Білецький Андрій Євгенійович

Український військовий, громадський та політичний діяч, засновник та перший командир полку «Азов»

Місце народження

Андрій Білецький народився 5 серпня 1979 року у місті Харків.

Освіта

З юнацьких років активно займався спортом, мав 1-й юнацький розряд з боксу. Згодом займався ножовим боєм, фехтуванням, практичною стрільбою та іншими видами спорту, в чому досяг значних успіхів. Ці навички допомогли поставити на високий рівень систему вишколів у очолюваних ним організаціях.

У 2001 р. закінчив із дипломом з відзнакою історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Дипломне дослідження було присвячене діяльності Української повстанської армії.

Кар'єра

По закінченню університету працював викладачем харківських вишів, продовжував вивчати військову історію України. Неформальне керівництво його науковою діяльністю здійснював відомий український історик Ярослав Дашкевич.

Націоналістична діяльність

Активну участь у націоналістичному русі брав зі студентських часів. У 1999 році разом з групою харківських спортсменів-націоналістів здійснив спробу виїхати на війну в Косово для боротьби з експансією на Балканах.

У 2001 році взяв участь у березневих акціях протесту у Києві в рамках кампанії «Україна без Кучми», під час яких був затриманий міліцією та потрапив під адміністративний арешт. За це СБУ намагалася змусити керівництво ХНУ виключити його з вишу.

З 2002 року очолював харківський загін Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери. Згодом співпрацював з Українською консервативною партією. У 2003 році розпочав активну співпрацю з харківським осередком СНПУ та дієво підтримував спротив лібералізації СНПУ і перетворенню її у ВО «Свобода».

Після розпуску по Україні Товариства сприяння ЗС та ВМФУ «Патріот України» при СНПУ, створив нову, незалежну від будь-яких партійних структур, організацію «Патріот України», від початку існування якої був її командиром. Першими членами цієї організації стали молоді бійці з харківських осередків СНПУ, УНА-УНСО і «Тризубу».

Від початку діяльності «Патріоту України» планував, координував та брав участь в усіх її заходах. Особисто очолював практично всі групи бійців, що здійснювали операції з виявлення точок наркоторгівлі, затримання нелегальних мігрантів тощо. Керував усіма масовими акціями «Патріота України» (маршами, мітингами, спортивними заходами, акціями громадської непокори та масовими силовими акціями). Під час сутичок з міліцією під час проведення маршу на честь УПА 18 жовтня 2008 року був заарештований разом з усіма бійцями організації.

Набутий громадсько-політичний досвід дозволили Андрію Білецькому виступити ініціатором утворення Соціал-Національної Асамблеї, яку очолював до 2015 року.

В 2011 році СБУ запроторила Білецького та його найближчих помічників до в’язниці. Весь час він утримувався за гратами без вироку суду. 24 лютого 2014 року Верховна Рада ухвалила постанову про звільнення політв'язнів, внаслідок чого Білецький вийшов на волю та одразу приєднався до акцій на Майдані.

28 листопада 2013 року, під час подій Євромайдану, члени організації «Патріот України» (разом з іншими націоналістичними організаціями) склали кістяк новоутвореного «Правого сектора».

12 березня 2014 року Білецький був призначений керівником силового блоку «Правий сектор»-Схід у складі чотирьох областей: Харківської, Донецької, Полтавської та Луганської.

Восени 2014 року Білецький був обраний народним депутатом і став заступником голови Комітету нацбезпеки та оборони, чим скористався для зміцнення фронту. Після обстрілу російською артилерією Маріуполя 24.01.2015 р., А. Білецький спланував Широкинську наступальну операцію. 10-15.02.2015 полк Азов звільнив 5 населених пунктів і відсунув лінію фронту від Маріуполя на безпечну відстань.

Навесні 2015 року Білецький сприяв створенню громадської організації Цивільний Корпус Азов і першого сучасного дитячого табору Азовець, який є найкращим патріотичним табором в Україні.

14.10.2016 А. Білецький очолив політичну партію Національний Корпус, що об’єднала активістів ЦК Азов, ветеранів АТО, волонтерів, підприємців і тисяч небайдужих громадян.

Сім'я

У 2003 одружився з Юлією Володимирівною Білецькою (Брусенко). У 2007 у подружжя народився син Олександр.

Нагороди

Державні

Орден «За мужність» III ступеня (2 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу.

Регіональні

Звання Почесний громадянин Маріуполя (30 грудня 2014) — за розробку та здійснення плану звільнення міста Маріуполя від терористичних угрупувань, вагомий внесок у збереження міста Маріуполя, ствердження державності, демократії та народовладдя на території міста.

Посилання

Андрій Білецький: «Маріуполь відтягує для України битву за Донбас»

19.05.2022