Все публикацииПолитика
Спецтема
Парламентские выборы

Віктор Уколов: “Батьківщина” зробить фатальну помилку, підтримавши Яценюка на виборах президента

Віктор Уколов прославився у 2007 році, коли заявив, що йому пропонували $10 млн за відмову підтримати Тимошенко під час голосування за неї як прем'єр-міністра. Пропозиція образила Уколова. “Невже мене вважають людиною, здатною продати свої політичні погляди за гроші? Я прийшов у політику для впровадження змін”, - казав він.

Згодом "прославили" уже його, коли звинуватили у нібито педофілії. Було багато "смороду", але усі обвинувачення залишилися тільки словами.

Мабуть, саме тому він каже, що втомився від атмосфери брехні та ненависті і залишає Раду у стані ейфорії. Він сам відмовився від місця у прохідній частині партійного списку. Утім, легендарний політтехнолог “Батьківщини” встиг зробити ще одну гучну заяву — звинуватив Арсенія Яценюка в провальній виборчій кампанії Об'єднаної опозиції і закликав того залишити посаду Голови Ради опозиції.

Уколов у бесіді з LB.ua “на пальцях” показав, де саме були допущені стратегічні помилки під час виборчої кампанії, застеріг Яценюка від нічим не підкріплених різких заяв та фактично висміяв того, а також висловив жаль з приводу того, як непрозоро формувалися партійні списки.

Нардеп, який входив до групи підтримки Юлії Тимошенко до і після її ув'язнення, пояснює, чому симпатизує їй: “Вона добровільно пішла на ув'язнення за свої політичні переконання”

Евгений ШвецЕвгений Швец, журналист

Уколов під час виборчої кампанії-2012 називав себе «міністром без портфелю» - працівником Центрального штабу, який ні на що не може вплинути
Фото: Макс Левин
Уколов під час виборчої кампанії-2012 називав себе «міністром без портфелю» - працівником Центрального штабу, який ні на що не може вплинути

Якийсь жаль чи сум з приводу закінчення своїх депутатських повноважень маєте?

Це як після армії. Я, коли звільнявся, попросив батьків прислати мені цивільний костюм — так мені впеклася військова форма. І де б я не працював після Верховної Ради, рік, напевно, не захочу вдягнути костюм і краватку, так вони мені набридли за п'ять років.

А суму жодного немає. Є дещо ейфоричне відчуття, що нарешті ця “панщина” скінчилася. Я зможу вийти з атмосфери нещирості, брехні, ненависті, злоби.

Перед виборами 2007 року ваше 147-ме місце вважалося прохідним?

Турчинов вважав, що воно є прохідним. На попередніх виборах — 2006 року — ми забрали 126 місць. А я вважав, що поняття “прохідності” залежить від мене як від людини, яка займається розробкою політичної реклами і політтехнологіями. Тому у мене був стимул.

Запросила мене у список Юлія Володимирівна. Вибори-2006 минули, і на середину літа я зрозумів, що вже місяць сиджу фактично склавши руки. Підійшов до Юлі, сказав, що маю пропозиції від комерційних компаній і повернуся, коли почнеться нова виборча кампанія. У нас відбулася довга розмова (а тоді вже були перші “тушки”), і вона запропонувала увійти до списку.

Спочатку мені запропонували 127-ме місце, потім раптово воно стало 132-м, ще потім 138-м, здається. Я підійшов до Турчинова зі словами: “Якби я знав, що так буде, напевно, не погодився б”. А я ж відмовився від дуже гарної пропозиції, яка, можливо, була б вершиною моєї кар'єри як рекламіста. На що Турчинов здивовано відказав: “А ти хочеш бути депутатом?” І після цього я став 147-м.

Але пройшов і був задоволений результатом. Ще у 2000-му я працював прес-секретарем голови Верховної Ради — Плюща, тому гадав, що добре знаю Раду зсередини. Я вмів писати законопроекти, уже був автором кількох. Вважав, що готовий до парламентської роботи. Виявилося — не до кінця.

"Маємо ефект “троянського кролика” - поглинання меншим більшого"

Зрозуміло, що місця в прохідній частині списку не мають бути закріплені за людиною пожиттєво, але чому ви опинилися далеко за її межами, ставши 110-м? І це з огляду на велику внутрішню люстрацію у лавах “Батьківщини”.

