Навесні була прийнята нова редакція закону про ліцензування. Там було багато дійсно реформаторських речей. У земельній сфері було скасоване ліцензування діяльності з проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та діяльності з проведення земельних торгів. Корисна норма. Особи, які безпосередньо проводять аукціон (ліцитатор), та оцінювачі проходять навчання і Держгеокадастр видає їм кваліфікаційні свідоцтва. Навіщо тоді ліцензувати ще й юридичну особу, у якій працюють ліцитатори та оцінювачі? Зайві і нікому не потрібні складнощі (а ще й немаленькі хабарі).
Але, у зв’язку з тим, що закон про ліцензування готував не профільний парламентський комітет, «земельні» питання були прописані у ньому не найкращим чином. Виникло багато помилок. По-перше, слово «ліцензування» вичистили не з усіх норм законів, що регулюють оцінку землі. По-друге, в деяких випадках переплутали назви реєстрів, і в результаті тепер закон, чомусь, вимагає реєстрації суб’єктів оціночної діяльності у реєстрі інженерів-землевпорядників. Потім, під гарячу руку із Закону України «Про Державний земельний кадастр» чомусь було прибрано право на доступ до кадастру осіб, що проводять оцінку земель та земельні торги. І ще дуже багато інших помилок та неузгодженостей.
Ми пропонуємо все це виправити.
Ну, і, крім цього, є і інші цікаві пропозиції. Зокрема, ми пропонуємо встановити, що до екзаменаційної комісії оцінювачів мають входити лише ті, які самі мають свідоцтво оцінювача. Те ж саме по ліцитаторам, землевпорядникам та геодезистам. Подивимось, чи пройде ця норма у парламенті, але, на мій погляд, перевіряти професійні знання може лише той, хто сам має ці знання, а не просто займає певну посаду. Ну не може юрист чи вчитель музики перевіряти геодезиста.