Народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області України.
Закінчив історичний факультет Львівського університету (1994, спеціальність — історик, викладач історії), аспірантуру Львівської політехніки (2001, спеціальність — політологія та соціологія).
Працював:
лаборантом (1987—1989) та старшим лаборантом (1991) Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР;
лаборантом Верхньодністровської слов'яно-руської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР (1987—1988);
керівник націоналістичної молодіжної організації — Товариство «Спадщина» (1988). Брав участь в національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. У 1989 його було арештовано за організацію несанкціонованого мітингу.
З 1990 — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.
У 1991 разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої у 2004 в Всеукраїнське об'єднання «Свобода».
У 1994—1998 — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.
З 1996 — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».
З 1999 — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».
Наприкінці 1999 очолив молодіжне крило Соціал-національної партії України (СНПУ) «Патріот України».
З 2002 — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.
Активний учасник «Помаранчевої революції». Під час подій листопада-грудня 2004 був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам'ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».
З 2005 — голова партії «Народний союз «Українці!»», реорганізованої в Громадянське об'єднання «Український дім».
З квітня 2006 по грудень 2007 — депутат Львівської обласної ради від блоку «Наша Україна».
У лютому 2010 року Парубій звернувся до «Європейського парламенту» переглянути свою негативну реакцію на рішення екс-президента України Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері, лідеру «Організації українських націоналістів», звання Героя України.
З 2007 по 2012 — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В'ячеслава Кириленка «За Україну!».
3 лютого 2012 написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт змін».
З 2012 по 2014 — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.
Під час Революції Гідності був комендантом Майдану, керівником Самооборони Майдану.
У 2014 році був секретарем РНБО.
З 2014 до 2016 року був першим заступником Голови Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України 8 скликання, був обраний від партії “Народний Фронт” (№4 у списку). Член Політичної та Військової рад партії. Керівник БО “Благодійний фонд підтримки добровольців”.
У 2019 році був обраний народним депутатом 9 скликання від партії “Європейська Солідарність” номером 2 у списку як безпартійний. Член однойменної фракції. Член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Одружений, виховує доньку Ярину.
02.09.2019