Народився 9 жовтня 1958-го в Горлівці на Донеччині.
За освітою — хімік-технолог (у 1981 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста (закінчив Рубіжанську філію СНУ ім. Даля).
Одружений. Виховує трьох синів і трьох доньок.
Трудову біографію розпочав майстром на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «Укртранснафта».
2001 року вступив до партії Сергія Тігіпка «Трудова Україна», яку пов'язували з тодішнім президентом Леонідом Кучмою.
У лютому 2002 р. призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.
У серпні 2003 року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики.
2 березня 2005 року звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
23 квітня 2005 р. обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу партії «Не так», проте блок не подолав 3-відсотковий бар'єр.
4 серпня 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).
18 грудня 2007 року звільнений з посади Міністра палива та енергетики України у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 р., обраний за списками Партії регіонів.
11 березня 2010 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України (в уряді Азарова).
9 грудня 2010 року у зв'язку з оптимізацією системи виконавчої влади України Президентом Януковичем звільнений з посади Міністра палива та енергетики України та призначений Міністром енергетики та вугільної промисловості України.
24 грудня 2012 року — віце-прем'єр-міністр України. З 28 січня 2014 р. — виконувач обов'язків віце-прем'єр-міністра України.
26 березня — подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Бойка з партії. У вересні 2014 року очолив Опозиційний блок.
Із 2014-го року - народний депутат ВР України 8-го скликання від партії "Опозиційний Блок", номер 1 у списку. Увійшов до складу фракції цієї партії у парламенті. Член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю.
9 листопада 2018 року Бойко і керівник партії «За життя» Рабинович підписали угоду про створення опозиційного об'єднання «Опозиційна платформа — За життя».
20 листопада 2018 року, депутатів Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна виключили з фракції Опозиційного блоку у Верховній Раді.
27 травня 2019 року члени політичної партії Опозиційна платформа - За життя одноголосно обрали співголовами партії народних депутатів Вадима Рабиновича і Юрія Бойка.
У 2019 році балотувався на посаду Президента України як самовисуванець і член партії "Опозиційний блок".
На позачергових парламентських виборах 2019 року партія Опозиційна платформа - За життя отримала у Верховній Раді України IX скликання 37 депутатських місць за партійними списками. Партія набрала 13,05% голосів виборців. 29 серпня 2019 року Юрій Бойко обраний співголовою фракції Опозиційна платформа - за життя.
У 2011 році "Чорноморнафтогаз", що знаходиться в підпорядкуванні Міненерго, яке очолював Бойко, придбав бурову платформу сінгапурського виробництва не безпосередньо на заводі Keppel, а через посередника - британську фірму Highway Investments Processing - за $ 400 млн, що на $ 150 млн дорожче, ніж у виробника. Друга вишка також була куплена не безпосередньо. У зв'язку з цим ЗМІ запідозрили Бойко і його відомство в корупції.
Хокей, футбол, гірські та водні лижі, віндсерфінг. Разом з друзями організував свою хокейну команду.
19.09.2019