Херсону, невеликому місті на Півдні чи не всіх роки незалежності «таланило» на очільників області, починаючи від колишнього космонавта Віталія Жолобова (глава ОДА в 1994-1996 рр.), через кучмівського міністра МВС Юрія Кравченка, котрого фактично відправили на заслання в 2001-2002 роках після «України без Кучми» до Андрія Путілова, який очолив область після Революції Гідності переставши бути нардепом (до парламенту зайшов від УДАРу, який перед президентськими виборами влився в БПП). Про херсонський намет на Майдані, де нібито жив Путілов, ходили легенди та анекдоти.
Путілову керування областю, про яку він як народжений у самому місті Херсоні, мав невелике уявлення, ішло не дуже. Деякі дороги, існуючі в реалі, перетворилися на місиво. Приміром шматок від Лазурного до траси на Залізний Порт, сервіс гугл-мап просто прибрав із зображень, настільки убитим він наразі є. Щодо ораторських «здібностей» пана Андрія можна порівнювати хіба що з головою рідної партії Віталієм Кличком, або з місцевим самородком Олександром Воробйовим, главою Генічеської РДА, його «вороб’їзми» розходяться цілим сегментом українського інтернету. Як говорить Путілов, можна зрозуміти з одного короткого відео, через яке у сайту, що його поширив, чомусь кілька днів були потім проблеми із DDOS-атаками.
Щоправда, це відео було записано вже тоді, коли Андрій Станіславович пересів з крісла глави ОДА в крісло голови облради (грудень 2015 р.), вочевидь вирішувати реальні проблеми видавалося важче ніж керувати (як сподівався) слухняними депутатами, та й область на кордоні з окупованим Кримом не дарунок. До слова, попри БПП-УДАРівське походження, Путілов не зміг за два роки привезти в прикордонний регіон президента – Порошенко приїхав до Херсона представляти вже нового керівника Андрія Гордєєва вже в квітні 2016-го.
Проте – щоб ви розуміли, це не означає, що про Путілова як главу ОДА чи Путілова як очільника ради не говорилося в ЗМІ. За даними депутата обласної ради від партії УКРОП Олександра Шумея, висвітлення діяльності ОДА в 2015 році коштувало з обласного бюджету 1 079 800 грн. «В березні 2016 року ми навіть збільшили фінансування цієї програми [Програма розвитку інформаційного простору Херсонської області на 2012-2016 роки], ніби для висвітлення 25 річниці Незалежності, плюс на 200 000 грн для оперативного висвітлення діяльності, в тому числі і голови обласної ради», - пише Шумей.
Причому, в березні 2016-го Андрій Путілов уже знав, що балотуватиметься на звільненому Гордєєвим 183 окрузі, вибори на якому відбудуться в найближчу неділю 17 липня. Засидівся вочевидь в Херсоні, пора знов до Києва, на важкі депутатські хліби. І будучи головою обласної ради цілком легально використовує ресурс для піар-поїздок Білозерським районом, який поруч з частиною Херсона входить до округу. І що ж у цій «узаконеній» джинсі ми дізнаємося про кандидата? Що він будує дороги Білозерщини (я вже зрозумів, що дороги Скадовщини і Голопристанщини не в пріоритеті), як сказано на його біг-бордах (при цьому мережа ОПОРА дізналася, що дороги ремонтуються за державні кошти), відповідно Путілов лише грає на цьому. Також з помпою Путілов відкрив їдальню держуніверситету, при відправлених на канікули студентах, але ж піар понад усе. 24 червня заклав капсулу в недобудовану білозерську поліклініку (спитаємо про неї після 17 липня). 1 червня відкрив очисні споруди в селі Наддніпрянське, «радів не менше наддніпрянців, бо ж доклав до справи чимало зусиль», - сповіщає Південна інформаційна корпорація. Також глава облради «подарував» за бюджетні кошти донорське крісло для Центру крові. Районна газета Білозерщини «Придніпровська зірка» також долучилася, як видно з фото, до розпилу обласного бюджету під Путілова.
Окрім друкованих видань, звісно не могла не використати оказії подоїти бюджет обласна ТРК Скіфія, відома своїм умінням перефарбовуватися. З моменту оголошення проміжних виборів голова обласної ради не зникає з телекартинки. Ось видатки лише по ХОТРК Скіфія з 20 травня до 7 липня, але й вони навіть частково не компенсують хронометраж провладного кандидата від БПП.
Практика видачі коштів із бюджету на висвітлення діяльності влади та самоврядування в інших країнах регулюється конкурсними засадами, суспільною важливістю розміщуваних матеріалів і ажніяк не піаром конкретних осіб. В Україні це рудимент минулого, з яким варто поборотися. Легально опублікована заказуха не означає вимивання з неї ознак джинси, таких як компліментарність, відсутність другої точки зору, повноти висвітлення. Намальовані Путіловим у ЗМІ прекрасні села Білозерщини тому приклад.