Ще коли Тимошенко була на волі, я підходив до неї й попросив не включати мене у список на вибори 2012 року. Взагалі. Вона, правда, заперечила, і сказала, що мене все одно включать. Потім я казав уже Турчинову, що не хочу більше бути народним депутатом. Чому не забрав документи, як це зробили кілька моїх знайомих? Просто на етапі розгортання виборчої кампанії це могло бути сприйняте як демарш.

Тому я спокійно поставився до свого непрохідного місця, але був дуже прикро вражений тим, що багато людей, які хотіли бути депутатами і які були варті того, не потрапили до прохідної частини. Зі ста членів фракції, які залишились після всіх цих переслідувань, до нового парламенту пройшли, здається, близько 30 чоловік.

Фото: tsn.ua

Так, дехто і не претендував на те, щоб бути обраними вдруге — той же Юрій Гнаткевич або Косів, але стосовно інших я був шокований. Це Михайло Волинець, Юрій Гримчак і Олесь Доній, Олександр Сочка, Сергій Міщенко, Андрій Шкіль і навіть Олена Шустік, заступник голови фракції, яка, між іншим, тягнула на собі багато роботи.

Я розумію, що при найкращих розкладах ми могли провести у нову Раду до 90 чоловік. Але після об'єднання з “Фронтом змін” половину місць віддали йому. І тут виникає маса питань. Для чого було віддавати стільки, адже рейтинг “Батьківщини” був удвічі більший? Мова могла йти про 30%.

Друге питання — для чого було взагалі об'єднуватись з “Фронтом змін”? Зробили б це вже у парламенті. Втім, таким було рішення Юлії Тимошенко. До певної міри вона, як архітектор цієї партії, а це партія лідерського типу, може робити такі речі. Може навіть знищити партію, бо вона її створювала.

До речі, на мій погляд, партія ще не знищена, але вона на межі знищення. Тобто ми бачимо ефект “троянського кролика”. В бізнесі є таке поняття як злиття та поглинання. Так от у нашому випадку відбулося не злиття, а поглинання меншим більшого.

І от я уже не раз, і не два чув, як Яценюка почали величати “лідером опозиції”. Однак він є лідером лише “Фронту змін”, а у нас він обіймає посаду, придуману спеціально під нього — Голова Ради Об'єднаної опозиції. На мою думку, справжнім Лідером опозиції була і залишається тільки Юлія Тимошенко.

Зверніть увагу, цитати: “Лідер опозиції Арсеній Яценюк заявив...” починають з'являтися саме на підконтрольних владі каналах. Нам дуже хочуть накинути такого слабкого лідера, і я розумію чому нам накидають нехаризматичного лідера, який фактично програв виборчу кампанію. Це розрахунок влади.

Слабкий опозиціонер, а навпроти — харизматичний, хай і непопулярний уже Янукович?

Але, все ж, харизматичний. Плюс адмінресурс. І зрозуміло, що нехаризматичний лідер опозиції програє.

Вас не дивує невідповідність зовнішнього вигляду Яценюка тим різким заявам, які він робить?

Це одна з його проблем. Він виглядає смішним, ба навіть комічним, коли постійно робить заяви, які не виконує. Ніколи не погрожуй, якщо ти не в стані виконати погрозу. Він багато заявляє, але нічого не робить. Справжній радикалізм — коли відбувається навпаки. Справжній бойовий пес не гавкає, а одразу розриває горло супротивнику, хіба трохи при цьому гарчить.

Серед депутатів “Батьківщини” немає думки, що Яценюк від початку був проектом влади?

Існує величезна довіра до Юлії Тимошенко, яка ще більше посилилася, коли вона фактично добровільно пішла на ув'язнення. Її авторитет не підлягає ані найменшому сумніву. І те, що вона прийняла рішення об'єднуватися з “Фронтом змін”, подобається це в партії чи ні, сприймається як аксіома, з якою ніхто навіть не наважується сперечатися і не стане цього робити у майбутньому.

Якби вона захотіла розірвати “мезальянс” з Яценюком, їй достатньо було б ворухнути пальцем. Все відбулося б блискавично.

