Избирателям этого округа мы предлагаем делегировать в парламент Светличного Александра Викторовича.
Родился 14 октября 1962 года в с. Великий Бурлук Харьковской области. До пяти лет воспитывался дедушкой и бабушкой, а потом родители забрали Александра в Харьков, где в 1980 году он окончил школу и уже в октябре был призван в армию.
"Когда оканчивал учебу, меня вызвали в военкомат, где спросили: "Хочешь служить на границе?" Говорю: "Где Родина прикажет, там и буду служить". Таким образом, я еще в школе знал, что попаду в погранвойска, – рассказал Светличный. – Я попал служить на 9-ю заставу, возле Хайратона. Застава была уникальной. Наш левый фланг имел протяженность 25 км вместо обычных 5-7. А потом был Афганистан. На заставу приехал офицер из разведотдела, который отобрал десять человек. В их числе оказался и я", – вспоминает Светличный годы службы в армии.
После возвращения в Харьков поступил в Харьковский институт искусств – хотел реализовать свою детскую мечту стать театральным режиссером. Потом была работа в одном из ведущих театров Украины – театре им. Афанасьева.
С начала 90-х, когда искусство практически перестало финансироваться, Светличный ушел в бизнес. До 2004 года, а к тому времени Александр Викторович уже руководил представительством крупной иностранной компании, политикой не занимался. Но все это время активно развивал общественные организации воинов-афганцев и участников локальных войн на территории зарубежных государств.
"СССР долго отрицал участие пограничников в войне в Афганистане. Поэтому я получил удостоверение участника боевых действий только в 1996 году. Естественно, после армии у меня, как и у каждого, кто прошел войну в Афганистане, были проблемы в быту, на работе, но я старался их решать самостоятельно. А потом понял, что могу помочь и другим ребятам. Поэтому и принимал активное участие в работе городского союза "афганцев". Нас породнила война, и мы не должны забывать боевое братство", – такова позиция Александра Викторовича Светличного.
Будучи губернатором Харьковщины, я познакомился со Светличным в декабре 2006 года на одном из торжественных приемов в облгосадминистрации, где присутствовали и воины-афганцы. Пригласил Александра Викторовича к себе в кабинет и после беседы понял, насколько глубоко Светличный понимает проблемы воинов-афганцев и ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС. С 2006 года Светличный был моим советником по этим вопросам. Благодаря его инициативе, настойчивости и работоспособности нам удалось многое сделать для обеспечения прав воинов-афганцев и чернобыльцев. И все это несмотря на то, что "региональное" большинство в областном совете практически блокировало социальные программы, сведя их финансирование до минимума.
В 2007 году Светличный уже был заместителем начальника штаба "Нашей Украины" в Орджоникидзевском районе, а в 2010 – на выборах президента – начальником штаба. В этом же году вступил в ряды ВО "Батьківщина" и возглавил Орджоникидзевскую районную партийную организацию. На местных выборах так же был начальником штаба.
После прихода Януковича новая местная власть неоднократно предлагала Александру Светличному и достаток, и должности, но Светличный каждый раз отвергал эти предложения.
"Сегодняшнюю ситуацию в стране рассматриваю, как крайне критическую во всех сферах политической, экономической и социальной жизни. Нынешняя власть не способна созидать. Обман, воровство, жульничество, личное обогащение – вот ее основная мотивация. Резкое падение уровня жизни, моральная деградация, рост преступности, коррупция, которая перестала быть явлением, а стала средой обитания и предательство – вот политический фундамент нынешней власти. И я не могу с этим мириться!", – говорит Александр Светличный.
Одна из отличительных черт Светличного – стремление прийти на помощь людям. Он не умеет оставаться равнодушным и безучастным, когда понимает, что помочь – в его силах. Принимал самое активное участие в защите харьковского парка Горького, вместе с другими "афганцами" круглосуточно дежурил на месте массовой вырубки. Когда милиция стояла, сложа руки, своим телом защищал женщин и студентов от "чернорубашечников" Кернеса и направленных на людей бензопил.
Посмотрите видео, вспомните:
Александр Викторович был одним из инициаторов борьбы за права льготников в мае 2010 года, когда харьковская городская власть ограничила права тысяч харьковчан на проезд в метрополитене. 11 общественных организаций, среди которых были воины-афганцы, участники локальных войн на территории иностранных государств, ветераны Великой Отечественной войны, участники ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС, представители Союза офицеров Украины выступили тогда единым фронтом против своеволия местных чиновников. Большая заслуга в организационной работе принадлежала Светличному.
