Народився 22 серпня 1954 року в Ворошиловграді (нині — Луганськ).
Ворошиловградський машинобудівний інститут (1973—1978), інженер-механік, «Гідравлічні машини і засоби автоматики».
Київський інститут політології та соціального управління (1990—1992), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».
Нострифікаційний комітет при Міжнародній кадровій академії (1996), маґістр економічний наук; кандидатська дисертація «Забезпечення стійкості регіональних виробничих систем» (Східноукраїнський національний університет, 2000).
1978 – інженер-технолог Ворошиловградського машинобудівного заводу ім.Леніна.
1980-1987 рр., після служби в армії – заввідділом Ворошиловградського міськкому ЛКСМУ, перший секретар Ленінського райкому комсомолу (Ворошиловград), перший секретар Ворошиловградського міськкому ЛКСМУ.
1987-1991 рр. – заступник начальника цеху, секретар комітету КПУ Ворошиловградського верстатобудівного заводу.
1991-1996 р.р. - директор підприємства Мега Лтд у Луганську.
1996-1997 рр. – голова правління комерційного банку Укркомунбанк.
1997-1998 р.р. - заступник губернатора Луганської області .
1998-2005 рр. – голова Луганської облдержадміністрації.
2005-2006 рр. - президент Луганського регіонального відділення Української спілки промисловців та підприємців.
З 2006-го – двічі народний депутат України від Партії регіонів (V та VI скликань). Обидва рази – голова комітету ВР з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради. Заступник лідера Партії регіонів Віктора Януковича . Після обрання Януковича президентом очолив фракцію регіоналів у парламенті. Керівник Луганського обласного осередку ПР.
З грудня 2012-го – народний депутат України VII скликання від Партії регіонів (№5 у списку). Голова фракції Партії регіонів Член комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради.
16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.
23 лютого 2014 року голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов оприлюднив свою заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклав на президента Віктора Януковича та його найближче оточення.
28 лютого 2014 року уряди Австрії та Швейцарії оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного присвоєння фінансових активів української держави.
На початку квітня 2014 року Держфінмоніторинг заблокував особисті рахунки Єфремова за "фінансування тероризму".
Наприкінці липня 2014 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу стосовно народного депутата України, лідера фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Досудове розслідування розпочато за фактом зловживання владою Єфремовим, яким чинено тиск на посадових осіб Державного підприємства Луганськвугілля під час проведення процедури закупівлі послуг з монтажу гірничошахтного обладнання та низьковольтної апаратури, внаслідок чого зазначеним підприємством було укладено договори з підконтрольними Єфремову суб'єктами господарської діяльності за завищеними , що спричинило тяжкі наслідки інтересів держави. Попередня кваліфікація кримінального злочину – ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
14 лютого 2015 року Єфремов був затриманий у Києві Генеральною прокуратурою та СБУ. 16 лютого Печерський районний суд Києва заарештував Єфремова на два місяці, наступного дня його було відпущено під заставу після внесення застави у розмірі 3,6 млн гривень.
18 лютого було висунуто нові звинувачення щодо справи про фінансування тероризму. 25 лютого Печерський суд ухвалив рішення обрати Єфремову запобіжний захід у вигляді застави в 60 тисяч гривень — 50 мінімальних зарплат.
20 жовтня 2015 року Генеральна прокуратура України передала до суду обвинувальний акт проти Олександра Єфремова. 4 листопада з Єфремова зняли електронний браслет у зв'язку із закінченням терміну арешту 1 листопада. 30 листопада Печерський районний суд Києва повернув Генеральній прокуратурі України обвинувальний акт у справі проти Олександра Єфремова.
У березні 2016 року Генеральна прокуратура України закрила кримінальне провадження проти Олександра Єфремова, відкритого за підозрою у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі (у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 161 Кримінального кодексу України).
30 липня 2016 року був вдруге затриманий за дорученням генерального прокурора Юрія Луценка "за підозрою у посягання на територіальну цілісність та недоторканність України". Єфремов був затриманий в аеропорту Бориспіль під час спроби вилетіти до Відня (Австрія), де мешкає його син Ігор. 1 серпня Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт Єфремова на 2 місяці. 10 серпня 2016 року Апеляційний суд Києва визнав законним і залишив у силі запобіжний захід у вигляді арешту для Олександра Єфремова. 24 листопада 2016 року Печерський районний суд Києва продовжив арешт Олександра Єфремова до 22 січня 2017 року. 14 квітня Старобільський районний суд Луганської області продовжив арешт до 12 червня 2017 року.
22 липня 2019 року Олександру Єфремову рішенням Київського Апеляційного суду змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. 19 вересня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області відпустив Єфремова під особисте зобов'язання.
Єфремов входив у корпус ключових бійців-регіоналів, які ні на крок не відступають від основних пунктів генеральної лінії партії. Зокрема, у питаннях державної мови, вступу України до НАТО, взаємовідносин із опонентами у період загострень політичної ситуації в країні.
Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
Дружина Лариса Олексіївна (1959 р.н.) – донедавна була помічником голови правління АБ Укркомунбанк. У політика є син Ігор (1978 р.н.).
24.07.2019