Публікації автора
-
Я щиро не розумію, чому на вогнище люстрації по-українськи мають привести лише тих, "хто був
посібниками злочинного режиму Януковича". Неначе інститут "смотрящих" не працював в Україні за панів Кучми і Ющенка. Як і зараз працює.
-
"А як мені бути іншим, якщо навіть уночі мій мозок не відпочиває, думає про бізнес. Ось тиждень тому уві сні побачив нову схему виведення з бюджету сотень мільйонів. І що мені робити? Забути? Не
можу. Прокинувся, сів за стіл, записав..."
-
Рана на стегні зажила. Рана в душі болить. Дуже болить. Це його слова: "В Україні дві війни. Одна - із зовнішнім ворогом. Вона, мабуть, незабаром закінчиться. Друга страшніша, їй не видно кінця,
це війна влади країни із власним населенням…
-
Зверніть увагу: ніхто з тих, хто мусив відчути біля своїх грудей гострий меч люстраційної відплати, не втік із країни, не покинув наляканим свої особняки, не застрелився, нарешті.
-
Сотні психіатрів і психологів, колись ситно відгодованих абсолютно іншою патологією, раптово стали фахівцями з психотравми. Не бажаючи знати, що страх перед безпосередньою небезпекою для життя -
норма.
-
Мовляв, ті, хто розповідає про те, що діється, робить послугу противникові. Особливо тоді, коли критикує рішення керівництва АТО... Все це я вже чув, і всі ми чули. Пам'ятайте знаменитий
радянський плакат з кам'янолицею жінкою: "Не базікай…
-
Це не божевілля. Тут немає потреби лікуватися в психіатричній клініці. Існує термін - посттравматичний стресовий розлад. Насправді все це можна пояснити простіше: виражена, складна реакція на
екстремальну та загрозливу для життя ситуацію…
-
Троє моїх знайомих пішли на війну. Без повісток військкомату. Без патетичних виступів на мітингах. Всім трьом - від 30 до 40 років. Один залишив хвору матір, двоє - дружин і дітей.
-
Скільки їх, борців з корупцією в моїй країні? Багато. Скільки дисертацій захищено на цю тему? Багато. Скількох ще імітаторів і пристосуванців напоїть і нагодує американський платник податків?..
Пам'ятайте у Станіславського: "не вірю". Ось…
-
Якщо протягом найближчих місяців нам, киянам, належить вийти на масові вуличні протести, ми не захочемо змішатися із цією купкою перебраних, рекетирів, нерозумних романтиків і алкоголіків із
наркоманами. Тут, у Києві, нам, киянам, доведеться…
-
Наша війна не за території. Панові Путіну не потрібні наші виснажені землі і терикони. Ця війна - за право на людську гідність. Війна звичного рабства із жаданою свободою. Досить давно така війна
була в Північній Америці. Кривава, болісна…
-
Результати недавніх президентських виборів очевидно засвідчили: охочих підтримати кандидата з яскравим
прізвищем Рабинович виявилося більше, ніж Тягнибока, котрий постійно миготить на телеекранах. Ось тобі й "традиційний український антисемітизм…
-
Ми хочемо небагато, зовсім небагато. Ми не просимо грошей, ми готові задовольнятися тим убогим бюджетом, який виділяє нам сьогодні держава. У нас є єдине прохання до держави в особі її високих
чиновників, передусім міністрів охорони здоров'я…
-
Ми, так звані українські інтелектуали, повинні вголос зізнатися: ми також винні у трагедії. Деякі - з наміром, більшість - з необережності.
-
Ми знову будемо дискутувати на кухнях про необхідність поступового переходу до правової держави, яка на наших землях усе ще не відбулася. І будемо втішати себе сентенціями про те, що "правова
держава - класичний приклад ідеалу і ніде на земній…
-
Ніхто з них, справжнісіньких бандерівців ніколи не спитав у мене: "Чому ти розмовляєш з нами російською мовою?" Як не спитав у мене цього Василь Стус, з яким я провів двадцять невимовно прекрасних
днів у камері внутрішньої тюрми КДБ.
-
Іде війна. Справжнісінька: збиті літаки, щоденні смерті на землі, похорони... Усе так, але триває й інша війна, тиха, звична і дуже руйнівна. Традиційна українська війна некомпетентних чиновників
із власною державністю.
-
На державні посади призначають людей, які встигли дискредитувати себе участю в корупційних схемах і роллю підозрюваних і звинувачених у службових злочинах. Триває продаж посад, побори міліції,
розкрадання державного бюджету.
-
Тимчасом мрію. Дуже хочу, щоб мій новий Президент мені не брехав. Або брехав мінімально, якщо без цього зовсім ніяк. Я, його виборець, готовий чути правду про ситуацію в моїй і його країні. Усю
правду, зокрема й гірку. Я готовий розділити…
-
Скромний, тихий чоловік несподівано для самого себе став міністром. Так сталося, післяреволюційний час, знаєте, час надій. І ось два-три дні тому міністр Мусій скоїв гріх, на мою думку,
надзвичайно тяжкий: замінив головного спеціаліста з психіатрії…
-
Майдан вичерпав себе. Так сталося, що він переміг. Привівши до влади колись опозиційних політиків. Умілих майстрів підкилимної гри, які легко брешуть. Адептів тієї-таки Системи. Попереду третій
Майдан. На жаль.
-
Тисячі щирих нерозумних людей зустрічатимуть з квітами російські бронетранспортери. Але нас неможливо підкорити. Біль та ганьба окупації дуже швидко приведуть до масового спротиву громадян. Тут, в
Україні, неминучий опір, фермент якого був…
-
"Російська інтелігенція - найкраща у світі!" - оголосив на початку XX століття Максим Горький. Дивно і страшно зіставляти ці слова з тим, як поводиться російська інтелігенція зараз, у 2014 році.
Засліплена, загрузла в брехні. Чи залякана -…
-
Сьогодні багато хто з нас дуже і дуже невдоволений м'якою позицією Заходу, зокрема США, щодо Росії, котра окупує нас. Слід усвідомити і пам'ятати: нам не допоможуть. Хіба що грошима.
-
"Іще раз зі Святом! Але знали б ви, який то тяжкий настрій, у нас підганяють якнайшвидший перехід на російську нормативку в охороні здоров'я, мабуть, іще до кінця року перейдемо на російські
стандарти і накази". "Чи будете ви пам'ятати про…