Третьяков Олександр Юрійович

Народний депутат Верховної Ради України IV, V, VI, VIII скликання

Місце народження

Народився 20 березня 1970 року в Києві.

Освіта

Навчався спочатку у середній школі № 102, старші класи — у середній школі № 135. Вищу освіту здобув у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО (1987—1992). З 1992 по 1994 рік служив у Збройних силах України. Закінчив службу у званні старшого лейтенанта.

Кар'єра

З 1995 до 2002 року був президентом фірми АТЕК-95, однієї з найбільших нафтотрейдерних компаній України. У сферу бізнес-інтересів Третьякова також входять нерухомість та медіа.

У 2006 році створює медіа-холдинг «Главред-медіа», що включає інформаційне агентство УНІАН, журнал і сайт «Главред», журнали «Профіль», «Телесіті», газети «Нова», «Известия в Украине», сайт «Телекритика », Телеканал «Сіті». Бізнес-партнером Третьякова з холдингу стає один із найбільших українських бізнесменів, співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський. Офіційно про створення холдингу сторони оголосили у серпні 2007 року. На початку 2010 року, після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, Третьяков продає усі свої медіа-активи.

На момент виборів-2002 був членом Народного Руху України. У парламент пройшов за списком блоку "Наша Україна". Пізніше став членом Народного Союзу Наша Україна та членом президії цієї партії.

Стає однією з довірених осіб лідера опозиції Віктора Ющенка, який довгий час входить до найближчого кола майбутнього президента, а потім глави держави.

Восени 2004 року після отруєння кандидата у Президенти Віктора Ющенка супроводжував Ющенка на лікування до Австрії. З вересня 2004 до січня 2005 року, до самої інавгурації Віктор Ющенко зі своєю сім'єю з метою безпеки жили в будинку Олександра Третьякова.

Після інавгурації Ющенко 27 січня 2005 року призначає Олександра Третьякова Першим помічником – Керівником Кабінету Президента України. Після того, як у вересні 2005-го колишні союзники з "помаранчевого" табору звинуватили першого помічника та деяких інших політиків із найближчого оточення Ющенка у корупції та лобіюванні особистих інтересів, правоохоронці організували перевірку цієї інформації. У зв'язку з цим Третьякова тимчасово відсторонено від виконання обов'язків. Міжвідомча слідча комісія та слідчі комісії Верховної Ради не знайшли підтверджень фактів зловживань, а у вересні 2005 року президент скасував посаду першого помічника. У 2005-2006 роках Третьяков виграв суди всіх інстанцій про захист честі та гідності.

На виборах-2006 Третьяков знову пройшов у народні депутати і знову за №41, як 2002-го, списку Нашої України. У Верховній Раді очолив підкомітет з питань правового забезпечення інформаційної безпеки Комітету з питань національної безпеки та оборони. У жовтні 2006 року Ющенко звільнив Третьякова з посади позаштатного радника глави держави – у зв'язку з ліквідацією таких інститутів.

У грудні 2005 року президент призначив Третьякова своїм позаштатним радником. Цю посаду він обіймав до жовтня 2006 року, коли написав заяву про відставку через незгоду з кадровою політикою президента.

У 2005-2006 роках. Третьяков був членом наглядової ради «Укрнафти», «Ощадбанку», «Укртелекому».

У жовтні 2007 року на позачергових парламентських виборах проходить до Ради за списками блоку «Наша Україна – Народна самооборона» (за №56). Заступник керівника фракції НУ-НС. Перший заступник голови комітету ВР з питань транспорту та зв'язку.

У лютому 2010 року напередодні другого туру президентських виборів виходить із партії «Наша Україна» на знак протесту проти внесення змін до закону про вибори президента України.

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Третьяков перейшов до опозиції.

Восени 2012 року балотувався до Верховної Ради VII скликання самовисуванцем по одномандатному округу №218 у Києві (Святошинський район), проте програв представнику «Батьківщини» Володимиру Ар'єву.

На позачергових парламентських виборах 2014 року балотувався за одномандатним виборчим округом №219 від Блоку Петра Порошенка, пройшов до Ради, набравши 44,91% голосів виборців.

У 2013—2014 роках активно підтримував Євромайдан, закупив близько 500 бронежилетів, тисячі мішків для будівництва барикад, намети, спальні мішки, одяг та ін. Львівщини та інші активісти. З початку війни на Донбасі закуповував амуніцію для добровольчих батальйонів у зоні силової операції, надавав фінансову підтримку сім'ям учасників силової операції із Святошинського району Києва.

На позачергових виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року висунувся одномандатним округом № 219 (Київ) у тому ж Святошинському районі столиці від «Блоку Петра Порошенка» і впевнено переміг, отримавши 44,91 % голосів.

На момент обрання – віце-президент громадської організації «Інститут конкурентного суспільства». Безпартійний.

У Верховній Раді VIII скликання очолює Комітет з питань ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. Виступає за створення в Україні Міністерства у справах ветеранів, аналогічне діючим відомствам у США, Канаді, Австралії, Хорватії та інших країнах.

У 2017 році електронна декларація Олександра Третьякова за 2015/2016 роки однією з перших серед народних депутатів пройшла повну перевірку у Національному агентстві з питань запобігання корупції. У ході перевірки порушень не було виявлено.

У січні 2018 року громадська мережа «Опора» включила Олександра Третьякова до трійки найефективніших голів Комітетів Верховної Ради. У Третьякова найвищий показник законодавчої ефективності – 22 ухвалені з 62 ініційованих законопроектів.

На дострокових парламентських виборах 2019 року балотувався за 219 мажоритарним округом (Святошинський район м.Києва). За підсумками голосування програв на окрузі, поступившись кандидату від партії Слуга народу, ресторатору Миколі Тищенку.

Родина

Дружина Алла (1969 р.н.), дочка Дар'я (2003 р.н.), двоє синів – Данило та Єгор (2008 р.н.).

Посилання

28.11.2019