Кастро Фідель

1-й голова Державної ради Куби

Місце народження

Народився 13 серпня 1926 року в Ор'єнте на Кубі в родині заможного землевласника іспанського походження. Батько, Анхель Кастро Архіс (1875–1956); мати Ліна Рус Гонсалес. Виховувався матір'ю у католицькій традиції, як і інші діти в родині. Родина володіла квітучою плантацією площею 25 000 акрів (10117 га.) та мала 400 робітників. Нині родинна вілла Кастро є музеєм. Офіційна біографія Фіделя Кастро, видана на Кубі, повідомляє, що предки Кастро були «експлуатованими галісійськими селянами» з Іспанії.

Освіта

У 1942—1945 роках навчався в єзуїтському коледжі Білені у Гавані.

У 1945—1949 роках навчався на юридичному факультеті Гаванського університету, здобув ступінь доктора права (диплом юриста).

1949 року спробував вступити до Гарвардського університету, але невдало. Під час навчання, як згадували його сучасники, Кастро не виявив академічних здібностей. Значно більший успіх він демонстрував у спорті (бейсбол).

Кар'єра

У 1950—1952 роках разом із двома колегами-юристами заснував адвокатську контору, працював адвокатом, водночас займався політикою. Долучився до лівого крила Партії Кубинського народу (так званої Партії Ортодоксів), ідеологією якої були погляди Хосе Марті. 1952 року був висунутий від партії «Ортодокси» кандидатом у депутати Національного конгресу Куби. Втім вибори не відбулись через державний переворот.

26 липня 1953 року очолив збройний напад на військові казарми Монкада з метою провокації народного повстання. Напад завершився поразкою. Кастро заарештували й судили у військовому трибуналі разом з іншими заколотниками. 16 жовтня 1953 року він виступив у суді зі знаменитою промовою «Історія мене виправдає», в якій висунув цілком соціалістичну, але явно не марксистську та не комуністичну програму.

Суд засудив Кастро до 15 років ув'язнення. У травні 1955 за 22 місяці перебування у в'язниці Фіделя Кастро амністували та звільнили.

В еміграції

У липні 1955 року Кастро емігрував до Мексики. Там він звернувся до радянського посольства з проханням допомогти грошима та зброєю його групі. Саме там, за свідченням колишнього радянського розвідника Олега Гордієвського, відбулася перша зустріч Кастро з офіцером радянської розвідки Миколою Леоновим, який тоді служив у резидентурі КДБ у Мехіко. 27-річний Леонов був у захваті від харизми на два роки старшого за Фіделя. Кастро тоді мріяв стати другим Боліваром усього Карибського регіону та був сповнений рішучості зберігати цілковитий особистий контроль над заснованим ним «Рухом 26 липня».

Також у Мексиці Кастро почав військову підготовку до нових збройних дій на Кубі; познайомився з Ернесто Че Геварою. Провів разом із двадцятьма двома своїми товаришами три тижні у в'язниці Мехіко за незаконне володіння зброєю. Не маючи перспектив здобути перемогу над національною армією Куби у відкритому бою, керівники «Руху 26 липня» вибрали собі за тактику терористичні акти невеличких підпільних озброєних груп. Леонов згадував, що радянське керівництво скептично оцінювало тактику Кастро та його перспективи захопити владу.

Повернення

Група з 82 членів «Руху 26 липня» на чолі з Фіделем Кастро випливла на невеликій моторній яхті «Гранма» з Мексики та 2 грудня 1956 висадилася на узбережжі Куби у провінції Ор'єнте. За три дні, 5 грудня, у першому ж бою з урядовими силами революціонерів кого застрелили, а хто просто втік. Вціліло лише керівне ядро з 12 чоловік із Фіделем на чолі. За два роки той невеличкий загін, що переховувався в горах Сьєрра-Маестра та поповнявся здебільшого з місцевих селян, поступово виріс до повстанської армії, яка розгорнула терористичну війну в країні.

Захоплення влади

1 січня 1959 року внаслідок втечі президента Батисти до влади у Гавані прийшла широка коаліція демократів, національно-соціалістичної парті Куби, комуністичної партії Куби та інших політичних сил. Кастро, який не був членом жодної з тих партій, увійшов до Гавани згодом на чолі своїх загонів озброєних бойовиків «барбудос», які до втечі Батисти переховувались у гірських лісах, звідки чинили терор та робили набіги на урядові сили. Після того Кастро також приєднався до коаліції, що виборола перемогу. У лютому 1959 року Кастро став прем'єр-міністром коаліційного уряду. Після того за допомогою своїх бойових «барбудос» почав активно витискати з уряду та від влади представників демократичних політичних сил. 17 липня 1959 шантажем і погрозами усунув від посади провідного представника громадського руху опору ліберального президента Мануеля Уррутіа Льєо та змусив його тікати за кордон.