Що тоді робити з заявою Донія, якому Тимошенко пообіцяла місце у прохідній частині списку, а цього не сталося?

Ну, вона пообіцяла не лише йому. Сергій Міщенко також робив подібну заяву. Але є обіцянки, а є реальна політична ситуація.

Я гадаю, під час об'єднання опозиції було допущено ряд помилок, які потім “аукнулися”. Перше, що не змогли домовитися з Кличком. Друге, це непрозорість формування спільного списку. Навіть ті 50% місць, що лишилися, могли бути сформовані інакше. Можна було вивести коефіцієнт законодавчої активності депутата, активності у ЗМІ і провести внутрішньопартійні вибори кандидатів.

"Реклама Об'єднаної опозиції катастрофічно запізнювалася"

А що поганого у тому, шо Ар'єв пішов на “мажоритарку” і переміг Третьякова, який завалив прямою рекламою весь Київ?

З 225-ти мажоритарних округів “Батьківщина” провела близько 40 чоловік. Те, що київські депутати змогли виграти вибори з таким результатом, це їхня величезна удача і результат політичних настроїв киян. Ар'єв виграв не лише тому, що він талановитий, а головно тому, що його погляди підтримують кияни.

А ось така мізерна кількість переможців-мажоритарників — це провал виборчої кампанії. Це означає, що виставили слабких кандидатів, що вони не мали підтримки від партії, це означає і величезний провал у політичній рекламі, коли було порушено усі технологічні норми, коли реклама запізнювалась і була відверто невдалою.

Наприклад, зовнішня реклама. Як на мене, вона може і має бути засобом для комунікації з виборцем. У опозиції цього разу так не було. Уявіть, якби замість діалогу я цілу розмову повторював одну і ту саму фразу? Інші не робили таких помилок. Красномовним є приклад комуністів, які у зовнішній рекламі постійно змінювали меседж. Вони вели діалог з суспільством. А от “Наша Україна” у 2007-му отримала менш переконливий результат, коли запустила на бігбордах одне й теж саме гасло: “Скасуємо депутатську недоторканість”. Коли я керував рекламою Блоку Юлії Тимошенко, у нас жоден сюжет на бігборді не висів довше одного місяця, а в кінці кампанії — більше двох тижнів. Також у нас раніше були різні сюжети в залежності від регіонів, соціальних груп.

Що ж було на цій кампанії? 12-го травня відбувається об'єднання з “Фронтом змін”, з'являється достатньо невдалий бігборд (а всією рекламою керував особисто Яценюк): “Ми об'єдналися заради Батьківщини”. Це навіть якщо не чіпати сюжет бігборду, на якому Тимошенко має абсолютно патетичний вигляд, а Яценюк дивиться в очі. Проблема в тому, що він провисів решту днів травня, весь червень і липень! Я не пригадую подібного у практиці українських виборчих кампаній. Це ненормально.

Фото: vybory.mediasapiens.ua

Крім того, реклама катастрофічно запізнювалася. Перші телевізійні ролики ОО “Батьківщина” вийшли аж у вересні. А от “Регіони” зробили це на початку липня, Наталка Королевська — взагалі у червні.

Інша проблема була з мажоритарниками, для яких дуже важливо першими вирізнитися на тлі безликої шеренги з кількох десятків кандидатів. Тому ще в липні нами був розроблений пакет для мажоритарників. Ми його передали рекламістам з “Фронту змін”, але жодної відповіді не отримали, а перший так званий “пакет мажоритарника” з'явився аж на початку вересня. Виборча кампанія почалася, я нагадаю, в середині серпня.

Була також абсолютно незрозуміла заборона вживати зображення Тимошенко біля мажоритарного кандидата. Офіційна причина — деякі кандидати можуть стати “тушками”, і нічого Юлю біля таких чіпляти. Послухайте, але вона все одно понесе іміджеві втрати, якщо такі трапляться. Тож треба не забороняти її зображення, а так формувати список, щоб не було “тушок”.

Нарешті, у вересні дозволили, аби на зображенні була Тимошенко. При цьому на узгоджених центральним штабом листівках не було її фотографїї, а тільки підпис, зате аж два підписи Яценюка. Навіть в таких деталях вони намагалися “продавати” його як кандидата у президенти.

