Все публикацииПолитика

"Депутати ВР відміряли собі багато років існування. Але ми живемо в дуже непередбачуваних умовах"

Заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера вже понад 11 років не змінює місця роботи. Він тричі призначався до складу ЦВК. І відзначився тим, що у 2004 році був одним із небагатьох членів комісії, котрі не підписали протокол з офіційними результатами виборів Президента України, згідно з яким переможцем був визнаний Віктор Янукович, як такий що "не відповідає волевиявленню українського народу".

За це Магера фактично поплатився, коли Янукович таки став Президентом. 2012-го року Київський апеляційний адмінсуд звинуватив членів Центрвиборчкому — Андрія Магеру та Валерія Шелудька — в незаконній реєстрації кандидатом у депутати колишнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, оскільки той не мешкав протягом останніх п`яти років в Україні. Згодом послідувало ще два рішення суду щодо "протиправних дій" заступника голови ЦВК. "Рішення суду були абсолютно з надуманих причин... Зараз навіть трохи смішно про це говорити. Але тоді чітко прослідковувалась певна "травля" неугодних членів ЦВК", - коментує Магера.

Нині, за його словами, ситуація змінилась: "Зараз такого тиску нема, ні з боку Президента, ні з боку Прем'єр-міністра. Є абсолютно нормальне розуміння ролі ЦВК в державному механізмі. І з їхнього боку - абсолютно коректна поведінка щодо ЦВК".

Фото: Макс Требухов

Правда, стосовно роботи парламенту у заступника голови ЦВК виникають питання. Він активно критикує новий закон про місцеві вибори і навіть називає його гіршим, ніж закон часів Януковича. Втім, підготовка до виборів за новини правилами йде повним ходом. ЦВК провела кілька засідань для узгодження так званих "технічних" нюансів виборів. Після одного з них ми зустрілись з Магерою, хоча офіційно він перебував у відпустці.

LB.ua поспілкувався з Андрієм Магерою про повноваження членів ЦВК, стан підготовки до місцевих виборів та про конституційну реформу в Україні.

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист

12 із 15 членів ЦВК перебувають на посаді уже дев'ять років замість передбачених у законодавстві семи. Наскільки, на вашу думку, нинішній склад комісії є повноважним для організації місцевих виборів?

Восени 2014 року до Закону «Про Центральну виборчу комісію» були внесені зміни, якими передбачено, що у разі спливу 7-річного строку з моменту призначення член ЦВК продовжує виконувати свої обов'язки до тих пір, поки він не буде звільнений Верховною Радою за поданням Президента. Такі зміни були прийняті для того, щоб уникнути будь-яких законодавчих прогалин з цього питання, тобто щоб ЦВК мала повноваження в тому числі і у випадках, коли виборчий процес припадає на закінчення фактичного терміну повноважень членів Комісії.

Втім, виникла ситуація, коли жоден член ЦВК не може навіть звільнитися з посади за власним бажанням, у нього немає такої підстави. Лише після закінчення терміну повноважень рішенням Верховної Ради за поданням Президента.

Тобто якщо парламент не зможе запропонувати Президенту нових членів ЦВК, то вони...

...виконуватимуть свої обов'язки до тих пір, поки не буде прийнято відповідне рішення. Я не хотів би говорити, що це може тривати до безкінечності, бо це не нормальна ситуація. Але ми (члени ЦВК — Авт.) повинні відповідально ставитися до покладених на нас повноважень. Ми ж не малі діти, щоб в якийсь момент не прийти на роботу і тим самим заблокувати роботу ЦВК.

Президент заявляв, що вже чотири рази звертався до парламенту з приводу призначення нових кандидатів до складу ЦВК. Чи варто сподіватись на конструктивну роботу депутатів з цього питання?

З мого боку не етично оцінювати роботу політичних органів: Президента чи парламенту. Я розраховую, що це питання буде вирішено. Чи правильно це робити напередодні виборчого процесу з місцевих виборів? Думаю, що ні. Не зовсім вдалий час для кадрових рішень в ЦВК. Зараз ми активно приймаємо рішення щодо місцевих виборів і продовжуватимемо цим займатися в найближчий час.

