Все частіше в українських ЗМІ з'являється інформація про те, що у всьому винен Кремль. Незаперечними доказами цьому є російська зброя, перехоплення розмов між бойовиками і офіцерами російських спецслужб і армії тощо. Отже, (подобається це комусь, чи ні) поступово, в Україні називаються речі своїми іменами – війна РФ з Україною.
Можливо, визнання згаданого війною (з усіма наслідками, в т. ч. розривом дипвідносин, припинення всіх фінансово-господарських відносин тощо) сприяло б формуванню антикремлівської міжнародної коаліції. Крім цього, саме такі ініціативи України дали б їй принаймні моральне право вимагати дієвих санкцій Заходу і їх поведінки щодо країни-агресора, яким сьогодні є РФ. В іншому випадку – ми і надалі будемо в ролі прохача у всьому світі, в тому числі і перед агресором.
З іншого боку, Україна чи не вперше зустрілася з таким явищем, як переселенці із Сходу України в області, що лежать на захід від Донбасу, включаючи Галичину. Інколи ці переселенці викликають багато запитань у місцевих мешканців. Наприклад, інколи там не розуміють чому здорові і молоді переселенці з Донбасу не захищають свою землю, а в той час молоді галичани, волиняни й інші українці гинуть на східних теренах у боях з агресором. Очевидно, що рано чи пізно на ці і багато інших питань комусь доведеться відповідати перед українським народом. Або ж, в гіршому випадку, - перед історією. Очевидно, що за цих обставин слід, як ніколи обережно, однаково ставитися до всіх українців.
Будь-які регіональні акценти шкідливі. Наприклад, на кшталт: «вступаємо в діалог із сходом» (як недавно заявив один з чиновників) є не що інше, як гра за правилами Кремля. А якщо Галичина образиться за те, що ніхто і ніколи не вступав в діалог з нею?! Що тоді буде з єдиною Україною? Саме це потрібно Кремлю: показати, що ми різні. Не кращі, або гірші. Ні. Різні, не єдині, не одна нація, не єдина країна!
Отже, на середину липня 2014-го року ми маємо такі наслідки дій сусіда, який вже ніколи не буде ні дружним, ані єдиним з нами: 1. Окупований Крим. І якими б правдоподібними не були пояснення (на кшталт, не виконували наказів, не були готові, зрадили, зруйнована армія, чи ще щось), це вже не має ніякого значення: Крим де-факто не є у складі України (сподіваємось - тимчасово). 2. Фактично паралізованй Донбас. Це щонайменше дві великі області України: Донецька і Луганська. Мова йде не тільки про зруйновану інфрасруктуру, виробництва. Насамперед зруйновано звичний спосіб життя громадян України. І в найближчі роки вже не буде так, як було донедавна. Буде страх.
За таких обставин доводиться очікувати реформ Української держави. Звичайно, що тут не може йти мова про системні реформи! Крім цього, не забуваймо, що реформи, як правило, втілюють в життя уряди. А в нашому випадку, попри успіхи теперішнього уряду, більшість його членів сформовані не як кризові менеджери, а – для роботи за спокійних, не воєнних, умов.
Водночас, заради справедливості, слід визнати, що нашій державі шкодять низка чинників, які давно переслідують Україну і для усунення яких потрібен час і політична воля. Насамперед це:
- Інколи непрозорий, на перший погляд нелогічний, підхід до кадрових призначень. Спосіб «есть мнение» і надалі живе! Часто визначальними є чутки. Саме цим не рідко користуються розробники різних спецтехнологій, аби не допусти конструктивної думки в Україні.
- Очевидно, що слід невідкладно призначити патріотичних послів в іноземні держави. Особливо це стосується країн ЄС. За нинішніх обставин, основними функціями українських посольств, насамперед в демократичному світі, мали б бути три: економічна, інформаційна і консульська. Тільки в такому разі ми перестанемо дивуватися, наприклад, тому, що в ФРН багато населення підтримує Путіна – адже Кремль не шкодує засобів, аби проводити ту роботу, яка їм вигідна. Чи, наприклад, у Парижі чим відповіла Україна на презентацію чергової російської книги-брехні про українську Революцію гідності? Нічим!
- Не варто зволікати з люстрацією. Особливо це стосується кадрової роботи. Так це важко. Часто можна почути запитання: «а судьи кто?». Але без люстрації не вистояла жодна нація, жодна держава!