Йожеф Сабо народився 29 лютого, у 1940-й високосний рік, у родині етнічного мадяра, в Ужгороді, що на той час належав до Угорського королівства. Йожеф був сьомою дитиною в родині.
У професійний футбол Йожеф Сабо почав грати в ужгородському "Спартаку". Але здібного півзахисника швидко помітили та переманили до київського «Динамо», де й пройшли його найкращі спортивні роки. Він був ключовим гравцем і того «Динамо», що вперше перервало монополію на чемпіонство у першості країни московських команд у 1961 році та того «Динамо», яке саме встановило свою монополію у 1966 – 1968 роках.
Вершиною кар'єри Сабо стала участь у чемпіонаті світу 1966-го, де наша збірна увійшла до четвірки найсильніших. У програному півфіналі з ФРН Беккенбауер завдав Сабо удару з гомілки з такою силою, що потім з'ясувалося – перелом. Але Йожеф мужньо дограв матч до кінця.
З 1957 року Йожеф грав на дорослому рівні за клуби "Хімік" (Калуш), "Спартак" (Ужгород), "Динамо" (Київ), "Зоря" (Луганськ), "Динамо" (Москва). На полі посідав позицію півзахисника. Чотири рази Сабо ставав чемпіоном СРСР. 1967 року отримав звання заслуженого майстра спорту.
У період з 1965 по 1972 рік Сабо провів 40 матчів та забив 8 голів у складі збірної СРСР. Брав участь у чемпіонаті світу-1966 та Олімпійських іграх-1972, де завоював бронзову медаль.
1977 року Йожеф Йожефович розпочав тренерську кар'єру. Працював із такими клубами, як «Зоря» (Луганськ), СКА (Київ), «Дніпро», «Динамо» (Київ). 1994-го та з 1996 по 1999 рік очолював збірну України.
Після завершення кар'єри гравець став тренером. Заслужений тренер України Начальник команди "Динамо" Київ (1992, 1993). Віце-президент клубу "Динамо" Київ (2000-2004).
Чемпіон України 1993/94, 1994/95, 1995/96, 1996/97. Володар Кубка України 1995/96.
Бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 Учасник чемпіонату світу 1966 4 місце на чемпіонаті світу 1966 (за регламентом змагання нагороджений бронзовою медаллю). Фіналіст Кубка Володарів Кубків УЄФА.
27.07.2017