Взагалі, партія “Батьківщина” зробить фатальну помилку, якщо підтримає Яценюка на президентських виборах.

А кого вона ще може висунути, якщо уявити, що Тимошенко залишиться у тюрмі?

Скажіть, багато хто чув, окрім спеціалістів у банківській сфері, про Віктора Ющенка до завершення президентської кампанії 1999 року? Він абсолютно несподівано з'явився. Тож зачекайте, дайте новообраним людям проявити себе. Але навіть якщо у нас не буде вибору, це ще не привід обирати слабкого кандидата...

І щодо того, аби вивести людей на вулиці. Існує такий соціально-психологічний ефект, що люди виходять, якщо у них одномоментно забирають якісь права, які вони до цього здобули. Якщо ж погіршення ситуації відбувається поступово — нічого не відбувається. Так було і в Америці 60-х з чорношкірим населенням, так було і в Москві у 91-му. І коли в ніч з 19-го на 20-те серпня було заарештовано і вивезено за межі міста тисячі чоловік, люди обурилися і вийшли на вулицю.

Так було і в Україні. У 2004-му нас уже переконали, що ми фактично перемогли у другому турі, вся виборча кампанія була націлена саме на масові заходи. Починаючи від походу Ющенка зі Співочого поля до ЦВК — людей привчали, що не страшно ходити по вулицях, що це нормально — вийти на вулицю.

Віктор Уколов під час акції з вшанування пам'яті Георгія Гонгадзе
Фото: Макс Левин
Віктор Уколов під час акції з вшанування пам'яті Георгія Гонгадзе

Зворотний приклад. Влада Януковича зробила тільки одну помилку — коли у 2,5 млн підприємців раптово забрали єдиний податок. Тоді вони і вийшли на вулицю. Але що влада зробила далі: вона їх розбила на категорії і почала потроху підвищувати податки. І підприємці або позакривалися, або адаптувалися.

Тож якщо ми хотіли, аби люди вийшли на вулиці через фальсифікації, всю кампанію треба було вести на вулицях і в переможному стилі: до перемоги залишилось 100 днів, 50, 30, 10. Перемога вже завтра! Завтра ми виходимо і ламаємо цей режим. Якби ми переконали людей, що були великі фальсифікації, вони вийшли б. А так... До кінця виборчої кампанії пів-України вже чекало, що опозиція програє вибори. Треба завжди думати наперед...

Так само треба було думати з приводу ганебної ситуації з Донієм, коли з нього нібито зажадали кілька мільйонів за балотування від “Батьківщини” по “мажоритарці”. Олесь, звісно, відмовився. Зрозуміло, що після цього він “Батьківщину” критикував.

Але якби ми зняли свого кандидата за два тижні до голосування, то нейтралізували б наслідки цієї критики. Це було б в гарному сенсі цинічне рішення. Більше того, на депутатів, які підписалися на підтримку Донія, серед яких був і я, почали чинити тиск.

А хто з вами проводив бесіду?

Один з наших депутатів, нібито за дорученням Турчинова. В чому я сильно сумніваюся, бо ми завжди з Турчиновим спілкуємося напряму... Але справа не в цьому. Несподівано рішення зняти кандидатуру на користь Донія підтримали Гриценко з Кириленком і Томенко. Але, як мені розповідали, тоді істерику вчинив голова обласного осередку партії Шлемко, який сказав, що не гарантує лояльності усієї Івано-Франківської організації. І рішення не було прийняте.

"Ребрендинг “Батьківщини” - це була велика помилка"

Торгівля мандатами на мажоритарних округах з боку керівників опозиції — це реальність?

Я не маю підтверджених даних. Список формувався непрозоро, я не брав участі в цьому. І я всіх закликаю обережним із подібними звинуваченнями. Бо є так звані популярні міфи, в які дуже легко повірити.

Але як тоді пояснити те, що існують округи ледь не в базових для партії регіонах, де взагалі не виставлялися кандидати?

Якщо це так, то це є ще одним підтвердженням теорії, що виборчу кампанію “Батьківщини” загубили навмисне, провалювали від самого початку.

