Найближчий тиждень покаже, як розвиватимуться події: або Сили оборони зупинять противника і він відійде до себе на болота Бєлгородщини, або залишиться в сірій зоні, або ж спробує розвинути наступ.
Іран завдав удару суто по військових об’єктах, причому в якомусь дуже дієтичному режимі. Удар схожий на демонстрацію ракетно-ударних можливостей Ірану значно більше, ніж на акцію відплати за удар по будівлі консульства в Дамаску.
Росія не здатна в повному обсязі забезпечити потреби своїх збройних сил, хоча цілком спроможна підтримувати впродовж 2024 року матеріально-технічну перевагу над Силами оборони України.
Якщо Молдова потрапить під російський ковпак, на її території сформують угруповання з 35–45 тисяч бійців. Хоч і дуже сумнівної боєздатності, воно вимагатиме від наших Сил оборони тримати поблизу власне — з 8–10 бригад.
Втрата Авдіївки не має оперативного значення, не дає ворогу жодних оперативно значущих переваг і не відкриває шляхів для вагомих в оперативному масштабі просувань.
Нам більше підходить розвиток подій, описаний гаслом компанії BMW: «Не великі поїдають малих, а швидкі — повільних». Тому наше все — гібридна війна, інтенсивний швидкоплинний конфлікт.
Ворог володіє ініціативою та визначає місце, темп і розмах своїх операцій. Це вкладається в бачення анонсованої головнокомандувачем ЗСУ «активної стратегічної оборони». Іншого шляху сформувати потрібні резерви ми не маємо.
Росія вибудовує все складніші ракетно-авіаційні удари, застосовуючи сили й засоби з різних напрямків і висот, атакуючи одночасно і послідовно, поєднуючи різні засоби.
Суспільства країн, що підтримують нас, переймаються питанням «скільки коштує підтримка України?». А мали б: «скільки ми заплатимо, якщо відмовимося підтримувати Україну?».