Безумовно це прикрий факт, який є додатковим підтвердженням того, що РФ здійснює агресію проти України. Впевнений, що цей факт детально запротоколованийй також, як і інші, буде належно оціненийта включений в перелік претензій до РФ на відшкодування Україні витрат, повязаних із російською агресією.
Водночас, варто зауважити, що вже давно треба було перепрофілювати підприємства в Україні. Насамперед це стосується сходу держави, де основні промислові підприємства створювалися для потреб СРСР та(з різних причин) практично збереглися майже незмінними в незалежній Україні. І їх ніяк не можна зараховувати до перспективних технологій.
Саме технології майбутнього, нашій країні потрібні для її розвитку. А Кремль, на жаль, і далі буде задовольнятися тим, що вкраде де-факто в інших держав - втілене в металі, тобто апріорі вже не нове, минуле.
Тут рашисти не врахували досвіду Другої світової війни, коли передові держави вивозили з Німеччини людей, а не техніку. А СРСР, як і нинішня РФ, - обладнання з бетоннимифундаметами. Саме тому зокрема, деякі країни розвивалися, а Союз стагнував.
Скарб нашої держави – люди – залишились. І тепер від нас і всього демократичного світу залежить, що ми запропонуємо цим носіям ноу-хау у вигляді нових, потрібних незалежній Україні, підприємств. Звичайно це треба було робити раніше. Але тепер так виходить, що ворог заставляє нас технологічно оновлювати нашу економіку. І ще й буде змушений за це платити. Принаймні частково.
Таким чином, замість «Топазу», патронного заводу і багатьох інших підприємств у нас мають зявитися нові, високотехнологічні заклади майбутнього. А надлишкова продукція цих підприємств матиме збут на високоліквідних ринках. Можливо, і в країнах НАТО. А наразі, якщо нам не вистачить наприклад патронів чи зброї, їх можна завести з других країн.
Таким чином, за пограбування росіянами українських заводів особливо не треба переживати. Неприємно, але не трагічно!