Окремі депутати пояснюють відкладення питання про заміну членів ЦВК перебуванням країни фактично в статусі воєнних дій.

Фактор війни на внесення змін до складу ЦВК жодною мірою не впливає. Скоріше на можливість проведення місцевих виборів на окремих територіях Донецької і Луганської областей 25 жовтня.

До речі, окремі депутати заявляють про нелегітимність складу ЦВК, забуваючи при цьому, що виборчий процес 2014 року проводила ЦВК, 12 із 15 членів якої уже працювали восьмий рік. І ті ж 12 із 15 членів підписували протокол про визнання цих депутатів обраними. Якщо вони ставлять питання про нелегітимність ЦВК, то тим самим чи не ставлять вони питання про свою нелегітимність?

Я би не хотів цю тему розвивати, це — шлях у безвихідь. Однак, наголошую, легітимною є і ЦВК, і Верховна Рада. Щоб не було жодних сумнівів... Треба лише вирішити питання щодо заміни 12 членів ЦВК. І найбільш оптимально, як на мене, до цього питання повернутися парламенту після місцевих виборів.

Фото: Макс Требухов

Критика нардепів звучить і в сторону голови ЦВК Михайла Охендовського, зважаючи на те, що він очолив комісію за часів Януковича.

Кожна людина може мати симпатії/антипатії до Охендовського, до мене, до будь-кого з членів комісії. Однак, і глава ЦВК, й інші мої колеги максимально доклалися до того, щоби вибори Президента, парламенту відбулися на досить високому, як на мене, рівні. Більше того — в умовах зовнішньої агресії з боку Російської Федерації. І це не лише оцінка ЦВК, такі судження звучали як з вуст українських, так і міжнародних аналітиків, спостерігачів та експертів. Пригадайте, набагато менше нарікань звучало після проведення парламентських виборів 2014 року, порівняно з тими, які відбулися двома роками раніше.

На якій стадії наразі підготовка до місцевих виборів?

З боку ЦВК проблем у підготовці жодних немає. Ми справимося з покладеними на нас обов'язками. На даному етапі комісія ухвалила низку рішень, які стосуються переліку першочергових заходів на виконання вимог Закону "Про місцеві вибори". Зокрема, затвердила форми подань від місцевих організацій політичних партій щодо кандидатур до складу територіальних і дільничних виборчих комісій; форму посвідчень кандидатів, уповноважених осіб політичних партій, довірених осіб, офіційних спостерігачів від партій і громадських організацій; а також ряд інших форм документів, необхідних для роботи ДВК.

Крім цього, ЦВК звернулася до Верховної Ради з проханням уточнити перелік адміністративно-територіальних одиниць на території Донецької і Луганської області, які вважаються окупованими, виходячи із закону про статус окупованих територій.

Нагадаю, парламент прийняв постанову про перелік окупованих населених пунктів на Донбасі. Правда, він – не зовсім точний, у ньому немає навіть міста Дебальцево (яке контролюється сепаратистами «ДНР» з 19 лютого цього року – ред.). ЦВК ж потрібен перелік адміністративно-територіальних одиниць, за якими обиратимуться відповідні місцеві ради. Відсутність цього списку певною мірою гальмує прийняття рішення щодо тих територій, де вибори не відбудуться.

А що стосується підготовки членів ДВК і ТВК...

Якщо відверто, то я їм не заздрю. Членам ДВК і ТВК доведеться застосовувати досить "сирий" закон. Крім цього, їм треба буде вивчити цей закон за досить невеликий час.

Уже зараз можна говорити, що "на відмінно" підготувати їх ми не зможемо, і для цього є об'єктивна причина: закон про місцеві вибори був прийнятий за два місяці до них самих. Я вважаю це неприйнятним. Що заважало парламенту ухвалити нові виборчі правила в лютому-березні цього року?! Чому це потрібно було робити в останній момент?!

