Недавно в журналістському середовищі виник конфлікт навколо оцінки професійності журналістів-розслідувачів антикорупційного проекту “Схеми”, афілійованого з “Радіо Свобода”. Зокрема, відомий медіа-експерт Отар Довженко, керівник Центру моніторингу та аналітики ГО “Детектор медіа” звинуватив колектив “Схем” в порушенні журналістських стандартів та маніпулятивності їх розслідування “Порошенко та Медведчук. Спільники?...”.
За словами експерта, сумнівні висновки щодо домовленостей між Порошенком та Медведчуком дійсно зроблені не на доказовій базі, а припущеннях, що не відповідає прийнятим у світі стандартам розслідувань на державному рівні.
До гострої критики журналістів-розслідувачів приєднались також члени Наглядової ради “Суспільного” Євген Глібовицький та Олексій Панич.
Ця ситуація актуалізувала не лише тему моральності та відданості принципам об’єктивної журналістики, але й важливий аспект браку професіоналізму серед розслідувачів у питаннях, що вимагають більшого досвіду та обсягу спеціальних знань. Особливо це важливо в сфері військово-технічного співробітництва, що стосується національної безпеки і оборони.
Скільки насправді коштують БМП
Однією з основних тем останніх п’яти років, поруч з цивільною корупцією, стала боротьба з корупцією у сфері національної безпеки та оборони. До активного «дослідження» процесів у вітчизняному ОПК долучились як вже існуючі, так і новостворені громадські організації. На ній зосередили свою увагу провідні ЗМІ, в тому числі ті, які раніше жодного досвіду у проведенні журналістських розслідувань не мали.
Попри ряд гучних публічних скандалів, особливих успіхів на цьому фронті досягнуто не було. Головна причина – у рядах журналістів-розслідувачів та громадських активістів відсутні справжні спеціалісти у сфері нацбезпеки та оборонно-промислового комплексу. Ця тема достатньо складна і вимагає у дослідників глибокого розуміння процесів, аби своїми діями не зашкодити безпековим та економічним інтересам держави. Як показує практика - з цим розумінням, власне, виникла серйозна проблема.
Навіть поверхневий аналіз роботи ряду неурядових структур, що стрімголов кидались виявляти зловживання в цій сфері, свідчить про відсутність у їх експертів будь-якого професійного досвіду у сфері оборони та безпеки. Не можуть похвалитись наявністю таких фахівців навіть «Центр протидії корупції» та «Незалежний антикорупційний комітет оборони», афілійований з українською філією «Transparency International».
За такої ситуації виникає природнє запитання щодо походження матеріалів, які стають предметом викривальних розслідувань, та претендують на загальнонаціональний рівень, та чи здатні їх автори самостійно аналізувати такі матеріали? Іншими словами, в який спосіб антикорупціонери та журналісти-розслідувачі отримують документи, що часто носять гриф «таємно», та чи завжди надана їм оцінка є проявом раціонального, та всебічного аналізу?
Яскравим прикладом був “скандал” навколо закупівлі в Чехії та подальшої модернізації в Польщі для потреб Збройних сил України броньованих машин піхоти БМП-1. Вартість модернізованих БМП для України за цією угодою становила 169 тисяч доларів. Для порівняння в 2007-2008 роках Україна продавала такі ж машини в Грузію за 466 тисяч доларів, а відповідно до даних Аrmy Guide середня ринкова ціна БМП-1, визначена за цінами міжнародних контрактів, становила 964 тисячі доларів.
Навіть нефахівцю очевидно, що в цьому конкретно випадку Україна придбала озброєння суттєво дешевше ринкової ціни. Це мало би виключити будь-які звинувачення уряду з боку антикорупціонерів, однак насправді привернули увагу ворожих спецслужб, які активно моніторять всі закупівлі озброєнь, що здійснює Україна. Не секрет, що Росія використовує всі наявні в неї важелі для того, щоб переконати країни Заходу не постачати Україні військову техніку та озброєння. На фоні такого тиску залишилося декілька країн ЄС, що продовжують не лише словами підтримувати Україну. Польща без перебільшення відіграє серед них ключову роль.
Скандал з оприлюдненням документів, що стосувались цієї угоди, та публічні звинувачення в корупції, вдарили не по посадовим особам, що відповідали за ці угоди, а, насамперед, по міжнародним каналам, якими Україна користується для забезпечення своїх базових оборонних потреб. Негативні наслідки від такого публічного скандалу, що вийшов за межі нашої країни, складно переоцінити. Серед ризиків, на яких наголошували представники оборонної галузі - повний зрив домовленостей з польською компанією. З огляду на відсутність інформації про чергові поставки бронетехніки за цим контрактом – такий сценарій стає все більш реальним.
Як могли діяли російські спецслужби з метою зриву таких контрактів? З високою долею ймовірності російська агентура виявила би журналістів та представників громадських організацій, що займаються антикорупційними розслідуваннями. І уже через третіх осіб передали б їм частину засекречених матеріалів під соусом справжніх доказів повномасштабної корупції. Використати цих осіб в якості “корисних ідіотів” не становило би жодної проблеми, оскільки жоден з них не мав би належного розуміння справжньої вартості озброєння, усіх розкладів у сфері експортного контролю іноземних держав, політичних нюансів. Так само, як не мала б цього розуміння аудиторія, на яку був спрямований інформаційний “вкид”, сприймаючи описану інформацію надто спрощено, спостерігаючи «зраду» ще з перших рядків.
Протоптана доріжка
Україна не є єдиною країною, яка стикається з цією проблемою. Чеські спецслужби недавно опублікували звіт, згідно якого в країні активізували свою діяльність російські шпигуни. Через підставних осіб вони намагаються отримати доступ до стратегічних галузей економіки Чехії. В якості прикладу методів, які при цьому використовуються, військова розвідка та Інформаційна служба безпеки Чехії називають зловживання свободою слова.
В ряді країн росіяни пішли ще далі, використовуючи методи “контркорупційної боротьби”. Так, російські спецслужби надають неофіційну підтримку у викритті корупційних змов проти своїх конкурентів на урядових тендерах. Одним із свіжих прикладів є корупційний скандал в Індії, де ЗМІ звинуватили італійську компанію “Фінмекканіка” в перемозі у тендері на постачання військових вертольотів індійським ВМС внаслідок дачі хабаря. В результаті інформаційної атаки та за підтримки лояльних Росії політиків, індійське Міноборони скасувало усі угоди з італійською компанією, і передали більшість її контрактів «Рособоронекспорту». Дуже схожі історії у 2018 році спіткали оборонні компанії Великобританії, Швейцарії, ПАР, з якими Індія повністю або частково припинила співпрацю у сфері поставок озброєнь.
Прикро, але в гонитві за сенсаціями та рейтингами навіть найбільш патріотичні видання та організації нехтують необхідністю ретельно перевіряти джерела та аналізувати матеріали, які вони публікують. При цьому вони легко стають як об’єктами, так і інструментами ворожих маніпуляцій. Єдиний шлях протидії такому стану речей - залучення профільних фахівців до вивчення кожного потенційного “кейсу”. У цьому, до речі, мали би бути зацікавлені й самі розслідувачі. Принаймні ті з них, які прагнуть бути суб’єктами на інформаційному полі дій, а не об’єктами маніпулювань зацікавлених в цьому сторін.