Наприклад мій закон 3328. Суть його в тому, що судді на захоплених територіях Сходу мали вибір: залишитися працювати на окупантів "ЛНР" і "ДНР", або лишити все своє майно і стати переселенцями в Україні. 70 з лишком обрали незалежну Україну.
Законом "Про справедливий суд" їх було прикріплено до незахоплених судів на 6 місяців. Які скінчились у вересні. Ці люди є суддями, і закон забороняє їм інший вид доходу ніж заробітна плата. А зарплату їм перестали нараховувать відповідно у вересні. Отже, тепер у них є вибір - або жебракувати, або стати злочинцями.
І це є вина і відповідальність Парламенту, який законом встановив таку ситуацію. І може її виправити за 10 хвилин. Законопроект зареєстровано, він пройшов комітет і був одноголосно рекомендований до прийняття в цілому. Я з цим законом ношуся вже місяць. Але то скандал із Барною, то Кривий Ріг-- і порядок денний не доходить.
Розуміючи що цей тиждень останній в цьому році, я зробив неможливе і переконав керівництво Парламенту всунути це питання в бюджетну ніч. Повірте, коли всі носяться із бюджетом, це було м'яко кажучи непросто (дякую Володимиру Гройсману і Андрію Парубію).
І що далі? 2 голосування по 170 голосів. Закон не прийнято - ідіть нафіг.
Я в шоці від цього Парламенту. 170 людей з совістю і мораллю. А іншим просто всерівно. Їм плювати на справедливість, на людяність, на мораль. І цими принципами вони керуються, коли визначають, як жити українським громадянам. Як воювати і вмирати українським солдатам.
Я впевнений, що перевибори приведуть ще гірших.
Але дуже хочеться помститись цим.