Читаючи інтерв’ю цього діяча, диву даєшся наскільки неадекватно він оцінює причини своєї відчутної поразки за підсумками парламентських виборів 28 жовтня 2012 р. Виявляється, в усьому винен… хто б ви подумали? Правильно – народ, який, за словами О.Довгого, «сам себе надурив», проголосувавши «емоційно, а не раціонально». Кандидат закликав виборців «використати свій голос з користю», а вони такі-сякі, бачте, проігнорували його «шлункові» апеляції.
Серце прямо-таки кров’ю обливається, коли читаєш повні розпачу бідкання Олеся: «…мені власним коштом довелося встановлювати сотню дитячих майданчиків, надавати індивідуальну допомогу людям похилого віку...» Згадавши, що так самовіддано «благодіяв» безробітний хлопчина, хочеться взагалі провалитися крізь землю від сорому за «невдячних» громадян.
Далі, як водиться, у пориві «праведного гніву» О.Довгий переходить на персоналії. Розділити з народом «вину» за його нищівну поразку мають переможець Віктор Чумак і голова Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Олександр Шевчук. Перший, буцімто, посилав усіх прохачів на… «довгу» адресу (іншими словами – до «благодійника»), ну а другий – просто «нічого не зробив у районі». Особисто я не можу оцінити стиль виразів генерала В.Чумака, бо не чув їх, а стосовно О.Шевчука підтверджую: він дійсно нічого не робив для О.Довгого. Честь йому за це і хвала!
Трохи відвівши душу, наш «герой» зухвало заявляє, що він «…своєю діяльністю фактично замінив місцеве самоврядування у всьому Дніпровському районі…» І це при тому, що саме під його головуванням Київрада ліквідувала всі районні у місті Києві ради в 2010 р. Як апофеоз блюзнірського потоку звучать такі слова О.Довгого: «Я створив модель того, як повинен працювати депутат-мажоритарник». Приїхали!
Кияни своїм голосуванням продемонстрували чудове розуміння справжньої суті «моделі Довгого» та йому подібних. А полягає вона у тому, що ми з вами регулярно сплачуємо різноманітні податки, побори, комунальні послуги по завищеним тарифам та без належного обліку. Потім наші гроші «за схемами» осідають у кишенях тих, хто перед виборами стають багатими «благодійниками» у начебто «бідних» державі, місті, районі. Їм вигідно навічно законсервувати це грабіжницьке коло розподілу суспільних благ, де простим людям відведена принизлива роль споживачів дрібних подачок.
Столиця України першою зробила спробу позбутися такого «довгого» прокляття, висловивши довіру тим, хто декларує докорінну зміну порочної системи, що потребує, насамперед, чесної законотворчості. Саме у цьому, Олесю (пояснюю особисто Вам), і полягає найвища раціональність вибору!