Ми багато до чого звикли. До того, що з бійки 18 травня «доказів побиття журналістів не існує», що міліція після штурму Святошинського РОВД у позі лежачих морських котиків вказує на невимовний біль і страждання. До того, що трупи у райвідділках виникають лише з причини серцевої недостатності, а відбиті нирки, запхані в анус пляшки то справа Європейського суду з прав людини, до якого мало хто доходить. Ті ж, хто вибираються з відділку, як нещодавно скатований у Чернівецькій області 19-річний Іван Ткачук чи виповзають – як Ірина Крашкова – до сусіднього села, ще й винні що вижили і розповіли, - у міліції на все знайдеться «алібі», або ж – максимум зроблять катам у погонах догану за «порушення етичних норм». Це ніби домашній «цирк на дроті».
Тепер нашим можновладцям удома тісно, - вони почали не впускати сюди людей, які заважають їм мати на все «алібі». Можна впускати Жиріновського, можна надавати запросто українське громадянство ще донедавна напряму пов’язаному із Кремлем Вадиму Новінському, дозволяти йому зайти в ранзі недоторканого народного депутата в парламент. А можна дочекатися, поки такий собі хлопець із люлькою в зубах, що щовечора сидить в одній із київських кнайп після вочевидь дуже небезпечної для держави Україна роботи – верстання книжок у видавництві історичної літератури «Темпора», сидить та й снує плани по розвалу цієї-от держави – дочекатися заки він виїде на тиждень додому, до Москви. А відтак не впустити його назад.
Так, окрім роботи дизайнером Юра також ходив на акції протесту, їх фотографував, і – о рани – передавав ці фото «Українській правді»! Одного разу навіть потрапив на кілька годин до СІЗО, але це ж було після заборони діючим президентом святкування Дня свободи, себто річниці Помаранчевої революції, - дуже небезпечне знаєте дійство. Після цього Барабашу впаяли адмінправопорушення, на даний момент єдине. Але ж як звучить! Також Барабаш був помічений у співпраці з організацією «Чорний комітет», що оголосила про «недопуск в Україну свого активіста». Проте коли діяльність ЧК така небезпечна, то чому СБУ не хапає їх під своїми стінами, коли вони виступають на захист Юрка, адже ж керівництво куди серйозніша здобич, ніж якись там «активіст»! Відверто заявляють, що режим Януковича їх як українська влада не влаштовує. Пікетували Адміністрацію президента на захист сумських хлопців, що поплатилися за зображення президента з червоною цяткою на лобі.
Втім, почекаємо, - недарма ж навколо кола журналітсів та активістів були ще «люди у штатському» та з камерами. Ось одному активісту-росіянину, журналісту «Коммерсанта» Артему Скоропадському вже депортацією погрожували. Тепер його називають «наступним у черзі». Активістка правозахисниця Анна Прейс з цього приводу наголосила: «Скидається на те, що Україна йде шляхом Білорусі, оскільки подібна практика заборони в'їзду існує і там. Барабаш не злочинець, він нікого не грабував, не вбивав, у нього лише адміністративна судимість, але, наскільки я знаю, це не є підставою для заборони в’їзду [...]. СБУ повинно пояснити своє рішення, оскільки у нас з Барабашом схожі погляди, і можливо, я також небезпечна для України».
Натомість якщо розкинути гіпотези ширше – ЩО ЦЕ БУЛО? Чи це проблема окремо взятого громадянина Росїі Барабаша Юрія. Чи натяк на те, щоб власники іноземних паспортів вели себе в Україні нижче трави (що ж, не Росії єдиній невпущеним свого часу Каськівим хвалитися, ми то огого, - сам Барабаш!). Чи подзвін по громадських об’єднаннях на кшталт «Чорного комітету» (а після Врадіївки та штурму Святошина таких неформальних об’єднань може наплодитися чимало). Чи «чорна мітка» видавництву, де він працював – а «Темпора» випускає чимало перекладної літератури «до роздумів» із Заходу, що розкривала сутність як попередньої комуністичної злочинної епохи, так і її наслідків у процесах трансофрмації. Чи – як припустила народний депутат від УДАРу, письменниця Марія Матіос, «помста тим громадянам українського походження, хто налагоджує мости поміж двома державами та піклується про добре ім’я України, в тому числі на російських просторах». Нагадаю, - окрім того що сам Юрій активно «налагоджує та піклується», але й його дід московський літературознавець Юрій Барабаш та його мати відомий російський кінокритик Катерина Барабаш, також.
Або це просто дурість. Бо звісно, можна із лагідно-кам’яним обличчям пояснювати, пані Сафонова, на які закони та розпорядження Кабміну опиралася СБУ, коли приймала рішення по Барабашу, як теж козиряти тезою, що «це світова практика», - не розкривати сутності справи, можна радити Юркові битися головою об стіну нашого посольства та наших судів, але факт буде фактом: СБУ замість того, аби займатися п’ятою колоною проросійських структур, партій, парамілятарних організацій у Криму, Одесі, Донбасі злякалася простого хлопця із люлькою з київського кафе.
П.С. А ще мені сподобалося, як охоронці-міліціонери під час акції на підтримку Барабаша мирно дозволили пов’язати на дверях громадської приймальні стрічку-символ «нон-грата СБУ». Цирк так цирк, які «терористи» – така й реакція.