Скажу вам більше, депутати відтягують і прийняття закону про парламентські вибори на пропорційній основі. Верховна Рада запланувала розгляд такого законопроекту аж в четвертому кварталі 2017 року. Я розумію, що депутати собі відміряли багато років існування в складі нинішнього скликання парламенту і сподіваються, що якщо через два роки ухвалять новий закон, то нинішню Раду ніхто не розпустить раніше.

Ми живемо в дуже непередбачуваних умовах. Депутати повинні розуміти, що, не дай Бог, завтра буде певний соціальний вибух, то найпростіший спосіб його погасити — призначити позачергові парламентські вибори. У випадку, якщо парламент так і не поспішить з ухваленням нових виборчих правил, доведеться використовувати стару систему, яку вони, до речі, зараз так активно критикують. Вочевидь, забули і про те, що однією з вимог Майдану, на хвилі якого сформована нинішня Рада, було ухвалення нового закону про вибори народних депутатів. Крім цього, в коаліційній угоді прописано його прийняття впродовж першої сесії. А з вересня розпочинається вже третя.

Фото: Макс Требухов

На етапі розробки законопроектів про місцеві вибори ви заявляли в коментарі LB.ua, що будь-який ухвалений закон буде кращий, ніж старий. Ви змінили свою думку після прийняття нового закону?

На жаль, я помилився в своїх судженнях. Не міг уявити, що може бути прийнятий закон, гірший за той, за яким проводилися вибори у 2010 році. Як виявилося, може...

Якщо говорити про позитиви нового закону, то їх, на жаль, дуже мало. По-перше, це — його коротка назва. По-друге, можливість обрання міських голів великих міст у два тури. І по-третє, в законодавстві з'явилась норма про гендерну рівність. Власне, це стосується не лише жінок, думаю, через кілька років ця норма більше захищатиме чоловіків.

Всі решта норми нового закону про місцеві вибори (одні — менше, інші — більше) піддаються критиці. Починаючи від самої виборчої системи, виборчого бар'єру, різко піднятого з 3% до 5%, який унеможливлює появу нових політичних сил, закінчуючи монополізованим правом місцевих організацій всеукраїнських за своїм статусом політичних партій на висунення кандидатів в місцеві органи влади крім сільських і селищних рад, а також багатьма процедурними моментами.

Хіба можуть бути вибори гірші, ніж у 2010 році?

На жаль, чинний закон про місцеві вибори не закладає перешкод для зловживань під час виборчого процесу хоча б з однієї простої причини — він передбачає існування дуже дрібних виборчих округів, на яких відбуватиметься досить запекла боротьба. Це добре, якщо вона відбуватиметься в межах правового поля. А якщо буде велика спокуса запустити в хід підкуп, адміністративні важелі? До речі, не обов'язково з боку виконавчої влади, може бути вплив з боку роботодавців...

В першу чергу, ми, як виборці, повинні переглянути власне ставлення до виборів. Пам'ятати про рівень нашої відповідальності, раз і назавжди усвідомити, що гречка, підкуп на виборах — це неприйнятні речі.

На прикладі Чернігова бачимо, що українці ще не свідомі цього.

Якщо ми не вийдемо з цього зачарованого кола, то нічого позитивного в нашій країні очікувати не варто. Кожна людина повинна мати власну гідність і поважати себе, щоб не виходити за межі закону.

Підготовка нового закону про місцеві вибори спочатку виглядала досить серйозною: була сформована робоча група з політиків і експертів, йшлося про розробку єдиного закону. Кому була потрібна ця показуха, якщо все рівно парламент ухвалив інший закон?

Депутати зробити велику помилку, коли під виглядом співпраці з громадянським суспільством де-факто мали кулуарні домовленості і прийняли інший закон.

Після того, як парламент так вчинив з представниками громадянського суспільства, йому буде дуже важко відновити їхню довіру. Я переконаний, що багато хто з депутатів, котрі до цього були причетні, шкодує про такі наслідки. А ті, хто їх не усвідомлює, матимуть серйозні електоральні втрати.

Фото: Макс Требухов

Трагедія цієї ситуації полягає в тому, що знехтувані побажання і колосальна робота таких поважних інституцій як ОПОРА, рух “Чесно”, Комітет виборців, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) і так далі. За останніми опитуваннями, українці найбільше довіряють волонтерам (на першому місці) і громадським організаціям (на другому). Тому з цими структурами, в першу чергу, треба рахуватися.

