанію проти уряду Яценюка, Порошенко не прорахував елементарного – він все одно вийде на себе.