Янукович, проголошений Президентом у лютому 2010 року, мав шанс стати главою держави у територіальному складі, якої перебувають 24 області і Автономна Республіка Крим.
Останні події в його владуванні на вулиці Банковій безсумнівно засвідчують невідворотну втрату цього шансу і стрімке звуження його територіальних президентських повноважень до розмірів колишньої Донецько-Криворізької Республіки.
Витрачаючи, в країні злиденного народу, шалені кошти на свою безпеку він не може собі дозволити вільне пересування її територіями і спілкування з громадянами.
Він став небажаним гостем не тільки за межами країни, а й на українських стадіонах, побудову яких Янукович вважає головним своїм досягненням. Його не бажають бачити у Парламенті та в Українському домі, де він збирався у черговий раз «вішати локшину про покращення».
Його обличчя на білбордах заляпують фарбою, а у день його народження розвішують голови страчених Хусейна і Каддафі…
«Найефективніший» і безвідмовний інструмент його президентської політики – знищування опозиції кримінальним переслідуванням - не дає бажаних плодів. Кількість невдоволених зростає, не дивлячись на ріст кримінальних справ.
Президентська територія звужується. Стає зрозумілим необхідність гвинтокрилів. За «проффесорським» розумінням - повітряне пересування між комфортними для нього територіями убезпечить його від спілкування з набридливими та все більш радикальнішими українцями, а розмови з ними можна звести до рівня «фейсбуку» за допомогою офіційного інтернет-представництва. Такий собі «Інтернет – Президент»!
Донецько-Криворізька Республіка протягнула два місяця. До складу комфортних територій цієї сучасної республіки Януковича логічно включити і Крим. З огляду на розширення територій строк може бути трохи більшим…