Цим сповна скористалася Москва. Вона заборонила Меджліс, здійснює масові кримінальні переслідування, викрадення і вбивства кримських татар. Мета – змусити їх не тільки припинити супротив окупації, але й знову покинути Крим. Джемілєв: «Вони, так як і в сталінські часи, хочуть бачити російський Крим етнічно чистим». Джамала просто зобов’язана була прорвати блокаду і чергову змову політиків. Слухаючи її нервами, шкірою з мурашками, жалістю наближення якоїсь драми і безкінечної загрози, розумієш незахищену крихкість сучасного світу. Ти пнешся приєднатись до її прозорого голосу. Який, то злітає до неймовірної висі, то переходить на затаєний шепіт. І не можеш. Бо сила відчуттів, спомини, думки і підступні сльози втягують тебе в самий епіцентр буревію музики, голосу і слів. На тлі цього Лазарєв – вища політтехнологія, яка голлівудською графікою перетворює світ у віртуальне шоу, містику фокусів Коперфільда. Воно плутає тебе, втягує в нереальність, лякає лазерними спалахами і чорними крилами демонів.
Джамала будила світ з гіпнотичного сну, навіяного витонченою магією пропаганди Москви. Лазарєв був самою Росією – гротескною, з блискучим фасадом, що постійно змінювався, не даючи можливості зрозуміти, що відбувається. Навіть українці, не дивлячись на криваву війну з ними, стремління знищити їх, як народ, приречено дали найвищу оцінку країні-агресору. Вони ще раз показали чи то свою приречену жертовність, чи європейську толерантність і мудрість вчорашніх васалів. Але Джамала всіх будила. Своїм чистим голосом, творчою правдою і закликом до людяності. І перемогла.
Не вдалося проснути із довгої летаргії тільки німецького міністра Штайнмаєра. В день європейського тріумфу Джамали він зробив декілька принизливих для українців резонансних заяв виданню Der Tagesspeigel:
«- всередині ЄС зростає число противників продовження санкцій проти Росії і в порівнянні з минулим роком буде складніше знайти єдину позицію;
- крупні промислово розвинуті країни зацікавлені в тому, аби Росія повернулася в коло G-8, якщо виконає Мінські домовленості, бо немає ніяких історичних переконливих прикладів того, що ізоляція приносила би нам мир у всьому світі;
- з одного боку є анексія Криму і дестабілізація на Сході України, що перечить міжнародному праву, але в той же час Росія зробила свій вклад в успіх переговорів навколо Іранської ядерної програми;
- ми потребуємо Росії для врегулювання крупних міжнародних гарячих точок. В Сирії. Для Лівії нам також необхідно буде підключати Росію».
Німеччина і Франція, нижня палата парламенту якої вже прийняла резолюцію про скасування антиросійських санкцій. Італія, Угорщина, Чехія, Нідерланди все більше нав’язують дискусію про відновлення благоприємного статусу Росії і скасування санкцій проти неї. Таким чином, вони не тільки заохочують її агресію проти України, але й надають їй самовпевненості, фінальне право на перезаснування світового порядку та ігнорування міжнародного права. Вони марно забули про Мюнхенський зговір з нацистами, який спровокував другу світову війну. Доцільність, подвійні стандарти, лицемірство, таємна дипломатія, торгівля суверенітетами знову повертається в практику політичної дипломатії, де значення мають не усталені правові норми, принципи і процедури, а банальний зговір з неприхильним, сильним і хитрим агресором.
В значній мірі провокує цю ситуацію слабкість української політичної влади, яка перетворила країну в олігархічну клептократію, де інтереси держави та її народу поступленні наживі, наркотичному сп’янінню особистою владою і хворим стремлінням зверхності. Держава, її територіальна цілісність, національні багатства, народ – перетворені в ресурс, яким торгують із агресором в обмін на примарний мир. Якщо в найближчий час Україна не знайде альтернативу Мінську, в умовах його повного невиконання Кремлем, то буде визнана підмандатною політичною територією Росії. Тільки на відміну від Мюнхена, Мінської угоди про розділ України за підписами Меркель, Олланда, Порошека і Путіна, не буде. Як і не буде нової Києво-Переяславської угоди між українським президентом і спеціальним послом Путіна. Країна, під вспокійливі мантри наляканих західних політиків, еволюційно розчиниться в новій російській імперії.
РосЗмі, істерично облаюючи перемогу Джамали, високо оцінюють можливі результати голосування 18 травня парламенту Венеції «Про визнання Криму частиною Росії, а також стосовно зняття санкцій», ініціаторами якого стали 25 з 51 депутатів цих маленьких законодавчих зборів.
13 травня делегація із 6 чоловік італійських парламентарів відвідали з триденним візитом Крим – «Бажання дізнатися, що там діється». Це репетиція перед можливим фіналом політичної анексії України Росією.
