Все публикацииПолитика

Іменем Азарова-3. «Мерзкая ложь»

Перші дві частини власного розслідування читайте тут і тут.

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua
Іменем Азарова-3. «Мерзкая ложь»
Фото: Макс Левин

Якщо коротко переповісти, то наша історія про те, як переживши реконструкцію, шкільний басейн перестав працювати для школярів. Відновлювали його за держкошт, але після ремонту установа, де-факто, стала приватною. Формально басейн нині таки комунальний, але на практиці є таким собі «додатком» до приватного медичного центру «Феско», що розташувався в його стінах. Власник цього підприємства - головний «регіонал» Броварів Сергій Федоренко, який також є лікарем та радником прем’єр-міністра Азарова.

Федоренко не тримає в секреті: надання коштів на ремонт з держбюджету пролобіював Микола Азаров. Це добре. Погано інше - Азарова не хвилює, що басейн перетворився на дорогий комерційний заклад та не обслуговує школу №9, як це було до реконструкції. Ще гірше те, що Азаров в цьому обізнаний, бо приїжджає сюди на процедури.

Однак замість того, щоб «по-людськи» відреагувати на публікацію про басейн, тобто нарешті почати оздоровлювати дітей школи №9, Азаров назвав статтю «мерзкой ложью».

На своїй сторінці в Facebook він написав: "Я крайне возмущен публикацией на этом "желтом" интернет-сайте, где мне приписали, что я отобрал школьный бассейн в Броварах, чтобы самом в нем плавать. Мерзкая ложь!".

І далі в такому ж стилі:

"К сожалению, в нашей стране можно врать бесстыдно и безнаказанно. Это горько, потому что не в моих оскорбленных чувствах дело, а в том, что наше общество целенаправленно калечат, лишают моральных принципов и позитивной перспективы, - добавил Азаров. - К сожалению, я ни разу не плавал (хотя люблю плаванье) в бассейне, который действительно реконструирован при поддержке нашего Правительства. Как и многие другие спортивные объекты. И сколько бы кто ни злобствовал, мы будем продолжать строить школы, детские сады, больницы, бассейны, спортзалы и стадионы. Да, а гордость Броваров - "олимпийский бассейн" - безусловно таковым и останется, бассейном для тренировок наших спортивных надежд", - заявив прем’єр.

Фото: Тетяна Чорновіл

Автор публікації «Іменем Азарова» не може залишити цей емоційний спіч без коментаря. Адже якось неправильно, коли слова про те, що ЗМІ калічить суспільство, лунають з вуст людини, яку важко запідозрити в турботі за здоров’я нації (як красномовний приклад, родина Азарова має безпосередній стосунок до втрати Державною податковою службою кількох оздоровчих санаторіїв) .

Також автор розуміє, що Микола Янович - занята людина, але перед тим, як говорити «мерзкая ложь», треба було хоча б прочитати статтю. В ній немає слів - «Азаров плавав у басейні». Справа в тому, що під час підготовки статті автора анітрохи не цікавили жовті подробиці особистого життя Азарова, тому журналіст вживала загальніші вислови: «користувався басейном». Адже плавав, не плавав - не так важливо, автору було досить дізнатися, що Микола Янович періодично приїжджає в басейн на лікувальні процедури, під час яких користується дорогим медичним обладнанням, купленим за кошти державного бюджету. Також під час цих візитів Азаров бачить обдурених учнів обдертої школи (не може не бачити), які після реконструкції басейну залишилися без плавання на уроках фізкультури, хоча до цього плавали регулярно і безкоштовно. Хіба це не означає, що басейн був забраний у дітей?

Так де ця «мерзкая ложь»?

До речі, до появи коментаря Азарова, автора в брехні звинуватила прес-служба Прем’єр-міністра. В листі, який надійшов від них, стверджувалося, що діти школи №9 мають заняття з плавання в басейні. Як доказ прес-служба Кабміну прислала розклад роботи басейну, в якому в певні дні тижня у ранкові часи значаться заняття для школи №9. Автор відвідала одне таке п’ятничне «заняття» об 11 годині ранку.

Вже у роздягальні стало зрозуміло, що ніякого масового запливу дітей 9-ї школи не буде: тут переодягалося лише три дівчинки, в басейні до них приєдналося ще 6 хлопчиків. Діти підтвердили, що всі вони зі школи №9 . А на питання, чому їх так мало, розповіли, що було більше, але інші діти скоро перестали ходити. «Батьки не можуть заплатити», - пояснила тренер.

