Україна декларує активний пошук активів президента-втікача Віктора Януковича і його найближчого оточення. Як шукають такі гроші, яка світова практика?
Виведення активів з ринків, що розвиваються, за кордон – це не лише українська тенденція. Вона стосується всіх ринків таких країн. Це десятки мільярдів доларів на рік, і насправді це дуже великий відсоток світових статків. Професор Лондонської школи економіки Габріель Зукман, проаналізувавши світові втрати коштів в офшорах, дійшов висновку, що йдеться про 7% світового капіталу - це більше 6 трильйонів доларів в рік.
Це ВВП дуже великої економіки світу. Наприклад, ВВП США – це близько 8-9 трильйонів. Тобто, вважайте, що ВВП такої країни, як Сполучені Штати, працює поза системою реальної економіки.
Цей капітал витікає не лише з ринків, що розвиваються, але більшість грошей, ймовірно, саме з таких країн. Чому ми говоримо "ймовірно" і не можемо сказати напевно? Тому що всі ці підрахунки базуються на непрямих даних.
Наприклад, Зукман вивчив всю відкриту світову банківську статистику, зіставивши депозитарії і перерахунки коштів з розрахункових рахунків між країнами, і дійшов висновку, що такої суми там немає. Сказати, звідки точно її "немає", практично неможливо.
Якщо повернутися до України - яка може бути наша частка у тих 6 триліонах?
Вважається, що при Януковичі близько 30 млрд доларів були виведені з країни. Це реально. Я можу собі уявити таку суму, це більше третини ВВП України.
Чи були такі оцінки до Януковича? Адже про виведення капіталу з України почали говорити ще з часів Павла Лазаренка - з 1998 року.
Оцінити ззовні, яку частину коштів вивели з України дуже важко. Це можна зробити тут, на місці.
Але мені здається більш проблематичним той факт, що правоохоронні органи всередині країни не працюють швидко й зрозуміло.
Досить легко знаходити виведені кошти, якщо правоохоронні органи, як ми говоримо, following the money, тобто йдуть за грошима. Але за останні три-чотири роки чомусь немає відчутного успіху в цьому напрямку.
Голосні заяви ГПУ про повернення 1,5 млрд доларів Януковича в бюджет країни не варто вважати успіхом?
Дійсно, у квітні Юрій Луценко заявив, що вони конфіскували 1,5 млрд доларів активів, повернувши їх у Державне казначейство. Я читав повідомлення Генпрокуратури, Олександра Турчинова. Мене, як людину, що не перебуває у процесі пошуку активів, дуже дивує відсутність деталей.
Говорять, що повернули 1,5 млрд доларів в казначейство, згадують "Ощадбанк" і якийсь литовський банк, але не вказують його назву. Я дуже сподіваюсь, що ці 1,5 млрд доларів повернули у Держказначейство.
І якщо це справді так - це результат світового рівня. Це яскравий приклад, котрий Україна могла би всім продемонструвати. Тому що сума в 1,5 млрд доларів, повернена з шахрайських схем, була б однією з найбільших історій у світі.
Але я не бачу жодного коментаря про цей успіх у західній пресі.
Тобто ви вважаєте таку операцію топ-новиною для Reuters і The Economist?
Звісно. І, можливо, вони ще про це напишуть. Якщо ми говоримо, скільки у середньому повертають коштів з країн Африки або пост-СРСР, котрі виводили корупційні еліти, то зазвичай йдеться про сотні мільйонів доларів на рік. Півтора мільярди - це надзвичайний результат.
Мені дивно, що немає подробиць такого успіху, окрім цифр. І дивно, що відсутня увага до такої реально великої новини на міжнародному рівні.
Коли США заявили, що беруть участь у найбільшому в світі проекті зі стягнення виведених з Малайзії коштів в сумі 1 млрд доларів - резонанс був.
У чому складність процесу повернення виведених коштів?