У квітні 1959 як прем'єр-міністр офіційно відвідав США, де його тепло вітали ЗМІ. Здійснив візит до офіційного Вашингтона, де характеризував себе як кубинського націоналіста. Виступав перед студентами у Гарварді, куди не зміг вступити десятьма роками раніше, та ще у кількох американських університетах. Студенти й академічна громадськість його прийняли гаряче.

Після того як Кремль наприкінці січня 1960 року схвалив секретну операцію, розроблену у Празі, з постачанням чеської стрілецької зброї на Кубу, Кастро оголосив, що готовий запросити другу на той час людину в СРСР Анастаса Мікояна відвідати Кубу та відкрити в Гавані торгово-культурну виставку СРСР, яка на той час відбувалась у Мексиці. 4 лютого 1960 року Фідель особисто вітав Мікояна біля трапу літака. Разом із Фіделем на знак поваги до Мікояна були присутні члени символічного уряду, його міністри та справжні правителі — «барбудос».

Попри відсутність дипломатичних відносин з СРСР (котрі були розірвані президентом Батистою 1952 року), уклав з СРСР торговельну угоду та угоду про кредит обсягом у $100 млн. Невдовзі сума кредиту зросла до $500 млн. За тією угодою на Кубу в кредит постачалася важка зброя — передусім танки, самохідні установки, артилерія ППО, літаки; також харчові продукти та сировина; а також військові інструктори та радники. 8 травня 1960 року у спільному комюніке офіційно поновив дипломатичні відносини з СРСР, заявивши що: «Фактично ці відносини були відновлені актом визнання урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік Революційного уряду Республіки Куба в січні 1959 року».

16 квітня 1961, за два роки після революційних подій, Кастро заявив про соціалістичний характер кубинської революції.

У жовтні 1965 року став першим секретарем ЦК Компартії Куби.

У 1979–1982 роках очолював Рух неприєднання.

1976 року надав собі звання Головнокомандувача та Голови Державної ради Куби.

Останні роки

1 серпня 2006 року через курс реабілітації після операції на кишківнику Фідель Кастро тимчасово передав керування країною своєму молодшому братові Раулю. 19 лютого 2008 року Фідель офіційно відмовився від влади на користь свого брата. Відтоді він майже не з'являвся на публіці.

У ніч з 18-го на 19 червня 2008 року державне кубинське телебачення продемонструвало перші за останні 5 місяців кадри з Фіделем Кастро. У короткому сюжеті, що транслювався без звуку, йшлося про годинну зустріч колишнього лідера зі своїм товаришем, президентом Венесуели Уго Чавесом.

19 квітня 2011 року на VI з'їзді Компартії Куби Кастро вперше не обрали до складу політбюро, посаду першого секретаря партії офіційно зайняв його брат, 79-річний голова Державної ради Куби Рауль Кастро.

У жовтні 2012 Кастро переніс інсульт і перестав упізнавати людей, а також почав відчувати проблеми з вимовою. Однак уряд Куби і родичі Кастро спростовували такі відомості.

У квітні 2016 виступив з промовою на VII з'їзді Комуністичної партії Куби. 13 серпня 2016 року на Кубі широко відбулось святкування 90-річчя команданте, а сам він увечері був присутній у театрі імені Карла Маркса.

Помер 25 листопада 2016 року через важке захворювання кишківника.

Родина

Фідель Кастро був офіційно двічі одружений. Окрім того, він мав безліч любовних зв'язків на стороні, які закінчувалися народженням позашлюбних дітей. Двох з таких дітей Фідель офіційно визнав своїми.

Цікаві факти

Фідель Кастро увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найбільш полум'яний оратор — його промова перед ООН 29 вересня 1960 року тривала 4 години 29 хвилин. За інформацією Агентства Reuters, найдовша промова Кастро була виголошена на Третьому з'їзді Кубинської Комуністичної Партії в 1986 році і тривала 7 годин і 10 хвилин.

За роки правління Кастро з Куби тільки до США втекли 1 мільйон 300 тисяч громадян Куби. А всього були змушені нелегально емігрувати понад 2 мільйони, при сучасному населені Куби 11,165 млн. (з приходом до влади Кастро число населення Куби становило 10 млн.)

Кастро оголосив Кубу атеїстичною державою. Попри це, сам він відвідав Папу Римського Івана-Павла ІІ у Ватикані (1996) та Папу Бенедикта XVI (2012, 2015).

Фідель Кастро зіграв як мінімум у двох американських фільмах, включаючи досить відому свого часу «Школу русалок».

Фідель Кастро був затятим курцем — його образ з незмінною гаванської сигарою в роті став класичним. Однак наприкінці 1986 року Фідель кинув курити через погіршення стану здоров'я.

Фідель Кастро був особистим другом вітчима сучасної української співачки Олі Полякової, який був послом Радянського Союзу на Кубі.

29.11.2016