Два останні процеси – над сербським генералом Ратком Младичем і хорватським Слободаном Праляком і бурхлива реакція на вироки найкраще це ілюструє. Під час зачитування вироку шістьом очільникам самопроголошеної республіки Герцег-Босни Праляк випив отруту, вигукнувши, що відкидає звинувачення і не є військовим злочинцем. Видовищне самогубство у залі суду, що транслювалося наживо, шокувало багатьох. Однак реакція хорватської влади на вирок вразила не менше. Парламент засудив рішення міжнародного суду, а президент країни Колінда Грабар-Кітарович навіть перервала офіційний візит до Ісландії. Прем’єр Андрей Пленкович заявляє про намір уряду шукати способів оскаржити рішення. А жертви? Жертви знову відійшли на другий план.
У кожного свої герої?
Кажуть, що у кожного народу свої герої, однак на Балканах нерідко можна почути, що у війні в Югославії героїв немає!
1992 року Руфада Башича сербські військові забрали у полон просто із рідної хати, як і всіх повнолітніх чоловіків несербської національності боснійського міста Прієдор. У різних таборах він провів три місяці, кілька разів був поранений. Чверть століття потому на день, коли виносили вирок сербському генералу Ратку Младичу, чоловікові була призначена операція, Руфаду вкотре лікували зуби, вибиті в концтаборі. Младич отримав довічне ув’язнення, операція Руфада пройшла успішно.
На його думку, вироки трибуналу цілком справедливі, а реакція політиків прогнозована, адже «на політичній сцені і досі учасники збройних конфліктів». Правляча партія Хорватії – HDZ – заснована Франьом Туджманом, першим президентом незалежної Хорватії, який також фігурує в документах трибуналу. На чолі Сербії – колишній радикал, який ще 2007 року клеїв плакати з написом «Бульвар Ратка Младича» на столичній вулиці Зорана Джинжича, колишнього прем’єра Сербії, якого вбили саме за те, що він почав видавати Гаазі військових злочинців.
Плакати із зображенням Ратка Младича, засудженого за геноцид до довічного ув’язнення, з’явилися в Белграді і цими днями, напередодні фінального звіту Гаазького трибуналу в Радбезі ООН.
На засіданні, присвяченому завершенню місії Міжнародного суду у справах колишньої Югославії, генпрокурор трибуналу Серж Брамерц зазначив: “Останні два тижні показали, що злочини залишили рани, які досі не загоїлися. Для багатьох засуджені воєнні злочинці і далі герої, в той час як жертв не визнають і ігнорують. Страшні факти і далі відкрито заперечують або відхиляють, вказуючи на злочини інших”. Щоправда, після критики світової спільноти Хорватія таки дещо пом’якшила свою риторику, а от представниця Сербії не утрималася від критики Гааги, повторивши на засіданні улюблену мантру, мовляв, 70% засуджених у Гаазі – серби, не згадуючи при цьому національну приналежність головного агресора у кривавому розпаді Югославії.
Гаага для Путіна
Не знехтували можливістю покритикувати міжнародний суд і представники Росії, очевидно, усвідомлюючи, що вона – наступна. А постійний представник України при ООН Володимир Єльченко заявив: “Досвід міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії дає надію на те, що військові злочини, злочини проти людяності й інші великі порушення прав людини, скоєні Росією проти України, не залишаться без покарання і правосуддя переможе».
4 грудня Прокуратура Міжнародного кримінального суду у Нідерландах оприлюднила щорічний звіт, у якому йдеться, що попереднє розслідування зафіксувало понад 1,2 тисячі фактів ймовірного скоєння злочинів на Донбасі. Канцелярія прокурора продовжує розглядати заяви про те, що Росія здійснювала та здійснює загальний контроль над озброєними групами на сході України, щоб встановити, чи можна розглядати збройний конфлікт між Збройними Силами України й антиурядовими збройними групами як міжнародний. Однак фахівці скептичні щодо того, що справа дійде до конкретних вироків, перш за все, через право вето Росії в ООН. А якщо таки дійде, то українському суспільству слід бути готовим до того, що на лаві підсудних можуть опинитися й ті, хто, захищаючи Україну, порушив закони ведення війни.
Спадок трибуналу
По собі Міжнародний суд у справах колишньої Югославії залишає сотні незавершених процесів, частина їх перейде до так званого залишкового механізму при ООН, іншу частину покладено на місцеве правосуддя. Остаточну крапку у справі лідера сербських радикалів Воїслава Шешеля суд поставить 13 грудня, а вирок колишньому президенту Республіки Сербської Радовану Караджичу оголосять до кінця 2019-го. Суд вимагає від Сербії видати членів Радикальної партії, яких звинувачують у залякуванні свідків у справі Шешеля.
Тим часом виринають все нові злочини двадцятирічної давності. 6 грудня прокуратура у Загребі відкрила провадження проти трьох громадян Сербії, яких підозрюють у скоєнні воєнного злочину проти мирного населення у місті Петринія. Того ж дня прокуратура Боснії порушила справу проти чотирьох сербів, яким інкримінують убивства, катування та вигнання мирних жителів несербської національності на території міста Власеніца.