Міністр по правам людини Чехії Джаміля Стеглікова нещодавно заявила, що «російський президент робить все, аби розколоти ЄС зсередини. Він сприяє зростанню потоку біженців, розповсюджує пропаганду і ефективно використовує євролібералів». В лютому президент Росії нагородив чеського депутата-комуніста Європарламенту Іржи Машталка в Кремлі орденом дружби – «за велику роботу по збереженні традицій». Тобто, скрепів.
У 2013 році Бернд Луккс створив пропутінську «Альтернативу для Німеччини» – локомотива євроскептицизму. Цього року його партія зайняла друге місце на виборах в Саксонії і третє – в землях Баден-Вюртснберг та Рейнланд-Пфальц. Пам’ятайте, головний переможець тут Путін.
Але ситуація набагато складніша – відчуття можливої континентальної кризи, євроатлантичного розколу. Президент Франції категорично виступає проти спільної зони вільної торгівлі із США. Ця тема, попри зусилля Обами і Керрі, спертись на євролідерство Меркель, знаходить все більше своїх прихильників у Євроунії, яким всіляко сприяє Росія.
У Вашингтоні це розуміють. Як і неспроможність української влади протистояти Москві та її непоправну схильність до пошуків мирного завершення конфлікту з Росією на її жорстких умовах. Гібридна анексія Путіним України буде означати і його повну перемогу над Заходом та встановлення ним нових правил гри для нього. На тривалий історичний період. Росія вже давно готова виписувати новий глобальний порядок денний. У момент завершення активної політичної діяльності Обамою і його неготовності до рішучих дій по стримуванні Росії, 15 демократів і республіканців, членів палати Конгресу США, внесли законопроект H.R.5094 «Про підтримку стабільності та демократії в Україні». Його мета – «стримування, відсіч і припинення російської агресії в Україні для допомоги демократичного переходу». В ньому головними є три ідеї:
- унеможливити скасування санкцій проти Росії президентом США без згоди комітетів Конгресу, які мають для цього прийняти відповідні повідомлення про припинення Росією агресії проти України, і заборонити передачу любого воєнного обладнання та послуг від НАТО РФ;
- на законодавчому рівні зберегти санкції проти Росії до повного виконання нею Мінських домовленостей по Донбасу і до припинення окупації Криму та заборону визнання США цієї анексії, таким чином сприяти Києву відновленню суверенітету і терцілісності;
- створення міжнародного консорціуму за участю США, інших держав, багатосторонніх структур, інвесторів і страхових компаній для спільного гарантування приватних інвестицій в Україну.
Як показує практика, все може провалити українська влада, яка веде окремі торги з Москвою, нарощує корупційну систему правління країною, знищує політичну та економічну конкуренцію та все більше вдається до обмеження свобод в країні. Саме її вина в тому, що ми так і не стали воєнними союзниками США поза НАТО, не отримали від них ані коштів на закупівлю зброї на приватних ринках, ані самих летальних оборонних озброєнь для модернізації ЗСУ. З 2014 року США надали військову допомогу лише на 260 млн. доларів – у виді наметів, бронежилетів, тепловізорів, транспортних засобів, медичного та інженерного спорядження, портативних радіостанцій, протимінометних радарів і патрульних катерів. У той час, коли російсько-сепаратистські війська зосереджують на Сході тисячі танків та не виключають використання для прориву української оборони авіації. Надання в цьому випадку сучасних суто оборонних протитанкових і протиповітряних систем США не тільки збалансувало би ситуацію на Донбасі, але й змінило би агресивні плани Москви і примусило би її реально шукати переговірний спосіб для зменшення воєнної ескалації. Натомість, 15 травня, Петро Порошенко зустрівся із заступником Генсека ООН Грете Фаре по питанню «соціально-економічного і гуманітарного відновлення Донбасу, швидкого відновлення об’єктів життєво важливої там інфраструктури і забезпечення розвитку постраждалих від російської агресії ОРДЛО». Це при тому, що абсолютна більша частина всіх підприємств або вивезені в Росію, або порізані на металобрухт для російської металургії. І ніхто не знає глибини гуманітарного враження території, яка перетворена Москвою у постійно стріляючий воєнний полігон. Тому, українська влада змушена все частіше використовувати піар та інформаційні маніпуляції для стримування нарощування суспільних протестів її гнітючої пасивності у протидії агресору.
Європейські народи почули і прийняли пісню Джамали як крик душі українців, які потерпають від жорсткої агресії в центрі Європи. Як частину і їх сучасної важкої драми коли вони самі опинилися на порозі політичного існування. Як незалежного і вільного великого європейського етносу. Разом із іншими народами, які Кремль знову намагається зачинити у велику «братську тюрму».