Святий Вечір

Християнське свято

Святий вечір (Святвечір, Багата кутя) - одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Дата святкування різними церквами залежить від дати святкування Різдва. Західні й східні церкви, які використовують григоріанський і новоюліанський календар, відзначають Святий Вечір 24 грудня, а східні церкви, які використовують юліанський календар, - 6 січня.

З 2023 року Святвечір українці святкуватимуть за новим юліанським календарем. Якщо до цього віряни відзначали Святвечір 6 січня, то після переходу на новий календар його святкують 24 грудня.

Історія свята

Назва походить від слова "сочиво" (спочатку - пшеничні зерна, розмочені водою). Сочивом або кутею (готують із зерен пшениці або ячменю з додаванням меду, а також найчастіше горіхів, родзинок, маку, сухофруктів), повинні, за приписом церкви, харчуватися в цей день християни.

Святвечір (або Багата кутя) - останній і найсуворіший день 40-денного посту, оскільки впродовж усього дня 6 січня не можна нічого вживати в їжу аж до появи першої зорі на небі (як символу зорі Вифлеємської, що привела волхвів до колиски немовляти Христа й сповістила весь світ про появу на світ Сина Божого). Також вважалося, що цього дня слід миритися всім ворогуючим.Обряд вечері

Під час трапези за столом ні в якому разі не можна сваритися, сперечатися і лихословити. Навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. Діти мають допомагати старшим у святкових приготуваннях. Снідати й обідати 6 січня не прийнято, легкий перекус дозволений тільки дітям.

Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починається молитвою і запалюванням різдвяної свічки. У компанії всієї родини, в тому числі й немовлят, господар будинку благословляє вечерю.

В пам’ять про своїх мертвих родичів люди ставили для них кутю та узвар на вікнах, або ж на додаткову тарілку на столі.

Ніщо не може бути в цей вечір поза домом – позичене чи десь забуте.

Всі члени родини в цей день повинні бути вдома. Кажуть, якщо в цю ніч десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку.

Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу. Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.

Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі!»

Якщо син під час вечері пчихне – батько дарував йому лоша, бо це знак, що козаком буде. Якщо ж пчихне дівчина, то це знак, що вона в господині збирається, і батько їй теля, буває, дарував – «на щастя».

У центральній та східній Україні діти носять вечерю до близьких родичів: онуки — до баби і діда, племінники — до тітки і дядька, хрещеники — до хрещених батьків.

На Гуцульщині та на Покутті заможніші ґазди несуть вечерю до бідніших. Цей звичай пов’язаний зі спомином про померлих родичів.

Традиції

В українців християнські традиції тісно перепліталися з давніми язичницькими звичаями. Один з основних - ставити у святий кут дідух (коляду), що являє собою сніп жита, пшениці або вівса. Іноді в сніп вставляли ще й серп, граблі або косу. Символізував дідух урожай і достаток.

За старовинним звичаєм, стіл посипали сіном, що говорило про те, що Ісус народився не в царських хоромах, а в яслах хліва серед тварин. Потім стелили білосніжну скатертину, а в центрі ставили головну обрядову страву - кутю. Вважалося, що якщо зварена кутя виходила з верхом, то це до врожаю, а в домі пануватиме щастя. З куті ж і слід починати святкову вечерю. Загалом на столі ввечері має бути 12 пісних страв (на честь 12 апостолів). Обов'язковими вважаються пісний борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар (компот із сушених груш, яблук, слив, вишень). Наші предки вірили, що саме цього вечора, як ніколи, гуляє нечиста сила. Тому до наших днів збереглася традиція перед вечерею на кожен куток столу класти по зубчику часнику, який оберігає від злих сил.

Також у Різдвяний Святвечір заведено згадувати померлих і живих родичів. Для померлих, які, як вважалося, цього вечора приходять у гості з того світу до живих, залишали на ніч на столі кутю, а також залишки їжі. До живих родичів відправляли з кутею дітей. Приймаючи прислану, господарі передавали кутю і зі свого столу.

Святвечором відкривається період зимових обрядів. Так, починаючи з вечора 6 січня, колядують. Домівками ходять діти й співають пісні-колядки, в яких несуть благу звістку про народження Христа Спасителя, прославляють Ісуса та бажають господарям здоров'я, щастя, добробуту, щедрого врожаю, за що отримують певну винагороду. На знак подяки господарі обдаровують колядників солодощами та монетами.

04.01.2024