Як ви оцінюєте той спосіб, в який в парламенті зібрали голоси за ухвалення закону про місцеві вибори? Протисканням, домовлянням, торгами...

Це — хибний шлях. Я думаю, що певною мірою такий спосіб реформування, зокрема виборчого законодавства, свідчить про хворобу росту парламенту.

Більша половина нинішнього складу Верховної Ради — це нові люди, без досвіду законопроектної роботи. Вони голосують, як правило, виходячи з партійних інтересів, за рішенням фракцій. Однак, для багатьох із депутатів такий спосіб ухвалення рішень, про який ви сказали, - більш прийнятний.

Щодо суті нового закону про місцеві вибори. Жодних відкритих списків, на темі яких так активно піарились його автори, в ньому немає.

Кумедно виглядає, коли говорять про відкриті списки, нібито передбачені законом. До прикладу, у Києві буде 120 територіальних виборчих округів, бо саме така кількість депутатів обиратимуться до міської ради. Міська організація будь-якої партії на своїй конференції може висунути максимум 121 кандидата (120 — в кожному окрузі і один — перший кандидат списку, який балотуватиметься в межах міста і не прикріплюватиметься до жодного округу).

Таким чином, виборець отримає виборчий бюлетень, де буде зазначена назва партії, прізвище першого кандидата списку, після цього — клітинка для голосування і правіше — прізвище кандидата в цьому ж територіальному окрузі.

Тобто кожна місцева організація партії нав'язуватиме виборцю по одному кандидату, за якого можна проголосувати. Голосуючи за певну партію, ви обиратимете одного кандидата. Як у радянські часи в універмазі – лише один сорт ковбаси. Отакий собі вибір без вибору.

Про "відкриті" списки можна говорити, якщо кожна організація партії пропонувала би на вибір 7-10 прізвищ своїх кандидатів у кожному ТВО.

Чи можна говорити про порушення прав переселенців, зважаючи на те, що вони не зможуть проголосувати на цих виборах?

Якби я хотів говорити популістичні речі і загравати з внутрішньо переміщеними особами, то сказав би щось на кшталт: "Яка злочинна влада, котра позбавила їх такого права..."

Фото: Макс Требухов

Про права будь-яких громадян, які мають право голосу на місцевих виборах, треба говорити, виходячи з того, що в Україні існує загальне і рівне виборче право. Це означає, що будь-який громадянин України має право голосу на місцевих виборах, якщо він є членом відповідної територіальної громади. Що таке членство в територіальній громаді? Це наявність в громадянина України зареєстрованого місця проживання в межах окремо взятої громади. І будь-яких винятків в цьому питанні, як на мене, не можна робити навіть для переселенців.

Тим паче, є й такі категорії громадян як трудові мігранти... До прикладу, в Києві їх — кілька мільйонів. Вони ж також не голосують на місцевих виборах.

Так, є різні категорії громадян, котрі в силу пошуку роботи чи за певними сімейними обставинами проживають не за місцем реєстрації. Більше того, в Конституції України йдеться, що право голосу на виборах місцевих органів має не стільки громадянин України, скільки житель відповідної територіальної громади. Тобто Конституція України могла мати на увазі не лише громадян України, але й іноземців і осіб без громадянства. До речі, в європейських країнах існує не тільки практика, але й законодавство, за яким право голосу на місцевих виборах мають не лише громадяни відповідних держав, а іноземці, котрі мають дозвіл на проживання.

Загалом принципи підходу до застосування виборчого права в ЄС відповідають українським в частині надання права голосу усім громадянам, незалежно від місця проживання, на президентських та парламентських виборах. Правда, в Україні на виборах до Верховної Ради — лише у пропорційній частині. Знову ж таки, не важливо, де людина проживає, якщо йдеться про голосування за кандидатів на посаду президента чи загальнонаціональний партійний список.

