Рада національної безпеки і оборони України

Координаційний орган при Президентові України

Рада національної безпеки і оборони України (РНБО або РНБОУ) — координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Статус

Відповідно до статті 107 Конституції України РНБОУ координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції РНБОУ визначаються законом.

Історія

Раду національної безпеки і оборони України утворено Указом Президента України від 30 серпня 1996 року № 772 замість Ради оборони України та Ради національної безпеки України, які працювали у період з 1991 до 1996 року.

Раду оборони України утворено постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року № 1658-XII. Згідно з Положенням про Раду оборони цей орган було визначено як вищий державний орган колегіального керівництва питаннями оборони і безпеки України, який утворюється з метою захисту суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності та недоторканності республіки, вироблення стратегії і постійного вдосконалення політики у сфері оборони і державної безпеки, всебічної наукової оцінки характеру військової загрози, визначення ставлення до сучасних війн, ефективного контролю за виконанням завдань держави та її інститутів по підтриманню обороноздатності України на рівні оборонної достатності.

Розпорядженням Президента України від 23 січня 1992 року № 28 відповідальним секретарем Ради оборони України призначили Мирослава Вітовського, який обіймав цю посаду до 30 листопада 1995 року.

До складу Ради оборони згідно з постановою Верховної Ради України від 9 квітня 1992 року № 2261-XII входили Президент України — Голова Ради оборони України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України, перший заступник Голови Верховної Ради України, міністр закордонних справ України, міністр оборони України, міністр внутрішніх справ України, міністр машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, голова Служби безпеки України, командуючий Національною гвардією України, командуючий Прикордонними військами України.

Згідно з Тимчасовим положенням про Раду національної безпеки України, затвердженим Розпорядженням Президента України від 3 липня 1992 року № 117, Раду визначено як консультативно-дорадчий орган у системі державної виконавчої влади при Президенті України, головним завданням якого є підготовка пропозицій та проєктів рішень Президента України щодо реалізації політики у сфері захисту національних інтересів та забезпечення національної безпеки України.

З 1 липня по 19 листопада 1992 року посаду державного радника України з питань національної безпеки, секретаря Ради національної безпеки України, а з 19 листопада 1992 року по 19 квітня 1993 року — радника Президента України з питань національної безпеки — секретаря Ради національної безпеки при Президенті України обіймав Володимир Селіванов.

1 грудня 1993 року секретарем Ради національної безпеки при Президентові України — керівником апарату Ради національної безпеки при Президентові України призначили Валерія Картавцева (обіймав цю посаду до 5 серпня 1994 року).

Розпорядженням Президента України від 5 серпня 1994 року № 95 секретарем Ради національної безпеки при Президенті України, а Указом Президента України від 17 жовтня 1994 року № 613 — секретарем Ради національної безпеки при Президентові України — радником Президента України з питань національної безпеки призначено Володимира Горбуліна.

Указом Президента України від 23 серпня 1994 року № 469 затверджено нове Положення про Раду. Згідно з ним Раду визначено як колегіальний орган при Президентові України, який здійснює організаційно-координаційну діяльність в галузі забезпечення національної безпеки.

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий період у діяльності Ради. Указом Президента України від 30 серпня 1996 року N 772 відповідно до статті 107 Конституції України було також утворено Апарат Ради. Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року N 927 затверджено Положення про Апарат Ради (нову редакцію Положення затверджено Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446).

Формування законодавчої бази з питань діяльності Ради було завершено з прийняттям 5 березня 1998 року Закону України N 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України».

Функції та компетенція РНБОУ

Функції

Відповідно до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями цього органу є:

Внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони.
Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.
Координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Компетенція

Відповідно до функцій, визначених вищезгаданим Законом, Рада національної безпеки і оборони України:

розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України відповідно до своїх досліджень.
здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президенту України відповідні висновки та пропозиції;
залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;
ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;
координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;
координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

02.10.2024