"За все послевоенные годы мы не сталкивались с подобным цинизмом! Ветеранов и участников различных войн, просто унижали работники метрополитена, которые записывая в журнал личные данные человека, задавали вопросы типа: "А кто был командиром Вашей части?", "А на каких фронтах Вы воевали в таком-то году?", "А в каком госпитале Вы лечились после ранения?", "А какие награды Вы имеете?"", – вспоминает те дни Александр Светличный.
Когда нынешняя власть поняла, что Александра Викторовича невозможно купить, его, как и тысячи харьковских воинов-афганцев попытались запугать, устраивая обыски в домах коллег, проводя с ними бесконечные допросы в милиции. Но и это не сломило людей, на чью долю выпал афганский излом.
"Всех афганцев отличает одно качество – обостренное чувство справедливости. А сегодня власть пытается ненасытной мохнатой рукой забрать у них последние крохи. Но людей, которые слышали над головой свист пуль и держали на руках умирающих друзей, не запугаешь. У меня три дочери, и я понимаю, что с этой властью будущего у страны, у наших детей нет".
Это принципиальная позиция, которую занимает Александр Викторович Светличный. Это позиция, с которой он идет в Верховную Раду Украины, чтобы выработать реальные, а не декларативные механизмы защиты тех, кто сражался на фронтах Великой Отечественной, в Афганистане, на руинах Чернобыльской АЭС. А в качестве "благодарности" продолжают и сегодня ежедневно сражаться за выживание.
Обнадеживает только уверенность в том, что именно такие депутаты, как Александр Викторович Светличный, смогут реальными делами изменить ситуацию!
Представляю кандидатів – округ N172 (місто Харків) – Олександр Світличний.
Як керівник виборчої кампанії з виборів до Верховної Ради України VII скликання в Харківській області від об'єднаних опозиційних сил і як голова обласної організації ВО партії "Батьківщина", в рамках вимог до прозорої та порядної виборчої кампанії, представляю наших кандидатів по мажоритарних округах.
Я представлю портрет кожного з нашої команди претендентів.
Представляю округ N172 (місто Харків, Орджонікідзевський район) .
Виборцям цього округу ми пропонуємо делегувати до парламенту Світличного Олександра Вікторовича.
Народився 14 жовтня 1962 року у с. Великий Бурлук Харківської області. До п'яти років виховувався дідусем і бабусею, а потім батьки забрали Олександра до Харкова, де у 1980 році він закінчив школу і вже у жовтні був призваний до армії.
"Коли закінчував навчання, мене викликали до військкомату, де запитали:"Бажаєш служити на кордоні?" Відповідаю: "Де Батьківщина накаже, там і буду служити". Таким чином, я ще у школі знав, що потраплю до прикордонних військ, – розповів Світличний. -Я потрапив служити на 9-ту заставу, біля Хайратону. Застава була унікальною. Наш лівий фланг мав протяжність 25 км замість звичайних 5-7. А потім був Афганістан. На заставу приїхав офіцер із розвідвідділу та відібрав десятьох людей. У їх числі опинився і я", – згадує Світличний роки служби в армії.
Після повернення до Харкова вступив до Харківського інституту мистецтв – хотів реалізувати свою дитячу мрію стати театральним режисером. Потім була робота в одному з провідних театрів України – театрі ім. Афанасьєва.
З початку 90-х, коли мистецтво вже практично не фінансувалося, Світличний зайнявся бізнесом. До 2004 року, а на цей час Олександр Вікторович вже керував представництвом великої іноземної компанії, політикою не займався. Але весь цей час активно розвивав громадські організації воїнів-афганців та учасників локальних війн на території іноземних держав.
"СРСР довго заперечував участь прикордонників у війні в Афганістані. Тому я отримав посвідчення учасника бойових дій лише в 1996 році. Безумовно, після армії у мене, як і в кожного, хто пройшов війну в Афганістані, були проблеми в побуті, на роботі, але я намагався їх вирішувати самостійно. А потім зрозумів, що можу допомогти й іншим хлопцям. Тому брав активну участь в роботі міської спілки "афганців". Нас поріднила війна, і ми зобов'язані не забувати бойове братство", – така позиція Олександра Вікторовича Світличного.