Я бачу дві перешкоди. Перша - це або відсутність досвіду у правоохоронних органах країн, з яких активно виводять кошти, або навмисне бажання не розшукати ці активи. Друга - після того, як ми бачимо, що кошти були виведені з країни і ми знаємо першу юридичну особу, куди гроші пішли, ми часто не бачимо подальшого ланцюжка руху коштів.
Щоб подивитися, що далі відбулося з цим активом, потрібен величезний ресурс. Якщо ми говоримо про десятки мільярдів доларів, виведених з України, то вартість їхнього пошуку і юридичного стягнення - це десятки і навіть сотні мільйонів доларів, в залежності від складності використаних схем в ланцюжку. Навіть якщо тут є компетентні органи, які могли б розпочати цю справу, для того, щоб процес довести до кінця, потрібно величезне фінансування.
Що робити країні, котра на даний час не має таких коштів навіть для свого народу, а тут треба взяти гроші і вкласти в цей процес, сподіваючись на те, що потім вдасться стягнути більше?
Я розумію, що навіть за наявності величезного бажання повернути активи компетентним органам просто не вистачає коштів на пошук та супровід процесу.
Є фахівці, котрі вважають, що західні спонсори можуть профінансувати цей процес. Наскільки я розумію, сьогодні Україна так і робить. Але навіть для таких країн як США і ЄС надати десятки й сотні мільйонів доларів на процес пошуку, котрим вони самі не можуть керувати, малореально. Тому я не бачу, що Україна отримає достатньо ресурсів від держави, але я бачу надію на отримання коштів з приватного сектору.
Тобто повернення "відмитих" коштів у світі - це вже окремий бізнес, якому Україна може бути цікавою, як клієнт?
Ми працюємо в Україні і по всьому світу з фондами, що фінансують такі види пошуку й стягнення. Цей ринок вже дуже великий. Кожен рік такі фонди надають мільярди доларів на пошук активів, судові спори, юридичні витрати й інші складні процеси, котрі вимагають ресурсу.
Щоб Україна могла високоякісно розпочати цей процес, його слід обговорити з найбільшими фондами з фінансування витрат й домовитися про підтримку від них.
Чому фонди це могли би зробити? По-перше, у них є величезний ресурс, наприклад, 3 млрд доларів, на ці процеси. Фонд може прийняти ризики у таких кейсах, бо у нього є система диверсифікації ризиків, оскільки фонд веде багато справ.
По-друге, у них є досвід, є команда, котра оцінює такі справи і розуміє, чи варто йти далі і платити за це. Якщо людина, наприклад, знає, що для стягнення боргу йому необхідно витратити мільйон доларів без будь-яких гарантій, то високий ризик ці гроші просто втратити. Тільки професіонал може оцінити вірогідність успіху. У фондах такі експерти є.
З ким може працювати такий фонд - з урядом може? Хто повинен звертатися?
Це може бути орган, котрий має борг і чекає повернення цих грошей. Це може бути державний банк, Держказначейство, НБУ, гарантійний фонд.
Тобто все залежить від суті боргу. Якщо йдеться про шахрайство й борг виходить з кримінального провадження, де є відповідні підтвердження судів країни про рівень збитків, то, в принципі, отримувачем може бути і держава, в особі, наприклад, Міністерства юстиції.
Про які фонди йде мова: Ми можемо їх назвати?
Найбільший фонд у світі - це "Баффет капітал". У них, якщо я не помиляюсь, 3-4 млрд фунтів стерлінгів передбачено на фінансування витрат у судах.
Це не означає, що вони в основному займаються тільки пошуком "тіньових" коштів. Насправді на такий пошук йде дуже маленька частина їхніх активів, але вони можуть це фінансувати. Зазвичай вони займаються простішими судовими спорами. Але в більш складних випадках - таких, як пошук активів, - фонд розраховує на більш високу доходність, тобто на частину тих грошей, які вдасться повернути.
Якщо ми умовно говоримо про повернення мільярда доларів, то яку частину цих грошей вони заберуть?