Отже, це був ніякий не урок фізкультури, а звичайне комерційне відвідування басейну, заплатив – плаваєш. Таким чином, Комунальне підприємство «Оздоровчо-реабілітаційний центр», на балансі якого знаходиться басейн, не виконує вимоги броварської міськради, яка під час передачі майна зобов’язала КП оздоровлювати школярів, а у вільний час займатися комерцією.

Тренер діток розповіла, що ціна басейну розлякала багатьох маленьких спортсменів.

«На початку року було 27 дітей, але більшість скоро перестала ходити, бо ми не змогли домовитися з керівництвом басейну на меншу ціну - хоча б на 20 грн. за урок. Хоча, скажу вам чесно, спочатку ми сподівалися на символічну ціну – 10 грн., і нас буквально шокували ціною в 45 грн. за урок, що триває 45 хв., але згодом керівництво басейну пішло на зустріч і знизило ціну до 35 грн. і то тільки тому, що в ранкові часи басейн не завантажений», - розповіла тренер. Вона додала, що минулого року навчала дітей у басейні «Купава» безкоштовно, але нині він закрився на ремонт, а більше діткам йти нікуди.

Отже, як би там не обурювалася прес-служба Кабміну, автор черговий раз переконалася, що після реконструкції басейн перестав виконувати соціальні програми, і для школярів ціни тут нічим не відрізняються від цін приватних закладів. А то навіть і дорожче. Наприклад, комплекс «Аквапарк -Термінал» (у тих самих Броварах), де басейни - з фонтанами та хвилями та ще - на додачу - більше десятка гірок, коштує для дітей в будень: 90 грн. - 3 години!

А ще приватні власники аквапарку дозволили безкоштовно займатися юним спортсменам «Школи спортивного плавання ім. Силантьєва». А в «комунальному басейні», як бачимо, юні спортсмени змушені платити чималі кошти. Де логіка?

«Соціалка» басейну біля 9-тої школи обмежується знижками для інвалідів, вони платять 50% (25 грн. за годину). Також керівництво басейну повідомило автору, що вони не відмовляють в індивідуальних проханнях інвалідів чи багатодітних мам, які просять безкоштовний абонемент.

Однак, як зрозуміла автор, загальна кількість таких людей не велика. Отож особливого соціального навантаження басейн не несе.

А ще автор переконалася, що в приміщені басейну безліч світлин із зображенням Миколи Азарова. Коли автор намагалася їх сфотографувати, трапився скандал. Молода жінка почала вихоплювати фотоапарат та кричати на журналіста, мовляв, зйомка заборонена, бо басейн ПРИВАТНИЙ.

«Невже!» - обурилася автор.

Фото: Тетяна Чорновіл

У цей час з’явився герой публікації «Іменем Азарова», лікар Миколи Яновича - Сергій Федоренко, який спробував залагодити конфлікт. В результаті, ми мали тригодинну розмову в його кабінеті, де світлин з Азаровим виявилося ще більше. Особливо вражав великий портрет над столом, на якому посміхався молодий Микола Янович.

Сергій Федоренко палко переконував журналіста, що завдяки йому та Азарову вдалося врятувати басейн, інакше він би допрацювався до аварійного стану і його довелось би закрити.

«Хіба погано, що басейн працює?» - допитувався Федоренко.

Звісно добре, набагато краще, ніж якби 13 млн. грн. бюджетних коштів, які пішли на ремонт басейну, були вкрадені в якомусь іншому проекті.

Отож автор відповіла: «Ні, все чудово. Ви з Азаровим просто молодці, що врятували басейн! Але, коли будете купати дітей школи №9?»

Однак Федоренко почав пояснювати, що безкоштовні або недорогі за ціною заняття з плавання для всіх учнів школи №9 неможливі. Тому що, басейн настільки збитковий, що навіть нинішня зависока ціна не покриває витрат. За його словами, собівартість плавання однієї людини тут дуже дорога через особливу технологію очистки води. З тієї ж причини, тут не можуть купатися великі учнівські групи. Отже, навіть теоретично, басейн не може обслуговувати школу №9.

Все це свідчить про неефективне використання бюджетних коштів. А це вже питання не лише до Федоренка, а й до Азарова.