Ми ж з вами ще не говорили про невдалий вибір логотипу, слогана, про величезні помилки у зйомках і монтажі телереклами, яка фактично викликала недовіру. Тимошенко не пропустила би жодного з цих роликів. Мені кажуть: вони знімалися за її сценаріями. Так, вона завжди пропонувала свої сценарії, але вони не були аксіомою. Ми завжди дискутували. На минулих виборах один сценарій відеоролику був Юлін, два — моїх, два — Ігора Гриніва. Проте був випадок, коли ми готовий ролик завернули — заплативши за нього гроші, не випустили в ефір.

Зараз були хороші сценарії, але: темпоритм — затягнутий, кастинг акторів — жахливий. Ну, не викликає довіри дядько в сільському одязі з інтелігентною зовнішністю, який не знає, як тримається коса, повернувши її гістряком до себе. При цьому говорить високим тенорком. А високий чоловічий голос в принципі не викликає довіри. Я вже не кажу, що виборча реклама справляє враження якоїсь безвиході. “Ми їх зупинимо!”, а пропозицій, “як зупинимо”, не прозвучало. Якось...

Дуже важливим є логотип партійної сили. Образ спрацьовує краще, ніж літери. Образ серця був надзвичайно емоційним, потужним. А проста лінієчка, на якій написано “Батьківщина”, це явний програш. Сам ребрендинг “Батьківщини” - це була велика помилка. Про ребрендинг мені Яценюк сказав ще у березні: “Ми порадилися і вирішили, що будемо це робити”. Я був вражений таким підходом. Наскільки я зрозумів, ніякі фокус-групи не збиралися, це було просто політичне рішення.

Уколов однозначний в оцінці ситуації у парламенті 6-го скликання: «Ти міг стрибати, ходити на голові, але Чечетов підніме руку і вони проголосують як потрібно їм»
Фото: Макс Левин
Уколов однозначний в оцінці ситуації у парламенті 6-го скликання: «Ти міг стрибати, ходити на голові, але Чечетов підніме руку і вони проголосують як потрібно їм»

Доній казав про певну неадекватність у спілкуванні, яку проявляє Яценюк. Ви ж, напевно, помічали щось подібне?

Він надміру емоційний. Але сказати, що у мене великий досвід спілкування з цим типом, я не можу. Спочатку мене не включили до центрального виборчого штабу. Вперше за останні чотири виборчі кампанії Батьківщини. Я знаю чому. “Фронт змін” хотів опанувати стратегічні напрямки. До таких речей відноситься розробка передвиборчої реклами, чим я займався протягом попередніх кампаній. І це те, скільки разів Яценюк з'явиться в цій рекламі і як він використає її для своєї майбутньої президентської кампанії.

Зрештою мене таки ввели у центральний штаб заступником керівника департаменту контролю агітаційної продукції у регіонах. Тому я бачив Яценюка в роботі один раз, коли ми підготували три хвилі бігбордної кампанії і принесли на затвердження у штаб. Йому це сподобалося.

Невеличкий відступ: Тимошенко завжди підтримувала полемічний стиль керівництва всередині апарату найближчих радників. Якщо людина не вміла обстоювати свою точку зору, полемізувати з Юлею, переконувати її і заперечувати їй, ця людина зникала з найближчої команди.

Яценюк — це абсолютно інший стиль керівництва. Я так зрозумів, що його дратують заперечення. І це смішно насправді. По-перше, він не є керівником партії, до якої прийшов. По-друге, одна людина, керуючись власним смаком, може легко помилитися. Я тепер розумію, як з'явилися ті страхолюдні смугасті борди на виборах 2009-го року.

А наші бігборди в підсумку відхилили. Колега зі штабу пояснив: “Знаєш, АП (Яценюка так називають) сказав, що “не вставляє”. А хто сказав, що це може бути аргументацією у виборчому штабі?! Де проведені фокус-групи? Як бути з рекламним агентством, яке авансом зробило чимало роботи і т.п.?

"Тимошенко у будь-який момент могла виїхати за кордон..."

Хтось, окрім Тимошенко, яка, по суті, розплачується своїм ув'язненням, відповів за появу у партійних списках на виборах-2007, наприклад, Губського, Лабунської, Яценка, Рибакова і багатьох інших?

