Карпачова Ніна Іванівна

Екс-уповноважений Верховної Ради з прав людини

Місце народження

Народилася 12 серпня 1957 року у містечку Чадир-Лунга Молдавської РСР у сім'ї юристів, звідки 1959-го з батьками переїхала до Керчі.

Освіта

1979-го з червоним дипломом закінчила юридичний факультет Київського держуніверситету ім.Т.Шевченка (за спеціальністю правознавство).

Кар'єра

Трудовий шлях Карпачова розпочала 1975 року експедитором, претензіоністом Торгмортрансу в Керчі. Після закінчення вузу влаштувалася юрисконсультом рибоконсервної філії об'єднання Керчрибпром. Побувала на комсомольській роботі, після чого вступила до Вищої партійної школи у Києві. З 1985 по 1988 р. була секретарем Алуштинського міськкому КПУ. У 1988-1991 pp. – аспіранткою Академії суспільних наук у Москві. Потім рік працювала радником з правових питань Міжнародного центру Реріхів, наступні два – доцентом юрфаку Сімферопольського держуніверситету.

1994-го Карпачова вперше стала народним депутатом України (балотувалася по мажоритарному округу в Алушті). Працювала заступником голови комітету з питань прав людини, нацменшин та міжнаціональних відносин. Після цього двічі (1998 та 2003 рр.) ставала Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

Навесні 2006 року безпартійний омбудсмен вдруге стала нардепом - пройшла до парламенту під №2 списку Партії регіонів . У зв'язку із поєднанням посад парламент у листопаді 2006-го припинив повноваження Карпачової як Уповноваженого з прав людини, проте доручив виконувати його обов'язки до обрання нового.

У лютому 2007-го парламентська коаліція у форматі Партія регіонів – Соцпартія – КПУ обрала її омбудсменом на третій термін. Основним та єдиним конкурентом Карпачової був відомий правозахисник Євген Захаров – голова правління Української Гельсінської групи з прав людини та співголова Харківської правозахисної групи. Для перемоги його кандидатури у фракцій Наша Україна та БЮТ не вистачило голосів.

Позбавилася посади 27 квітня 2012 року після закінчення терміну повноважень. Її змінила Валерія Лутковська.

2016-го стає першим заступником голови Спілки юристів України (під керівництвом Святослава Піскуна).

У вересні 2018 року Ніну Карпачову обрали віце-президентом Європейського інституту омбудсмена.

З 1998 року Карпачова – член Європейського, а з 2000-го – Міжнародного інституту омбудсмена. Екс-член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Заслужений адвокат України.

У вересні 2021 року Ніну Карпачову вдруге обрали віце-президентом Європейського інституту омбудсмена.

Погляди, діяльність, оцінки

На думку Карпачової, головний порушник прав людини в Україні – держава, основне джерело порушень – повальна бідність населення. А серед усіх гілок влади найбільше претензій омбудсмен висувала на адресу судової системи.

Діяльність Карпачової на посаді Уповноваженої з прав людини з боку політиків та експертів викликала та викликає неоднозначну оцінку. Зокрема, по-різному у різний час її оцінювали представники громадських організацій, зокрема правозахисних. Це були і похвали, і критика, яка останніми роками лише посилювалася. У претензію Карпачової ставили зайву нескромність, недостатню ефективність та професіоналізм роботи омбудсмена та її апарату, відсутність політичної неупередженості.

Зокрема, негативне сприйняття персони пані Карпачової у правозахисній спільноті загострилося у 2007 році у зв'язку з наміром членів антикризової коаліції вкотре провести її кандидатуру на посаду Уповноваженого з прав людини. За власними словами Карпачової, "омбудсмен завжди перебуває в опозиції до влади". Проте з огляду на те, що після виборів-2006 вона офіційно стала членом правлячої коаліції, то сумніви в опозиційності, незалежності та незаангажованості Карпачової у багатьох лише посилилися. Причому не на рівному місці: тут можна згадати хоча б вклад омбудсмена в істеричну антиНАТОвську кампанію у травні 2006-го.

18.03.2020