Народився 2 червня 1968 року, м. Львів.
1985 року вступив на факультет журналістики Київського державного університету, диплом отримав у 1992. Навчання на два роки було перервано військовою службою — з червня 1986 до травня 1988.
Наприкінці 1990-х здобув другу вищу освіту на факультеті міжнародного права і бізнесу Інституту післядипломної освіти Львівського університету ім. Франка.
З лютого 1989 до січня 1991 спеціальним кореспондентом редакції інформації Держтелерадіо УРСР, ведучим програми «Вечірні новини» та кореспондентом Центрального телебачення в Україні («Телевізійна служба новин»).
З лютого 1991 до січня 1992 — завідувач кореспондентського пункту спільного радянсько-канадського підприємства телерадіокомпанія «Міст». Кореспондент в Україні програми Вєсті Російської державної телерадіокомпанії.
З лютого по червень 1992 року — спеціальний кореспондент політичного аналізу та прогнозу Держтелерадіо України, співведучий з Олександром Ткаченко програми «Вікна». З липня 1992 до листопада 1994 директор Центру телевізійної творчості (телепрограма «Вікна»). Один з ініціаторів створення мережі недержавних станцій УНІКА.
З грудня 1994 року до жовтня 1998 президент ЗАТ «Міжнародний медіа центр—СТБ», ведучий програми «Рейтинг». З 1997 президент телеканалу СТБ та ведучий телепрограми «Вікна-тижневик».
З вересня 1998 року президент, а від 2 жовтня 1998 до 17 листопада 1998 голова правління державної акціонерної компанії «Українське телебачення і радіомовлення» та президент «Національної телекомпанії України».
Від грудня 1998 до квітня 1999 року голова адміністративної ради ЗАТ «Міжнародний медіа центр-СТБ».
З 16 березня 1999 до 20 квітня 2000 та від 18 травня 2000 по 29 березня 2002 був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (за квотою Верховної Ради). Перебуваючи у відпустці при балотуванні до Верховної Ради, був достроково знятий з посади.
Надалі працював директором та був співласником (9% пай) компанії «Медіадім», що володіла активами телеканалу Тоніс та Газети 24. Після того як низка журналістів, зокрема Віталій Портников, звільнилися з газети та телеканалу, звинувативши власників у спробах запровадити цензуру, Микола Княжицький в листопаді 2007 року також пішов з компанії. Публічно оголосивши про рейдерське захоплення своєї частки з боку Костеріна, який на той момент був головою Партії Зелених України.
З 2008 Микола Княжицький разом з частиною співробітників, які звільнилися з компанії «Медіадім», започаткував новий проєкт — телеканал ТВі («International Media Company»). Княжицький обіймає посаду головного директора ТВІ, також на телеканалі веде щотижневу авторську передачу «Вечір з Миколою Княжицькм».
2013 року родина Княжицького створює телеканал «Еспресо».
У 2002 році балотувався як безпартійний самовисуванець до Верховної Ради за округом №117 (Львівська область).
У 2005 році був обраний членом Президії Політичної ради партії “Трудова Україна”.
У 2012 році був обраний народним депутатом 7 скликання від ВО “Батьківщина” під номером 11 у списку.
Народний депутат 8 скликання. Обраний 2014 року від партії “Народний Фронт” (№34 у списку). Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
У 2019 році був обраний до Верховної Ради 9 скликання від партії "Європейська Солідарність" як безпартійний за 116 округом (м.Львів). Член однойменної фракції. Член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Дружина — Княжицька Лариса Францівна, в дівоцтві Чеховська, Микола та Лариса разом закінчили ВНЗ, прес-менеджер, 1970 року народження.
Сини — Княжицький Леонід Миколайович, 1992 року народження та Княжицький Антон Миколайович, 2014 року народження.
Донька — Анастасія, 2005 року народження.
08.01.2020