«Рішення змінити місце фестивального центру давалося нам складно, – говорить програмний директор Docudays UA Геннадій Кофман. – Від самого першого фестивалю в 2003-му і всі наступні роки Національна Спілка кінематографістів, і власне Будинок кіно були нашими надійними партнерами. Але кінофестиваль – це перш за все кіно і глядач. Найголовніша вимога для будь-якого кінофестивалю – це повага до кінематографістів і глядачів. І якщо в перші роки ми могли ще виправдати неспроможність забезпечити якісну демонстрацію фільмів, та деяку, м'яко кажучи, не відповідність культури приміщень, «домашньою атмосферою» Будинку кіно, то зараз, коли фестиваль виріс і нас знають документалісти всього світу, такий підхід вже стає неприйнятним. Ми просто зобов’язані надати глядачу можливість переглянути фільм в тій якості, в якій він був створений. Ми також фестиваль кіно про права людини, який не міг забезпечити рівний доступ до залів Будинку кіно людям з інвалідністю.
В попередні роки деяке обладнання ми орендували і привозили в Будинок кіно і на це витрачали значну частину фестивального бюджету. Але забезпечити проекцію з урахуванням всіх сучасних технічних стандартів на орендованому обладнанні ми не могли. Я вже не говорю про те, щоб поставити в кінотеатрі ліфти або спеціальні пандуси. Це просто не під силу і не в компетенції кінофестивалю.
Кінотеатр «Жовтень» був побудований в 1931 році. На півстоліття раніше Будинку кіно. Але сьогодні він є прикладом того, як можна зберегти свою самобутність і стати сучасним і улюбленим місцем для кіноманів будь-якого віку. Тому ми зупинили свій вибір на цьому кінотеатрі».
Зі свого боку, Сергій Тримбач, заступник голови НСКУ каже, що розуміє рішення організаторів фестивалю, проте висловлює побоювання, що він може втратити свою неповторну атмосферу:
«У Будинку кіно є проблеми з технічним оснащенням – воно застаріле, й відтак зрозумілим є рішення фестивалю. Одначе ж зрозуміло й інше: Docudays UA багато втрачає, залишивши Будинок кіно. Втрачає ту неповторну ауру, яка відзначала фестиваль усі роки його існування. Так трапилось колись з «Молодістю» і вона, на мій суб’єктивний погляд, так і залишається «бездомною», втративши свій чар і неповторність, надто подорослішавши.
Будинок кіно потребує технічного переоснащення. Спілка кінематографістів не потягне такі витрати. Я пропонував урядовцям, аби допомогли, аби БК перетворився на сучасний фестивальний центр, бо будувати новий - це величезні витрати. Одначе держава «не може». Не грошей немає, просто не мають права фінансувати громадську організацію таким чином. Хоча насправді потрібна воля і розуміння ситуації. Фестиваль у кінотеатрі, навіть такому, як «Жовтень», перетворюється на щось буденніше, рутинніше. Звичайно, можна говорити і про можливі вкладення приватного бізнесу. Можна, але мені особисто не хочеться. Бо вкладуть, а потім вкрадуть, бо земельна ділянка у центрі Києва, самі розумієте. У країні, де практично ніхто не грає за правилами, такий варіант найімовірніший.
Словом, Києву потрібен Фестивальний центр, приміщення є, треба його наповнити новими формою і змістом».
Новим фестивальним центром для Docudays UA стане кінотеатр «Жовтень». «Для нас це буде перший досвід повного «занурення» у фестивальне життя. Тут будуть покази, штаб, жюрі, преса, база волонтерів, а також деякі креативні майданчики – зазначає директорка кінотеатру Людмила Горделадзе.
Також фестивальні події будуть відбуватися інших локаціях неподалік кінотеатру. Ще одним новим місцем показів стане кінотеатр «Україна». Проте в цьому році, окрім Будинку кіно, не буде показів і в кінотеатрах «Київ» та «Кінопанорама». Тобто фестиваль переїжджає в інший район Києва. За словами дирекції, це ніяк не позначиться на основному форматі фестивалю, а переїзд дозволить гостям познайомитися з таким унікальним історичним місцем як Поділ.
Наскільки це все вдасться, можна буде перевірити з 23 по 30 березня.