Будучи губернатором Харківщини, я познайомився зі Світличним в грудні 2006 року на одному з урочистих прийомів в облдержадміністрації, де були присутні воїни-афганці. Запросив Олександра Вікторовича до свого кабінету і після бесіди зрозумів, наскільки глибоко Світличний розуміє проблеми воїнів-афганців та ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Наприкінці 2006 року Світличний вже став моїм радником з цих питань. Завдяки його ініціативі, наполегливості та працездатності нам вдалося багато зробити для забезпечення прав воїнів-афганців та чорнобильців. І все це незважаючи на те, що "регіональна" більшість в обласній раді практично блокувала соціальні програми, звівши їх фінансування до мінімуму.
У 2007 році Світличний вже був заступником начальника штабу "Нашої України" в Орджонікідзевському районі, а в 2010 – на виборах президента – начальником штабу. В цьому ж році вступив до лав ВО "Батьківщина" і очолив Орджонікідзевську районну партійну організацію. На місцевих виборах також був начальником штабу.
Після приходу Януковича нова місцева влада неодноразово пропонувала Олександру Світличному і великі статки, і посади, але Світличний кожного разу відкидав ці пропозиції.
"Я сьогодні ситуацію в країні розглядаю як вкрай критичну в усіх сферах політичного, економічного та соціального життя. Нинішня влада не здатна творити. Обман, злодійство, шахрайство, особисте збагачення – саме це її основна мотивація. Різке падіння рівня життя, моральна деградація, зростання злочинності, корупція, яка перестала бути явищем, а стала місцем існування, і зрада – ось політичний фундамент нинішньої влади. І я не можу з цим змиритися!", – говорить Олександр Світличний.
Одна з основних особистих рис Світличного – прагнення прийти на допомогу людям. Він не вміє залишатися байдужим, якщо розуміє, що допомогти – в його силах. Брав саму активну участь у захисті харківського парку Горького, разом з іншими "афганцями" цілодобово чергував на місці масової вирубки. Коли міліція стояла, склавши руки, своїм тілом захищав жінок і студентів від "чорносорочечників" Кернеса та бензопил, що були спрямовані на людей.
Олександр Вікторович був одним з ініціаторів боротьби за права пільговиків в травні 2010 року, коли харківська міська влада обмежила права тисяч харків'ян на проїзд в метрополітені. 11 громадських організацій, серед яких були воїни-афганці, учасники локальних воєн на території іноземних держав, ветерани Великої Вітчизняної війни, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, представники Спілки офіцерів України виступили тоді єдиним фронтом проти свавілля місцевих чиновників. Велика заслуга в організаційній роботі належала Світличному.
"За всі роки, які минули з тієї війни, ми не стикалися з подібним цинізмом! Ветеранів та учасників різних воєн, просто принижували працівники метрополітену, які записуючи в журнал особисті дані людини, задавали питання: "А хто був командиром Вашої частини?", "А на яких фронтах воювали Ви в такому-то році?", "А в якому госпіталі Ви лікувалися після поранення?","А які нагороди Ви маєте?"", – згадує ті дні Олександр Світличний.
Коли нинішня влада зрозуміла, що Олександра Вікторовича неможливо купити, його, як і тисячі харківських воїнів-афганців спробували залякати, влаштовуючи обшуки в будинках колег, проводячи з ними нескінченні допити в міліції. Але й це не зломило людей, на чию частку випав афганське лихо.
"Всіх афганців відрізняє одна риса – загострене почуття справедливості. А сьогодні влада намагається ненаситною волохатою рукою забрати у них останні крихти. Але людей, які чули над головою свист куль і тримали на руках вмираючих друзів, не залякаєш. У мене три доньки, і я розумію, що з цією владою майбутнього у країни, у наших дітей немає".
Це принципова позиція, яку займає Олександр Вікторович Світличний. Це позиція, з якою він йде до Верховної Ради України, щоб розробити та прийняти реальні, а не декларативні механізми захисту тих, хто воював на фронтах Великої Вітчизняної, в Афганістані, на руїнах Чорнобильської АЕС. А в якості "подяки" продовжують і сьогодні щодня боротися за виживання.
Вселяє надію лише впевненість у тому, що саме такі депутати, як Олександр Вікторович Світличний, зможуть реальними справами змінити ситуацію!