Це залежить від складності. Тільки пошук активів може коштувати мільйони доларів. А взагалі є два етапи: пошук та стягнення. Якщо ми говоримо про мільярд, то його пошук може коштувати 10-20 мільйонів доларів.Стягнути їх з правильною юридичною стратегією - це ще 20-30 млн доларів. Тобто всього - пошукати й повернути в країну - це приблизно 50 млн доларів.
Скільки часу мінімально триває такий процес ? Півроку-рік чи більше?
Три роки - термін, який має дати результат.
Якщо повернутися до теми про повернення 1,5 мільярдів, то, нагадаю, мова йшла про гроші, котрі були тут, в країні. Вони не проходили через Кіпр, Британські Вергінські острови, Беліз, Панаму, де їх знайшли і обрали правильну юридичну стратегію. ні, ми три роки чекали, щоб їх просто повернули, знявши з рахунку тут, всередині країни.
Виходячи з цього, я не можу сказати, що через три роки можуть бути стягнуті мільярди доларів, але це реальна амбіція. При цьому я розумію, що в Україні немає бюджету на серйозну роботу за кордоном.
Чи є успішні приклади співпраці з такими фондами в інших країн?
Ринок фінансування таких спорів досить молодий. Практика співпраці саме з державами невелика. Але є приклад успішного повернення коштів у Нігерію, котра змогла повернути зі Швейцарії 321 млн доларів цього року.
А от у приватному секторі судові фонди працюють активно і у тому числі в Україні. Є українські компанії, котрі вже отримали кошти від фонду. Я знаю про такий випадок в сфері рітейла.
Тобто фонди готові співпрацювати з Україною. Чи готові вони працювати з урядом? Я думаю, що так. якщо, як каже держава, є мільярди доларів, виведених з країни, то можна сформувати синдикат фондів для їхнього повернення - оскільки суми бюджетів будуть дуже великими.
Гроші, виведені з країн, що розвиваються, насправді зазвичай лежать у розвинених країнах Як відреагували на дослідження Зукмана на Заході? Зробили висновки?
Моя батьківщина Велика Британія отримує багато критики за те, що гроші туди приходять. Будь-який молодий професіонал відчуває це, коли по закінченню навчання прагне жити в Лондоні і розуміє, що ціни на нерухомість в Лондоні захмарні.
Фільм From Russia With Cash, котрий транслював Channel 4 у 2015 році, дійсно викликав фурор. Там знімалася українська журналістка Наталія Седлецька і росіянин. Вони зробили вигляд, що шукаютть квартиру в Лондоні. Прихованими камерами вони записали ріелтерів, котрі готові були продати їм квартири, незважаючи на те, що знали про тіньове походження грошей.
Фільм зафіксував тенденцію, котра є в Лондоні, де чиновники з Росії можуть купувати найдорожчі квартири міста. Це серйозна репутаційна проблема Великої Британії. І держава ще при Девіді Кемероні почала впроваджувати програму, щоб зменшити враження, що Британія допомагає чиновникам легалізувати гроші.
Раніше був прийнятий UK Bribery Act - жорстке антикорупціне законодавство, коли співучасником злочину вважають кожного, хто знав про корупційне діяння, але не повідомив у поліцію.
Зараз той самий принцип відпрацьовують і у банківській системі. Наприклад, якщо якийсь банкір буде в курсі, що відмиваються кошти, або знає про їх нечесне походження, але не повідомляє - це буде прирівнюватися до шахрайства.
Велика Британія також спростила й оприлюднила державні реєстри, тому приховувати кінцевих бенефіціарів стало складно. Але такі країни як Кіпр, БВО й інші офшорні зони, а також Швейцарія досі дотримуються суворих правил щодо конфіденційності клієнтів. Хоча й там прозорості стає більше.
Велика Британія однозначно була одним зі стовпів цієї системи, але політика там почала змінюватися. У розвинених країнах усвідомлюють, що це не тільки відповідальність країн, що розвиваються, й знайшли виведені кошти, але й відповідальність розвинених країн, котрі ці кошти прийняли.