Кіпіані Вахтанг Теймуразович

Український журналіст, публіцист, письменник, історик

Місце народження

Народився 1 квітня 1971 року, Тбілісі, Грузія. З грудня 1980 Вахтанг проживає в Україні.

Освіта

У 1989–1994 рр. навчався на історичному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту (спеціальність «вчитель історії та правознавства»). 

Кар'єра

Після завершення навчання два роки викладав в Українській педагогічній гімназії Миколаєва. 

Першою публікацією стала стаття у рухівському підпільному виданні «Чорноморія» (Миколаїв) у 1990 р.

1992–1994 — головний редактор газети Миколаївської обласної організації УРП «На сторожі», дописувач і кореспондент видань «Деловой южанин», «Щотижня», «Вечерний Николаев», «КРУС-реклама».

1995–1996 — кореспондент «Новой николаевской газеты» у Києві, позаштатний оглядач редакцій «УНІАН-політика», «УНІАН-суспільство».

1996–1997 — строкова служба в армії — Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України. Звання: молодший сержант запасу.

Працював у газетах «Україна молода», «Киевские ведомости», головним редактором журналу «Фокус», на телеканалах «Новий», «1+1» — випусковим редактором ТСН, головним редактором і ведучим програми «Подвійний доказ», «К1», шеф-редактором проекту «Великі українці» на «Інтері», ведучим президент-шоу «Українська рулетка» на Першому Національному каналі, заступником головного редактора та ведучим програми «Підсумки з Вахтангом Кіпіані» на «ТВі».

Учасник студентського голодування у жовтні 1990-го на майдані Незалежності в Києві. Засновник і перший голова Миколаївської філії Української студентської спілки.

У 1990 році вступив до Української республіканської партії та Народного Руху України.

У 2005–2007 рр. — член політради Громадянської партії «Пора».

У квітні 1996 Вахтанг Кіпіані брав участь у виборах до Верховної Ради України (Центральний виборчий округ № 287, Миколаївська область) — здобувши 15,9 % голосів підтримки, він посів третє місце.

У 2006 балотувався до Верховної Ради України за списком виборчого блоку «Пора-ПРП», який не набрав достатньої кількості голосів і до парламенту не пройшов.

На виборах 2014 року до Київської міської ради він балотувався у багатомандатному окрузі від політичної партії «Нове життя», п'ятим у партійному списку — депутатом не став, оскільки виборчим списком ця політична сила здобула лише три мандати.

Автор і упорядник книг «Країна жіночого роду» і «Справа Василя Стуса», яку Віктор Медвечук намагався заборонити через суд.

Нагороди та відзнаки

Лауреат Конкурсу на найкращу публікацію в пресі про український правозахисний рух в СРСР (Благодійний фонд пам’яті Олекси Тихого, травень 2001 р.).

Лауреат Конкурсу публіцистичних статей ім. В’ячеслава Чорновола (Миколаїв, грудень 2002 р.).

Лауреат Другого Всеукранського журналістського конкурсу «Медіа про Медіа-2004» (Центр медіареформ, за сприяння уряду Великої Британії, березень 2005 р.).

Заслужений журналіст України (з 2005).

Найвища відзнака НРУ «За заслуги перед українським народом» ІІ ступеня (вересень 2005 р.).

Премія ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» (Капітула «Поступу», Львів, травень 2007 р.).

Відзнака ім. Степана Бандери — від Івано-Франківської обласної Ради (січень 2010 р.).

Родина

Одружений. Дружина Тетяна свого часу працювала журналісткою у Миколаєві. Виховують дочку Тамару (1998 р. н.), синів Іларіона (2001 р. н.) та Давида (2006 р. н.)

16.09.2015