Штатні коментатори Банкової з числа незалежних політологів теж анонсують «паузу у стосунках з ЄС», аргументовано доводячи, що підписувати Угоду будь-якою ціною не варто…
Трохи згодом ми дізнаємося, що саме і в якому обсязі запропонував Путін президентові України в обмін на не підписання Угоди. А незалежні експерти на високому фаховому рівні пояснять, наскільки це вигідно і потрібно Україні. А, може, й не дізнаємося – до Вільнюса є ще трохи часу, а значить Віктор Янукович встигне зробити два-три зовнішньополітичні кульбіти.
Хоч з позиції для сьогоднішнього скидається на те, що ми уже не обираємо Європу.
Добре поінформовані оптимісти, які ще два-три тижні тому оцінювали шанси на підписання Угоди про Асоціацію у п’ятдесят на п’ятдесят, сьогодні з дуууже великою обережністю говорять шанси у п’ять-десять відсотків на позитивний результат у Вільнюсі – це у кращому разі. З обов’язковою ремаркою: якщо «дотиснуть» американці.
Пояснення плюсів/мінусів Асоціації з ЄС звелися до публікацій набору коміксів. Спроби надихнути українців євроінтеграцією – до банальної роздачі єврострічок силами оплачених агітаторів. Дискусії щодо цінностей об’єднаної Європи – до примітивних сварок щодо легалізації гомосексуальних «сімей».
— Олег Базар
Американці мали б «дотиснути», з одного боку, самого Віктора Януковича, надавши йому переконливі аргументи, які б переважили оферту Володимира Путіна. А з іншого – знайшти правильні слова для тих європейських лідерів, які категорично вимагають звільнення Тимошенко до саміту.
І, за деякою інформацією, це відбувається: високопоставлені представники Держдепу США проводять інтенсивні консультації зі своїми європейськими колегами…
Отак сумно закінчується історія євроінтеграції України. Сумно, бо стратегічний вибір за нашу країну роблять Москва і Вашингтон, Володимир Путін і Барак Обама. У яких – свої резони прилаштовувати Україну чи то у зародок майбутнього євразійського союзу чи то прилаштовувати під крильце ЄС.
Резони самих українців ніхто при цьому не питає. Зрештою, а вони є - ці резони?
Чіткого розуміння, куди йти, в українського суспільства немає. Якщо вірити соціологам, ми традиційно хочемо і у Європу, і щоб з Росією все по-братськи. Одночасно. Питання «для чого рухатися у напрямку тієї чи іншої інтеграційної моделі?» ніхто собі не задає в принципі.
Пояснення плюсів/мінусів Асоціації з ЄС звелися до публікацій набору коміксів. Спроби надихнути українців євроінтеграцією – до банальної роздачі єврострічок силами оплачених агітаторів. Дискусії щодо цінностей об’єднаної Європи – до примітивних сварок щодо легалізації гомосексуальних «сімей».
Після цього, мабуть не варто дивуватися, що вибір за інфантильну націю, яка вперто не бажає дорослішати, роблять дядя Вова та uncle Barack.