Наша головна мета – дати дитині інструменти, які працюють у житті, а не лише в кіно. Це впевненість у своєму голосі, готовність вислухати іншу точку зору, сміливість думати креативно…
Від перших наївних спроб «зняти своє» ми дійшли до етапу, коли українські режисери мислять категоріями не лише локальної історії, а й глобальної мови кіно.
Сьогодні українське кіно – не лише про кадри, а про сміливість їх знімати. Після війни мають бути відбудовані не тільки міста, а й культурні канони, сенси, ставлення до болю.