Українці ж підхопили радість малюка і вже за кілька годин його знав кожен фан, звичайний вболівальник, кожен його співвітчизник. Інтернет вибухнув безпосередності та справжнього дитячого патріотизму. Після матчу журналісти розшукали Тимура і спитали, хто забив два м'ячі. Тимур відповів спочатку «Україна», а потім «Тарас Шевченко». Мабуть, з вуст цієї дитини прозвучала істина
Я хотів би поділитися із читачами великою радістю від того, що за останні кілька років ми виростили нового справжнього українця, патріотичного та люблячого свою батьківщину. Я з захопленням дивився кадри, де Тимур буквально тонув у жовто-блакитних кольорах, коли здіймав до гори українського прапора, по-дитячому чесно переживаючи за нашу збірну. Футболісти розуміють як ми очікуємо перемоги, яка вона важлива для нас. Євро може бути точкою відліку певних змін у нашій свідомості, перемогою над комплексами соціальної меншовартості і таке інше. Гул стадіонів може розбудити багато важливих речей у свідомості українців.
Не треба забувати, що головна збірна за яку вболіває Тимур - це ми з вами, найважливіше змагання - це боротьба за його майбутнє. Від нас залежить яскравість і щирість його посмішки, у наших руках його майбутнє. Ми - головна команда Тимура! Євро 2012 закінчиться, і ми повинні будемо винести його важливі уроки, запам'ятати акценти. Ми можемо грати і вигравати, можемо бути толерантними господарями, нами захоплюється вся Європа. Але, я думаю, найважливіше - це все ж наша відповідальність за майбутнє наших дітей, онуків, рідних. Не можна дозволити нас роз'єднати, вкрасти у нас країну, наші цінності, історію, ідеали, право на боротьбу. Ми таки будемо продовжувати вигравати, вболівати за Україну, за її збірну - за нас з Вами - львів'ян, донеччан, киян, одеситів, полтавців, одним словом за Тимура і його команду.