Коли в сім’ї народжується малюк, для обох батьків настає обов’язок дбати про нього, забезпечуючи всім необхідним для повноцінного розвитку – завжди більше, але ніколи не менше того. І цей обов’язок нікуди не зникає попри будь-які життєві перипетії, навіть ті, котрі закінчуються погіршенням стосунків між батьками та фактичним припиненням шлюбу. Дитина ніколи не винна у труднощах долі своїх батьків і не повинна бути їх жертвою чи заручником.
Прикро, але майже кожен п’ятий маленький українець відчуває на собі тягар нерозуміння одним із батьків цієї простої істини. Близько 3 млн дітей у нашій країні сьогодні не отримують гарантованого фінансового забезпечення у вигляді аліментів. Протягом минулого року лише на Київщині державними виконавцями було стягнуто 77,3 млн гривень на 21 271 дитину. Загалом же в масштабах країни мова йде про 1,7 млрд гривень, які у 2017 році отримало пів мільйона дітей. Відтак близько 2,5 мільйонів дітлахів у минулому році залишилися без фінансової допомоги, що їм належить згідно із законом. Попри старання державної виконавчої служби, очевидною є недостатня мотивація для батьків-неплатників аліментів усувати заборгованість.
В цій ситуації саме органи державної влади, які мають силу приймати необхідні рішення, повинні вирішити проблему. Більше місяця тому парламент ухвалив розроблений Міністерством юстиції законопроект під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості із сплати аліментів». Нині ухвалений Закон вже підписано Президентом.
Головна мета документу – посилити відповідальність злісних неплатників аліментів. Згідно із Законом, якщо особа ухиляється від сплати аліментів більше 6 місяців, їй можуть на пів року заборонити керування автомобілем, користуватися зброєю та полювати або ж заборонити виїзд за кордон аж до повного погашення боргів. Крім того, новим законодавством передбачена можливість застосування до неплатників 240 годин суспільно-корисних робіт на користь місцевої громади з направленням коштів на рахунок дитини і навіть притягнення до кримінальної відповідальності.
Норми досить жорсткі, але, гадаю, ні в кого немає сумнівів щодо їх справедливості. Адже якщо людина користується власним автомобілем, може дозволити собі відпочинок за кордоном чи має змогу купувати зброю, то тривале позбавлення власної дитини засобів для існування в таких умовах є відвертим злочином. При цьому мета органів юстиції полягає не в тому, щоб залякати когось більшою відповідальністю і таким чином примусити віддати останню копійку з кишені. Зрештою, аліменти спрямовуються не до державного бюджету, не на будівництво шкіл чи ремонти доріг. Ці кошти отримують рідні діти платників аліментів.
Звичайно, навіть жорсткими законами і правильними рішеннями ми не подаруємо дітям батьківської любові і турботи. Однак нам під силу зробити так, щоб маленькі українці зростали в належних матеріальних умовах, не потерпаючи від байдужості найрідніших людей – своїх батьків.