Народився 23 листопада 1935 у селі Марківці, Летичівського району Хмельницької області у селянській родині, яка постраждала під час Голодомору 1932-33 років. За національністю українець. Ім'я у світі – Віктор Маркіянович Сабодан.
З дев'яти років ніс різні послухи при Свято-Архангело-Михайлівському храмі рідного села, який відкрила після сталінського терору німецька влада. Після закінчення Меджибізької середньої школи навчався в Одеській духовній семінарії (1954–1958).
1958-1962 — навчався в Ленінградській духовній академії, кандидат богослов'я за наукову роботу «Христос спаситель — начальник світу».
1979 року захистив у Московській духовній академії дисертацію "Екклезіологія у вітчизняному богослов'ї". Професор Московської духовної академії
Має також світську юридичну освіту. Володіє французькою мовою.
14 червня 1962 року був посвячений у диякона, 15-го – у священика, 26 серпня прийняв чернечий постриг.
В Одеській духовній семінарії, куди був відправлений на викладацьку роботу, був помічником ректора, водночас обіймаючи посаду секретаря Одеського єпархіального управління.
1965 року, після закінчення аспірантури при Московській духовній академії, призначений ректором Одеської духовної семінарії зі зведенням у сан архімандрита.
1966-го призначений заступником начальника Російської духовної місії в Єрусалимі, єпископом Звенигородським, вікарієм Московської єпархії, представником Російської православної церкви при Всесвітній раді церков у Женеві та настоятелем Женевської парафії на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
8 липня 1966 року зведений у сан єпископа.
1968-го отримав призначення на Переяслав-Хмельницьку кафедру, ставши вікарним єпископом митрополита Київського та Галицького, Патріаршого екзарха України.
У 1969 році призначений на Чернігівську та Ніжинську кафедри з одночасним призначенням тимчасово керуючим Сумською єпархією.
З грудня до квітня 1973 року - відповідальний редактор журналу екзархату України Православний вісник.
18 квітня 1973-го призначений єпископом Дмитрієвським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московської духовної академії та семінарії. У вересні того ж року зведений у сан архієпископа.
16 червня 1982 року призначений на Ростовську та Новочеркаську кафедру зі зведенням у сан митрополита.
30 грудня 1987-го призначений керуючим справами Московської патріархії та постійним членом Священного синоду.
27 травня 1992 року Архієрейським собором Української православної церкви обрано митрополитом Київським та всієї України, предстоятелем УПЦ. Російська православна церква закріпила за митрополитом Володимиром титул "Блаженнійший" та право носіння двох панагій та піднесення Христа під час богослужінь.
У березні 1996-го обрано почесним головою міжнародного комітету при ООН з питань святкування 2000-річчя Різдва Христового. Також обраний дійсним членом міжнародної академії інформатизації (за екологічної та соціальної ради ООН).
Герой України Має високі нагороди Російської православної церкви та багатьох помісних православних церков.
Вранці 5 липня 2014 року Володимир помер на 79-му році життя після тривалої хвороби. Вдень труну з тілом митрополита було доставлено до резиденції у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, де місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Чернівецький та Буковинський Онуфрій відслужив заупокійну літію.
25.06.2014