Наприкінці серпня парламент, вочевидь, попередньо схвалить зміни до Конституції. Чимало емоцій викликала норма законопроекту про внесення змін до Конституції щодо особливостей місцевого самоврядування Донецької і Луганської областей. Як би ви оцінили присутність її в прикінцевих положеннях Основного закону у випадку ухвалення такого рішення парламентом?

На моє глибоке переконання, замість того, щоб замінювати стіни в будинку, краще побудувати новий... Тобто замість того, щоб вносити "косметичні" зміни, варто прийняти абсолютно нову Конституцію. Так, чинна була дуже прогресивна в 1996-му році, але вона вже використала весь свій потенціал. Тому треба її повністю змінювати. І таким чином, переформатувати суддівську владу, вирішувати питання щодо припинення громадянства тих осіб, котрі зі зброєю в руках підняли повстання проти центральної української влади, та багато інших актуальних проблем.

Що стосується норми про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, то, як би не було боляче, але фактом залишається те, що Україна в сучасних міжнародних відносинах є об'єктом, а не лише суб'єктом. На жаль, ми не все вирішуємо в світовій політиці. І тому не можемо існувати ізольовано.

З одного боку, ми хочемо отримати кредити МВФ, мати підтримку з боку США, Канади, Японії та інших країн міжнародного співтовариства. А з іншого — очікуємо максимально прийнятного для себе результату щодо ситуації на Донбасі. Звісно, ми можемо йти врозріз із позицією тих країн, які нас зараз підтримують, але завтра опинимося без кредитів МВФ і міжнародної підтримки.

У прикінцевих положеннях законопроекту про внесення змін до Конституції записано: "Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей регулюються окремим законом". З точки зору Конституції, це нічого не означає. Все залежатиме від того закону, яким безпосередньо регулюються ці особливості місцевого самоврядування. Сьогодні їх можна розширити, а завтра — звузити.

Тобто жодною мірою така норма Конституції на цілісність і єдність України не впливає?

Ні. І жодною мірою не йдеться про якийсь особливий статус (Донбасу — Авт.)... Йдеться про особливості здійснення місцевого самоврядування. Те саме в Конституції стосується міст Києва і Севастополя, місцеве самоврядування яких регулюється окремими нормами законодавства. Для прикладу, щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування у Севастополі: посада міського голови не передбачена.

Фото: Макс Требухов

Тоді чому, на вашу думку, виникло стільки галасу довкола цієї норми?

Вибори... Місцеві вибори попереду.

Тобто все це — лише політичний популізм?

Це сказали ви (сміється). Я не можу такого казати.

Що стосується змін до Конституції в частині запровадження інституту префектів. Чи можна говорити про посилення президентської вертикалі?

Критики президентського проекту, як на мене, дещо перебільшують, заявляючи, що під положеннями щодо префектів криється певна узурпація влади. Насправді це не так.

Математичним рівнянням повнота функцій, наприклад, голови облдержадміністрації виглядає наступним чином: губернатор = префект + голова обласного виконавчого комітету.

Сьогодні голова облдержадміністрації уособлює дві функції: першу — контрольну (як представника президента) і другу — виконавчу. Шляхом внесення змін до Конституції ця посада розділяється на дві. Обласна рада створює виконавчий комітет на чолі з головою, до відання якого перейдуть питання бюджету, майна, виконавчої діяльності на території відповідної області. Тобто в руках виконкомів будуть реальні важелі впливу. Крім цього, вводиться посада префекта, який виконуватиме контрольні функції і лише сигналізуватиме Президентові про порушення в діяльності ради.

Тобто жодного посилення центральної влади не відбудеться, оскільки Президента не впливає на формування виконкомів. Повторюсь, це роблять облради, склад яких формується шляхом виборів.

Можливо, реформа з децентралізації влади не на 100% є вдалою, але це — крок вперед. В Європі немає жодної унітарної централізованої великої за населенням та територією держави, якою є на сьогодні Україна. Природня необхідність, щоб наша держава була децентралізована. В першу чергу, для того, щоб місцева влада стала нарешті відповідальною не лише перед центральною владою, але й перед своїми виборцями.

Вікторія МатолаВікторія Матола, Журналист