18 травня в Україні та у світі згадують жертв депортації і геноциду кримськотатарського народу. Сьогодні також відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу.
Цього дня 1944 року почалася депортація кримських татар. За тиждень до цього, 11 травня, було прийнято таємну постанову Державного комітету оборони "Про кримських татар". Там було сказано, що вони нібито причетні до масової зради і колабораціонізму.
18 травня о 03:00 почалася масова депортація, і закінчилася вона приблизно 20 травня. До операції були залучені 32 тис. співробітників НКВС. Людям давали на збори від декількох хвилин до півгодини, дозволяючи брати зі собою особисті речі, домашнє начиння й інше з розрахунку по 500 кг на сім'ю. Однак насправді за відведений час удавалося зібрати лише 20-30 кг речей і продуктів.
Протягом двох днів кримських татар звозили машинами на залізничні станції в Бахчисараї, Джанкої та Сімферополі, звідки ешелонами відправляли на схід.
Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселили 180 014 осіб. Ще 6 тис. мобілізованих молодих чоловіків протягом квітня-травня відправили в Казахстан. І 5 тис. кримських татар заслали в табори тресту Москвовугілля.
5989 осіб заарештували за звинуваченням у співпраці з німцями - вони потрапили в ГУЛАГ.
8 січня 1945 року було видано указ, згідно з яким "спецпоселенці" мали ті самі права, що й інші громадяни СРСР. Однак фактично вони не могли самовільно полишати місця поселень і мусили щомісяця реєструватися в міліції.
До закінчення війни від голоду, хвороб і виснаження загинули більш ніж 30 тис. кримських татар. Пізніше радянський режим зробив із Криму республіку, позбавивши автономії, а протягом 1947-48 понад 80% кримської топоніміки замінили на стандартні радянські назви.