Ті вибори були продовженням виборів-2006. А 2006-го списки формувалися екстрено, коли Ющенко викинув Тимошенко з уряду. Партія “Батьківщина” фактично не була готова до проведення виборчої кампанії, ніхто не був готовий до тієї відставки у вересні 2005 року. Треба було терміново сформувати і фінансовий ресурс, і людський ресурс по областях. І багато що робилося з коліс. Наскільки я розумію, вона приймала пропозиції різних людей, щоби в пожежному порядку сформувати партію.

Послухайте, але є бізнесмени, які пройшли всі кола пекла і залишилися з “Батьківщиною” - кримський бізнесмен Андрій Сенченко, Олександр Абдулін — один з найвідданіших “тимошенківців”. Ніхто не знає, як люди поведуть себе у критичній ситуації, поки вона не настане. Тому не можна засуджувати людей, не побувавши у їхній шкурі. Хоча я б на їхньому місці просто склав повноваження.

Попри акторство, попри ту паніку, яку Тимошенко здійняла під час псевдоепідемії свинячого грипу, попри багато інших речей ви все ж таки продовжуєте їй симпатизувати. І, мабуть, навіть більше.

Скільки у нас є політиків, які за свої погляди пішли у тюрму? Я знаю кількох. Вона могла виїхати у будь-який момент за кордон. Вона могла уникнути в'язниці навіть у день розгляду подання прокурорів на її затримання. Була оголошена двогодинна перерва. І знаєте, що вона зробила? Відмовилася навіть виїжджати за межі Печерського суду. Сказала: “Якщо я поїду, люди подумають, що я тікаю”. І ми пішли в український ресторанчик у дворі Печерського суду.

Вона реально йшла на ув'язнення за свої політичні переконання.

Фото: Страница на facebook Виктора Уколова

Ви всередині партії обговорювали те, як можна було підписати такі, скажу риторикою Партії регіонів, кабальні газові угоди?

За незалежність треба платити. Зараз я даю вам відверте інтерв'ю про “Батьківщину”. Я ніколи б цього не зробив, отримуючи зарплату у Центральному штабі партії. Переставши це робити, я став незалежним і відвертим.

Доти, доки Україна отримувала пільговий газ по $45 за тисячу кубометрів, не можна було говорити про реальну незалежність України від Москви. Треба було вибирати — або політична незалежність в багатьох питаннях, або дешевий газ. Я вже не кажу про жахливу ситуацію, коли Росія шантажувала Євросоюз, а наш президент самоусунувся і поїхав на лижах кататися.

Від Партії регіонів було багато апокаліптичних прогнозів, як у колапсі зупиниться уся промисловість України у разі, якщо газ почнуть продавати Україні по $250-350. У бюджеті наступного року закладений газ по $415. Азаров сказав, що, незважаючи на “папєрєдніків” і кризу, ми фіксуємо 3,5% зростання виробництва. Що, не вбив Україну дорогий російський газ?

Чим ви будете займатися далі, аби бути незалежним? До речі, а ви ж можете рік сидіти без роботи і отримувати допомогу.

Постараюся звести цей період до одного місяця. З 1-го січня хочу вже працювати. З найбільш екстравагантних пропозицій — започаткувати кулінарну програму, я ж гарно готую. Я журналіст, можу писати. Мені також подобається проект суспільного телебачення. Зараз кілька християнських конфесій домовляються про створення суспільного телебачення — не на базі НТКУ, а на базі супутникового телеканалу. Є й одна комерційна компанія, яка пропонує очолити рекламу і маркетинг.

Щодо політики є види на виборчу кампанію у мери Києва. Я живу у нашому місті уже 27 років. Мені хотілося б, аби у Києва був професійний гарний мер.

Я відчуваю, що ви можете і Попова підтримати, бо він справляє враження мера-професіонала.

(Сміється) З огляду на те, як він останні дні прибирає сніг, я би так не сказав. Крім того, мер Києва має бути політиком у тому числі. Він повинен мати політичні погляди. З цим у Попова поки що не складається. А потім нас чекає виборча кампанія 2015 року. І хотілося, щоб у нас так само з'явився професійний президент. У нас є всі шанси обрати гідну людину.

Евгений ШвецЕвгений Швец, журналист