На абсурдність ситуації, коли дві третини українських родин вимушені звертатись за субсидіями, неодноразово звертали увагу експерти міжнародних фінансових організацій.Тепер же уряд взявся за допомогою верифікації (людською мовою – перевіркою) зменшити кількість отримувачів субсидій. Уряд планує забирати субсидії: за наявності двомісячної заборгованості, через не вказаний у декларації додатковий прибуток родини, через покупку на 50 тисяч… Сюди ж відноситься ускладнення і погіршення умов для отримання нових субсидій.
При цьому соціальні інспектори отримали розширені повноваження – аж до права без попередження заходити до житла отримувачів соціальної допомоги і перевіряти їх рівень життя.
Крім того, відміняється розпропагандована Гройсманом розстрочка оплати комунальних послуг.
Урядове зобов’язання перед МВФ щодо монетизації субсидій перетворилось у черговий раз на підміну понять і профанацію! Замість того, щоб видавати на руки населенню повний розмір субсидії – уряд планує монетизувати тільки зекономлені залишки…
Нинішня субсидійна політика уряду абсурдна і тупикова:
По-перше, діюча субсидійна схема шахрайська – грошей люди на руки не отримують, субсидійні кошти напряму осідають на рахунках приватних монополій;
По-друге, субсидійна система вбиває енергозбереження і енергоефективність – у зниженні споживання енергоресурсів не зацікавлені як монополісти, так і споживачі;
По-третє, субсидії сприяють тінізації економіки – зараз до роботодавців масово звертаються робітники з проханням показувати занижену зарплату, оскільки чим менша зарплата, тим більший розмір субсидії...
В європейських країнах державна субсидійна допомога, як правило, надається непрацездатним: інвалідам, безробітним, багатодітним родинам і малозабезпеченим пенсіонерам, але аж ніяк не працюючим!
В Україні, за даними Мінсоцполітики, серед отримувачів субсидій 50% працюючих людей…
За європейськими соціальними нормами, витрати на комунальні послуги зазвичай не перевищують 10% від місячного доходу родини (у нас близько 50-60%)...
Хибна політика масового субсидування принижує людську гідність працюючої людини, породжує утриманські настрої у суспільстві, провокує тінізацію трудових відносин.
Ми є свідками абсурдного збільшення бюджетних видатків на субсидії. Якщо у 2014 році їх обсяг був на рівні 5,8 млрд. грн., у 2015 році – 17 млрд. грн., у 2016 – 40 млрд., то у цьому році і 47 млрд. не вистачило, і на останній сесії Верховна Рада додала ще 14 млрд. грн., на наступний рік планується майже 80 млрд. грн. Ще кілька років таких «реформ» і на субсидії будемо витрачати левову частину державного бюджету. Це тупиковий шлях. Куди далі?