Рекапіталізація, вибори мера і Борис Гребєнщиков

Печать

Подією №1 я б назвав рішення уряду про рекапіталізацію трьох комерційних банків: Родовід Банку, Укргазбанку і Банку «Київ». Це перше таке рішення в історії України, і воно дійсно є історичним, оскільки започатковує новий етап у відносинах держави з фінансовим сектором. Держава вперше входить контрольним пакетом в капітал українських банків, які перебувають у важкому фінансовому становищі. Цей процес іде в усьому світі, в різних країнах по-різному. В Україні рішення вплине на багатьох людей, оскільки в обраних банків дуже широка клієнтська база.

Це тільки перший крок. Будуть наступні, але до чого вони призведуть, думаю, не знає ніхто. Ризики в тому, що держава тепер має виконувати роль менеджера. Якщо у банків спочатку була одна стратегія розвитку, то з приходом держави вона може радикально змінитися. Один з банкірів якось мені розповідав, як в одній з великих англійських фінустанов, котра розвивала Інтернет-банкінг в Швейцарії, після приходу менеджера від держави було прийнято рішення взагалі цей напрямок закрити. Для Великобританії як держави він був непотрібен, бо ставку зробили на кредитування малого і середнього бізнесу. Такі потрясіння слід очікувати і в банківській сфері України. Як я розумію, влада пішла на експеримент, і від того, наскільки він себе виправдає, залежатиме участь держави в долі інших банків. А їх може бути не один, не два, не три і не десять.

Другою подією є рішення Конституційного суду стосовно дочасних виборів мерів, яким встановлено, що міський голова має відпрацьовувати повний термін незалежно від того, коли його обрано. Як на мене, це рішення абсолютно виправдане. Посилання на те, що тепер у нас в країні будуть щорічні численні вибори мерів, хоч і мають сенс, але відтепер, якщо людину обрали (маю на увазі не лише Черновецького), то вона відпрацьовуватиме той повний термін, на який її обрано. Як би це не було комусь неприємно. Опозиційні кандидати, які раніше будь-що намагалися організувати дострокові вибори, тепер сто разів подумають, чи варто це робити. З іншого боку, той міський голова, термін перебування якого на посаді добігає кінця, зможе організувати дострокові вибори сам і обратися ще раз, не чекаючи остаточного падіння рейтингу. Це теж правда. Так відбувається в багатьох країнах. Демократія – річ для багатьох неприємна, і нею дуже важко керувати.

Третя новина, можливо, була не такою помітною для широкого загалу, – це обрання керівних органів передвиборчої кампанії Партії регіонів і призначення на посаду керівника кампанії Миколи Яновича Азарова. Не знаю, наскільки це рішення остаточне, і розумію, що на людей воно не вплине і на суспільство також, але для найбільшої партії в Україні, якою є ПР, подія дуже знакова. Азаров – один з небагатьох людей, які знають мистецтво компромісу. Для Партії регіонів у нинішньому стані це дуже актуально.

Культурною подією тижня для мене став концерт групи «Акваріум» у Києві, який відбувся 6 червня. БГ презентував чудовий новий альбом «Лошадь белая» – один з найкращих альбомів групи за всю її історію. Він – абсолютно музикальний, не хітовий (бо там тільки одна пісня запам’ятається багатьом – «Что нам делать с пьяным матросом»), але витончено мелодійний і дуже добре зроблений як з погляду ремесла, майстерності музикантів (в групі грають і російські, і англійські виконавці), так і з погляду шаленого аранжування, зробленого на дуже високому рівні. Цей альбом – дуже стильний, що раніше Борису Гребєнщикову вдавалося рідко. Концерт був такий, що немає слів. До речі, у залі я бачив Славка Кириленка. Хоч кажуть, що національні кадри слухають виключно українську музику. Не тільки. І це добре.

Источник: Олександр Мартиненко, директор інформагентства «Інтерфакс-Україна»
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей