Коротко варто нагадати: 19 березня ввечері керівник Дніпропетровської ОДА разом з невідомими (пишуть – озброєними?!) людьми у столиці України місті Києві, в державному акціонерному товаристві «Укртраснафта» вчинив дії (кажуть - у власних інтересах), які потім стали підставою для оголошення йому догани. Крім цього, там він мав неприпустиму розмову з представником преси, яку показали багато українських і зарубіжних ЗМІ.На фоні цього інциденту, «губернатор» подається як незамінимий Глава Дніпропетровської ОДА. Лише його виключна заслуга полягає в тому, що стримано поширення російської агресії на Дніпропетровську область (і тут війна!) тощо. Тобто, серед іншого, українці Дніпропетровської області, а може й всієї України, подаються як неповноцінні, такі собі «меншовартісні».
Мало пишеться й про те, що згаданий інцидент є наслідком, який закономірний, легко прораховувався і міг бути упереджений. А сам бізнесмен діє так, як йому дозволяють захищати свої приватні інтереси, які насамперед полягають у збільшенні приватних статків.
Насамперед треба зрозуміти, яку країну представляв Глава Дніпропетровської ОДА, Україну чи іншу державу з тих, що надали йому громадянство. Бо ж українське суспільство і керівництво давно, не зважаючи на Конституцію України і чинне інше законодавство, фактично забули і змирилися з тим, що на державну службу у нас може бути призначена людина, яка не дотримується Конституції і законів України. Зокрема, «губернатор» має як мінімум три громадянства – про що він сам казав. Якщо би виявилося, що «губернатор» Дніпропетровщини у столиці України представляв інтереси якоїсь іншої держави, не України, під час конфлікту довкола ПАТ «Укртранснафта», то може йтися хіба про «втручання іншої держави у внутрішні справи України». Тоді справа мала б набрати однозначно міжнародного характеру і мала б розглядатися, крім України, і в міжнародних інстанціях. Тут, безумовно, йдеться про компетенцію насамперед і МЗС України, і СБУ, і президента. Саме вони мали б терміново вжити необхідних заходів для вирішення такої проблеми. В такому випадку, «для чистоти експерименту» варто було би офіційно з’ясувати (наприклад, через ноти) які права і претензії до нас може мати країна, яка надавала іноземному бізнесмену громадянство. Можливо, крім України, де скоєно недобрий вчинок, «губернатора» варто карати ще й за законами інших держав? Щоправда у тих країнах, які надавали нашому «бізнесмену-губернатору», нема такого покарання як догана.
З іншого боку, все-таки не зрозуміло, що міг робити «губернатор» Дніпропетровщини в загальнодержавній фірмі? Важко собі уявити, наприклад, аби у Швейцарії (яка, зокрема, дала йому громадянство) керівник якоїсь Землі (кантону – по їхньому) приїхав у столицю Берн і там наводив порядок на свій розсуд, всупереч федеральних законів тієї країни.
Або, щоб було ближче, також важко уявити, що в Україні, наприклад, Глава Тернопільської ОДА приїздить до столиці Києва і, знаючи, що йому загрожує лише догана, влаштовує якісь діяння у державній структурі (наприклад – у АП) Бо, за його словами, там здійснено рейдерське захоплення російськими терористами. А чим гірший Тернопільський «губернатор» від Дніпропетровського?
Не зрозуміло по якому праву «губернатор» Дніпропетровської області у столиці держави Україна ходить із озброєним незаконним формуванням. Хто йому надав таке право всупереч законодавству України? Як це впливає на безпеку держави та наших громадян?
Читайте такожНайем написал заявление в милицию из-за событий возле "Укрнефти"
Так само не зрозуміло, чи громадянин України, маючи інформацію про російських терористів у столиці держави (про що він також сказав), звернувся до СБУ, Генпрокуратури, Президента України з вимогою терміново їх знешкодити? Інакше, треба думати, що «губернатор» приховує важкий злочин, який дуже жорстоко карається у всьому світі - тероризм. Або ж він сказав неправду, що також карається. Адже ми ж не заперечуємо проти покарання тих, хто повідомляє про «замінування» поїзда, яке завідомо неправдиве.
І вже зовсім неприйнятно, зокрема в цивілізованих державах, які надали громадянство «бізнесмену-губернатору», аби будь-хто, не кажучи про держслужбовця, так розмовляв з представником преси.
Крім цього, не зрозумілим є самий радянсько-комуністичний термін «догана». Українцям так і не відомо чи догана є покаранням, чи нагородою. Адже відомі випадки, коли за часів СРСР «догану з занесенням в облікову картку комуніста» давали навіть співробітникам, які ніколи не були в КПРС (автор, зокрема, це пережив особисто)!
Загалом, запитань виникає набагато більше, ніж відповідей.
Все це, на жаль, висвітлюється в негативних тонах не тільки ворожим російським телебаченням, але й у демократичних країнах. Зокрема в ЄС. І в результаті, однозначно можна сказати, що воно не сприяє (м’яко кажучи) євроінтеграції України. Через окремих осіб, на жаль, нашу державу і далі сприймають як «совок», а не як європейську націю.