А саме: чому держава - за ініціативою Азарова - виступила інвестором наперед провального проекту? Тобто 13 млн. грн. було вкладено в басейн, який не приносить місту прибутків, навпаки збитковий, та ще, крім того, не здатен виконувати соціальні програми?

Ось можемо подивитися документ з податкової, який доводить, що басейн, який орієнтується на людей забезпечених, не приносить місту прибутки.

Хто за це відповість? Шановні, або заробляйте кошти для міста, або купайте дітей! А тут ні те, ні інше.

І хіба це правильно, що соціальний заклад, яким був басейн до 2004-го року, перепрофілювали в елітний, ще й за державні кошти? Хіба не логічно, що за кошти державного бюджету повинні фінансуватися соціальні заклади для потреб якнайширшого кола населення, яке в Україні не дотягує навіть до середнього класу, а елітні заклади повинен будувати приватний інвестор?

Отож басейн при школі №9 повинен був реконструюватися саме як соціальний заклад, тобто з використанням дешевших технологій, для оздоровлення максимальної кількості броварських дітей. Ці діти і хлорованій воді, як в аквапарку, були би раді, а задля задоволення вимогливішої публіки знайшовся б і приватний інвестор.

Тепер - головне питання: що перешкодило реконструкції басейну біля школи №9, як соціального закладу? Автор ламав голову, і пробачайте, Миколо Яновичу, але не знайшов жодного логічного пояснення, окрім одного – в такий басейн, де коридором бігають натовпи дітлахів, не приїхав би на процедури пан Азаров.

До речі, Микола Янович є палким прихильником всіх звинувачень проти колишнього прем’єра Юлії Тимошенко, і щодо газової справи, і тих, що не дійшли до суду – медичні автомобілі, кіотські кошти тощо.

А чим, по суті, від усіх цих справ відрізняється історія з басейном? Є збитки для бюджету? Звісно, є! 13 млн. грн. витрачено, а басейн збитковий. Є нецільове використання коштів? Звісно, є! Бровари потребували басейн для соціальних програм, для оздоровлення дітлахів, а отримали басейн для забезпечених громадян.

Подібних випадків у країні безліч. Наприклад, сотні мільйонів йдуть на будівництво вертолітних майданчиків. Хто відповість за цю державну інвестицію, адже зрозуміло, що проекти не будуть ані прибутковими, ані потрібними переважній більшості громадян. Натомість, ще багато українських школяриків мусять бігати в холодний туалет на вулиці - хоч дощ, хоч сніг, адже для шкільних туалетів коштів не вистачає. Інколи їх не вистачає й для самих шкіл: пам’ятаєте, закриття україномовних шкіл у Донецькій області?

Далі, десятки мільярдів гривень йдуть на реконструкцію аеропортів. З одного боку, це добре, з іншого - не зрозуміло, чому гігантські суми виділяються на будівництво смуг такої довжини і міцності, що можуть приймати космічні кораблі, а також на обов’язкове будівництво віп-терміналів у цих аеропортах?

Фото: Макс Левін

Чи окупиться таке витратне будівництво? Звичайно, ні. Чи потрібен віп-термінал переважній більшості громадян? Відповідь очевидна. Адже в країні більшість тих самих громадян літаком жодного разу не користувалася. Зате мільйони простих маленьких українців, на відміну від високих чиновників, їздять у київському метро і бачать банери, де батьки маленької Насті чи Вадима просять пожертвувати кошти на операцію за кордоном, бо в Україні до сих пір не збудована «Лікарня майбутнього». Хоча для цієї лікарні коштів потрібно менше, ніж пішло на облаштування віп-життя одного відомого громадянина України в минулому році – купівля для нього масажних столів з підігрівом, позолочених меблів, будівництво віп-терміналів чи реконструкція державних дач.

До речі, в Криму за чималі кошти була реконструйована і прем’єрська дача – це камінчик в город пана Азарова. А також за державні кошти були облаштовані пляжі в Гурзуфі, якраз навпроти санаторію «Пушкіно», який контролює родина Азарових.

Поза тим, обличчя дітей на банерах у метро постійно міняються. І страшно навіть подумати, яка доля тих дітей, чиї фото зникають.

Отже, питань щодо ефективного використання державних коштів - багато, а відповідь журналістам з високих кабінетів одна – «Мерзкая ложь!».

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua